Рішення № 29416936, 19.02.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/5810/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"19" лютого 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі - Кашарайло А.А.,

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОС ФІНАНС Україна» (далі - ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказувало, що 29 жовтня 2009 року між ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Ренесанс Капітал») та відповідачем був укладений кредитний договір №GP - 2025840 відповідно до якого банк надав останньому з метою здійснення рефінансування, внесення страхового платежу та оплати разової комісії кредитні кошти в загальному розмірі 18 136,59 грн. строком на 48 місяців, а відповідач зобов'язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого графіку, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 27,52 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та вносити комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,30 % від отриманої суми.

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право банку вимагати від нього дострокового повернення всієї суми кредиту та стягувати з нього неустойку (штраф) в розмірі 10 % від простроченої суми за кожен випадок прострочення платежу.

03 листопада 2011 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна» було укладено договір факторингу за яким банк відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №GP - 2025840 від 29 жовтня 2009 року.

Оскільки позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 27 липня 2012 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 49 151,40 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту - 18 136,59 грн.;

- заборгованість по процентам - 8 441,35 грн.;

- заборгованість по комісії - 1 311,11 грн.;

- нарахованої неустойки (штрафу) в розмірі 21 262,35 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в надісланій на адресу суду заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Свої заперечення проти позову обґрунтовував безгрошовістю договору, фактичного виникнення боргу з іншого кредитного договору, що не є предметом судового розгляду та частковим виконанням умов такого договору, а також невчасним його повідомленням з боку позивача про заміну кредитора в зобов'язанні.

Представник відповідача ОСОБА_2. в судове засідання не з'явився, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представників сторін, оскільки матеріали справи містять всі необхідні для вирішення справи відомості.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Ренесанс Капітал») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №GP - 2025840 в якому сторони узгодили всі його умови.

Відповідно до договору банк надав позичальнику з метою здійснення рефінансування, внесення страхового платежу та оплати разової комісії кредитні кошти в загальному розмірі 18 136,59 грн. строком на 48 місяців, а відповідач зобов'язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого графіку, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 27,52 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та вносити комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,30 % від отриманої суми.

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право банку вимагати від нього дострокового повернення всієї суми кредиту та стягувати з нього неустойку (штраф) в розмірі 10 % від простроченої суми за кожен випадок прострочення платежу.

03 листопада 2011 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна» було укладено договір факторингу за яким банк відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №GP - 2025840 від 29 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а також внести інші передбачені договором платежі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю суму позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або чергової її частини він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та на вимогу позикодавця повинен достроково повернути частину позики, що залишилася та внести плату за користування нею, інші платежі.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З моменту укладення договору факторингу та отримання відповідного повідомлення боржник зобов'язаний виконати відступлене грошове зобов'язання на користь фактора.

До фактора, як нового кредитора, переходять права клієнта, як первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається те, що відповідач дійсно уклав кредитний договір з АТ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Ренесанс Капітал»), який в подальшому відступив ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна» право грошової вимоги за договором.

ОСОБА_1 отримав грошові кошти, проте їх не повернув, крім цього не вносив плату за користування чужими коштами та за обслуговування кредиту.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, зокрема його доводи щодо:

- безгрошовості кредитного договору - оскільки, як вбачається з його ж пояснень, кредитного договору та інших матеріалів справи (а.с. 7-9) кредитні кошти дійсно не видавалися позичальнику на руки, проте були використані банком за його згодою самостійно шляхом здійснення рефінансування відповідача (рефінансування - надання кредиту з метою та шляхом погашення заборгованості позичальника перед його кредитором за іншим укладеним між ними договором (основний договір)), а також на внесення страхового платежу та одноразової комісії;

- фактичного виникнення боргу з іншого кредитного договору, що не є предметом судового розгляду - оскільки це спростовується самим кредитним договором №GP - 2025840 від 29 жовтня 2009 року та вищевстановленими обставинами;

- часткового виконання позичальником умов кредитного договору - оскільки, як вбачається з наданих ним платіжних документів (а.с. 65-69), вони не стосуються спірного кредитного договору, з пояснень самого ж відповідача слідує, що з моменту укладення 29 жовтня 2009 року чинного кредитного договору по день судового розгляду справи він жодних коштів в порядку виконання цього договору не вносив;

- невчасним повідомленням відповідача про заміну кредитора в зобов'язанні - оскільки ця обставина не є підставою для звільнення позичальника від виконання зобов'язання, а відповідно до вимог ст.ст. 516, 1082 ЦК України надає йому право до отримання повідомлення про заміну кредитора виконувати взяті на себе зобов'язання на користь первісного, а не нового кредитора.

З матеріалів справи (а.с. 5-6, 13-18) вбачається те, що заборгованість позичальника перед банком, право вимоги якої було передане фактору становить:

- по кредиту - 18 136,59 грн.;

- по процентам - 8 441,35 грн.;

- по комісії - 1 311,11 грн.

Заборгованість в такому розмірі підтверджена відповідним розрахунком, тому на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.

Що стосується нарахованої позивачем неустойки (штрафу), то суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору за період з 27 листопада 2011 року по 27 липня 2012 року позивачем йому була нарахована неустойка (штраф) в розмірі 21 262,35 грн.

Право нарахування неустойки було передбачене умовами укладеного між первісним кредитором та боржником кредитного договору, таке право відповідно до договору факторингу та вимог закону перейшло й до нового кредитора.

Зокрема, згідно п.п. 2.1, 3.5. договору факторингу до фактора перейшли в повному обсязі права вимоги, що належали клієнту по кредитному договору за винятком права на нарахування позичальнику процентів за користування кредитом.

Нарахування неустойки здійснювалося позивачем виходячи з суми переданої за договором факторингу заборгованості.

Проте позивачем не було враховано, що згідно кредитного договору кінцевим строком повернення кредитних коштів є 29 жовтня 2013 року, а нарахування неустойки здійснюється лише на прострочену заборгованість (п. 2.5.2 договору).

Кредитор дійсно мав право вимагати від боржника дострокового повернення всієї суми кредиту в разі порушення зобов'язань та з моменту направлення вимоги, в разі її невиконання, мав право нараховувати неустойку на всю суму неповернутого кредиту.

Однак з матеріалів справи вбачається, що така вимога була належним чином направлена ОСОБА_1 лише 18 вересня 2012 року (а.с. 54, 57).

А тому до цього моменту нарахування неустойки можливе лише на частину кредитних коштів, що не були повернуті вчасно, тобто до 27 липня 2012 року, а також на прострочені проценти та комісію.

Разом з тим слід врахувати, що штраф за своєю суттю є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання та має виключно компенсаційний характер в разі порушення зобов'язаною особою взятого на себе зобов'язання.

В той же час, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З матеріалів справи вбачається, що неустойка банком нарахована неправильно, є надто завищеною, фактично зобов'язує позичальника сплатити подвійний борг по сплаті отриманої ним суми кредиту, що суперечить самій суті неустойки та засадам цивільного судочинства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому суд приймає до уваги, що належне повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні та необхідність дострокового повернення кредиту відбулося лише 18 вересня 2012 року, тобто під час розгляду справи судом (а.с. 54, 57), а також враховуючи нетривалий строк володіння позивачем відступленим кредитним портфелем, що вказує відсутність негативних для нього наслідків через прострочення виконання зобов'язання.

З врахуванням встановлених обставин в своїй сукупності, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до обґрунтованого та розумного розміру, що повністю виконає компенсаційну функцію неустойки, а саме до 8 000 грн.

З врахуванням встановлених обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕОС ФІНАНС Україна» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 35 889,05 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача згідно розміру задоволених вимог також слід стягнути судовий збір в розмірі 358,89 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОС ФІНАНС Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОС ФІНАНС Україна» заборгованість за кредитним договором №GP - 2025840 від 29 жовтня 2009 року, що утворилася станом на 27 липня 2012 року в розмірі 35 889 (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 05 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 26505301187497 в ПАТ «Банк «Форум»», МФО 322948, код ЄДРПОУ 37534301), а також в повернення 358 (триста п'ятдесят вісім) гривень 89 копійок судових витрат, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв