Постанова № 29416131, 19.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.02.2013 р. справа №22/87

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.від позивача:Дьяченко В.В. - дов. №99 від 17.10.2011р. від відповідача:Щербіна А.В. - дов. №2 від 17.05.2011р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід27.11.2012 рокуу справі№ 22/87 (Головуючий суддя: Риженко Т.М., судді: Сажнева М.В., Осадча А.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар Запорізької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 252 000,00грн.ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар Запорізької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 252 000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар Запорізької області задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області отримані та збережені без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 200 000грн., та відсотки за користування ними у сумі 6709,59грн., 3% річних у сумі 1298,63грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.11.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар Запорізької області, надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 27.11.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було досягнуто усна домовленість укласти договір поставки №09/007, але договір не був укладений в письмовій формі.

31.03.2009р. платіжним дорученням №113 позивачем помилково перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 200 000,00грн. з посиланням на договір, який повинен бути укладений.

27.12.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, якою просив повернути грошові кошти в розмірі 200 000грн., але відповіді останнім не надано.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи, що сторонами здійснені конклюдентні дії, які свідчать про намір вступити до господарських правовідносин щодо поставки товару, суд апеляційної інстанції вважає, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходить з того, що на момент прийняття рішення по справі відповідачем належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, повернення позивачу суми в розмірі 200 000,00грн. або поставки товару на дану суму, до матеріалів справи, не надано.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог та правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області суму в розмірі 200 000,00грн. отримані та збережені без достатньої правової підстави.

Крім того, позивачем нараховані 3% річних за період з 31.03.2009р. о 31.03.2011р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора має сплатити 3% річних.

Суд апеляційної інстанціїї погоджується із висновком суду першої інстанції щодо невірного визначення періоду нарахування 3% річних та правомірно застосував ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов»язання щодо повернення попередньої оплати у відповідача виникає з моменту пред»явлення позивачем грошової вимоги, а саме, з 12.01.2011р. У зв»язку із перерахуванням до стягнення підлягає 1298,63грн.

Щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами, позивач посилається на вимоги ст.536 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що за користування цими коштами, боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Але, у даному випадку Законом передбачено 3% річних (ст.625 Цивільного Кодексу України). Договір між сторонами на інші відсотки не укладався.

Зокрема, ст.61 Конституції України передбачено, що нікто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення.

Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення процентів за користування грошовими коштами, у зв»язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення суми 6709,59грн.

Судова колегія погоджується із висновком щодо відмови у залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Федько С.М. на підставі ст.27 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права у відношенні вимог про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, у зв»язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012р. підлягає скасуванню в цій частині, відмовив у задоволенні позовних вимог у розмірі 6709,59грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012р. у справі №22/87 залишається без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012 року у справі №22/87 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012 року у справі № 22/87 - скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області про стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 6709,59грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012р. у справі №22/87 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області ( ЄДРПОУ 33653993, бул.50 років Жовтня, 40/41, м.Маріуполь, Донецька область, 87516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» (ЄДРПОУ 30284993, пр.Будівельників, 22, м.Енергодар, Запорізька область, 71503) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1006,49грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» (ЄДРПОУ 30284993, пр.Будівельників, 22, м.Енергодар, Запорізька область, 71503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь Донецької області ( ЄДРПОУ 33653993, бул.50 років Жовтня, 40/41, м.Маріуполь, Донецька область, 87516) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 253,51грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні акази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надр.5 прим: 1 - у справу; 2 - позивачу; 3 - відповідачу; 4 - ДАГС; 5- ГС Дон.обл.