Ухвала суду № 29413224, 05.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"05" лютого 2013 р. Справа № 0670/2056/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Осадчий Є.А.,

від відповідача: Лісовська Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" вересня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень - рішеннь,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Житомирі), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення: №0001142304 від 05.12.2011 року про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408806 грн. і донарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 204403 грн.; №0000062304 від 11.01.2012 року про зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 2135319 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 05.12.2011 року №0001142304 та від 11.01.2012 року №0000062304.

Крім того, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, ДПІ у м.Житомирі звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" (далі - ТОВ "Обербетон Україна") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36072242, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт №6130/23-2/36072242 від 21.11.2011р. (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408806 грн.

В акті перевірки зазначено, що підприємством не враховано дані попередніх перевірок, а саме:

- акт планової виїзної перевірки №6647/23-1/36072242/0110 від 30.08.2010 р. (далі - акт 1);

- акт документальної позапланової виїзної перевірки №3148/23-2/36072242 від 25.06.2011р. (далі - акт 2);

- акт документальної позапланової виїзної перевірки №3762/23-2/36072242 від 12.08.2011р. (далі - акт 3);

- акт документальної позапланової виїзної перевірки№4324/23-2/36072242 від 29.09.2011р. (далі - акт 4).

Перевіркою не встановлено відхилень задекларованих позивачем за серпень 2011 року сум податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, висновки акта перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 408806 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2135319 в серпні 2011 року ґрунтуються на неврахуванні позивачем в декларації за серпень 2011 року висновків акта 1, акта 2, акта 3 та акта 4.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001142304 від 05.12.2011 року про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408806 грн. і донарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі розміром 204403 грн.; №0000062304 від 11.01.2012 року про зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 2135319 грн.

Відповідно до висновків акта 1 встановлено порушення товариством п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємством до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі розміром 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 року - 758999 грн., грудень 2009 року - 498472 грн., січень 2010 року - 340796грн., лютий 2010 року - 778660 грн., березень 2010 року - 1098477 грн. В результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, в тому числі: січень 2010 року в сумі 82291 гри., березень 2010 року в сумі 129480 грн.

В акті 1 службовими особами органу державної податкової служби зазначено, що здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також вказано, що при складанні декларації з податку на прибуток суб'єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. На думку відповідача, витрати, які були сформовані ТОВ "Обербетон-Інвест" у зв'язку з орендою цілісного мінового комплексу згідно з договором №39-07 від 02.11.2009р. та орендою обладнання відповідно до договору №53-07 від 02.11.2009р., спричинили збиткову діяльність позивача.

Як випливає з додатка №8 до акта 1 податковий орган здійснив розрахунок податкового кредиту, який, на його думку, сформований позивачем незаконно, обчисливши його суму шляхом арифметичного множення двадцятивідсоткової ставки оподаткування податком на додану вартість на суму витрат по орендних платежах, які виключені відповідачем зі складу валових витрат. Обчисливши у вказаний спосіб суми завищення податкового кредиту відповідач зробив висновок про його незаконність на суму розміром 3475404 грн. за податкові періоди з листопада 2009 року по березень 2010 року.

Завищення податкового кредиту за податкові періоди з листопада 2009 року по березень 2010 року мало наслідком встановлення відповідачем за актом позапланової перевірки від 21 листопада 2011 року №6130/23-2/36072242 завищення суми бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення податку на додану вартість в серпні 2011 року.

Відповідно до акта 1 встановлено порушення п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством до податкового кредиту віднесено ПДВ з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 р. - 758999 грн., грудень 2009 р. - 498472 грн., січень 2010 р. - 340796 грн., лютий 2010 р. - 778660 грн., березень 2010 р. - 1098477 грн. В результаті чого завищено залишок від`ємного значення ПДВ (ряд.26 декларації по ПДВ) в тому числі: січень 2010 р. в сумі 82291 грн., березень 2010 р. в сумі 129480 грн.

В розділі 3.2.2 "Податковий кредит" акта 1 зазначено, що в розділі 3.1.2 даного акту перевірки доведено, що включення до складу валових витрат , пов`язаних із реалізацією певних товарів (робіт, послуг) за ціною, нижчою за ціну фактичної собівартості є неправомірним та не відповідає чинному законодавству, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку. Таким чином, здійснюючи операції з реалізації продукції власного виробництва за ціною нижчою за собівартість (фактично понесені витрати), суб`єкт господарювання зазнає збитків. Продаж зі свідомо значимим від`ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, яке недоотримує доходу та інших економічних вигод у своїй господарській діяльності. В зв`язку з викладеним суб`єкт господарювання повинен одночасно здійснити перерахунок податкового кредиту з ПДВ прямо пропорційно до витрат, які повинні бути виключені з валових витрат як такі, що не будуть використані в оподатковуваних операціях, згідно з п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В розділі 3.1.2 "Валові витрати" акта 1 відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" через включення до складу валових витрат сум орендних платежів за оренду обладнання та цілісного майнового комплексу, нарахованих (сплачених) орендодавцю - товариству з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест", яке є пов`язаною особою з позивачем, на тій підставі, що зазначені витрати не в повному обсязі приймали участь у господарській діяльності, в результаті чого, на думку відповідача, було завищено валові витрати за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн. Відповідач також зазначив, що здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також зазначив, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. Витрати, які були сформовані ТОВ "Обербетон-Інвест" в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору №53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність позивача.

Згідно додатка № 8 до акта 1відповідач виконав розрахунок податкового кредиту, який, на його думку, сформований позивачем незаконно, обчисливши його суму шляхом множення двадцятивідсоткової ставки податку на додану вартість на суму витрат по орендних платежах, які виключені відповідачем зі складу валових витрат. Обчисливши в зазначений спосіб суми завищення податкового кредиту відповідач сформував висновок про його незаконність всього на загальну суму 3475404 грн. за податкові періоди з листопада 2009 р. по березень 2010 р.

Порушення за актом 1 в частині завищення податкового кредиту за податкові періоди листопад 2009 р. - березень 2010 р. мало наслідком встановлення відповідачем за актом 3 завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування в травні 2011 р., розрахованої з залишку від`ємного значення, яке виникло в податкових періодах: січень 2010 р. в сумі 18444 грн. та березень 2010р. в сумі 129489 грн., а також завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло у періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн., березень 2010 р. в сумі 277739 грн. та задеклароване в рядку 26 податкової декларації за травень 2011 р.

На думку суду, при формулюванні висновків стосовно завищення валових витрат і податкового кредиту за актом 1 відповідачем неправильно застосовані норми п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1, ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується таким.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ "Обербетон-Інвест" 02 листопада 2009 року був укладений договір №39-07 оренди нерухомого майна та договір №53-07 оренди обладнання. Згідно договору №39-07 ТОВ "Обербетон-Інвест" (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м.Житомир, вул. Баранова, буд. 69. Згідно п.2.4.1 договору №39-07 щомісячна орендна плата становить 933500 грн., ПДВ в сумі 186700 грн., разом 1120200 грн. Згідно договору №53-07 ТОВ "Обербетон-Інвест" (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3684000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 614000 грн. Орендні платежі та суми ПДВ по них нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені відповідно до валових витрат і податкового кредиту.

Згідно поданих відповідачеві уточнюючих розрахунків з податку на прибуток підприємств у зв`язку із самостійним виявленням помилок за 2009 рік позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн., з якого 11089666 грн. - валові витрати 1 кварталу 2010 р. та 6287357 грн. - від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року, включене до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року на підставі п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідачем виключено зі складу валових витрат позивача витрати в сумі 6287357 грн. за 2009 рік та витрати в сумі 11089666 грн. за 1 квартал 2010 року. Наведені в даному акті висновки податкового органу стосовно завищення валових витрат по суті зведені до того, що відповідачем заперечується право позивача на валові витрати від орендних платежів в розмірі задекларованих позивачем збитків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, суд зазначає, що за приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону. Таким чином, на думку суду, необґрунтованими є висновки відповідача, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, адже такі висновки податкового органу суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

З розділу 3.1.1 акта 1 вбачається, що позивач отримував валові доходи від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва на території України. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів нерухомості або обладнання, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в господарській діяльності позивача шляхом виготовлення готової продукції та отримання доходу від її продажу, відповідають визначенню валових витрат згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суд дійшов до висновку, що дії позивача по декларуванню від`ємного значення об'єкта оподаткування від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як-от зменшення валових витрат у розмірі задекларованого від`ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах оренди №39-07 та №53-07, укладених між позивачем і товариством "Обербетон-Інвест", над звичайними цінами відповідачем не надані і судом не встановлені.

Безпідставними, на думку суду, є також твердження відповідача про реалізацію позивачем власної продукції нижче ціни її фактичної собівартості, адже, враховуючи приписи Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сам по собі факт декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування не є належним доказом для такого висновку, а інших доказів акт планової перевірки не містить.

Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно включив до складу валових витрат договірні розміри орендних платежів на підставі п.5.1 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому висновки податкового органу в акті від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 про завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) на суми витрат по орендних платежах є помилковими.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Приписами пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При цьому переліки операцій, що не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, наведені відповідно в статтях 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач не встановив в акті перевірки конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, використовувались позивачем в операціях, що не є об`єктом оподаткування згідно зі ст.3 або звільнені від оподаткування згідно ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість".

В акті 2 описане порушення п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження бюджетного відшкодування в податковій декларації за березень 2011 року в загальній сумі 1711655 грн., що мало наслідком зменшення частини залишку від'ємного значення на 1269979 грн., задекларованого позивачем в рядку 24 податкової декларації за березень 2011 року, що виникло в податкових періодах січень 2010 року в сумі 1090784 грн., лютий 2010 року в сумі 116953 грн., березень 2010 року в сумі 74481 грн., травень 2010 року в сумі 466141 грн., липень 2010 року в сумі 157465 грн., серпень 2010 року в сумі 59775 грн., жовтень 2010 року в сумі 39934 грн., листопад 2010 року в сумі 145107 грн., січень 2011 року в сумі 103136 грн., лютий 2011 року в сумі 16203 грн.

Дане порушення враховане актом 4 і вплинуло на розрахунок суми зменшення бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в податковій декларації за травень 2011 р. та податковій декларації за липень 2011 р. в сумі 105067 грн., а також на зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в загальній сумі 1787584 грн.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року (вх. №9002432583 від 20.04.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн. Згідно акта 2, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень та квітень 2011 року, які виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з грудня 2009р. по березень 2011р., відповідачем встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011р. в загальному розмірі 1711655 грн. По даному правопорушенню в акті зазначено, що перевіркою встановлено сплату позивачем залишку від'ємного значення за січень 2010 р. в сумі 1090784 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 466141 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн., листопад 2010 р. в сумі 145107 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн., які позивач мав право заявити до відшкодування в березні 2011 р., але своїм правом не скористався. Внаслідок вищевказаного порушення відповідачем зменшено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) податкової декларації за травень 2011 р. та встановлено в зв`язку з цим завищення заявленої в податковій декларації за травень 2011 р. суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 81454 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за травень 2011 р.) в загальній сумі 2003484 грн.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. "а"пп.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.2.2 розділу 2 "Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України22.12.2010 N 985 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В2").

Відповідно до пп.14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом встановлено, що відповідач податкове повідомлення-рішення за формою "В2" про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 р. не склав і позивачеві не надав. За таких обставин, на думку суду, результати перевірки в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. згідно акта 2 безпідставно враховані відповідачем у висновках за актом 3 про завищення бюджетного відшкодування та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 року.

Судом встановлено, що висновки акта 2 базуються на неврахуванні підприємством висновків органу державної податкової служби, викладених в акті 1. Висновки акта 3 грунтуються на неврахуванні позивачем висновків акта 1 та акта 2, а висновки акта 4 грунтуються на неврахуванні позивачем висновків акта 1, акта 2 та акта 3.

За висновками акта 1, акта 2 та акта 3 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем до Житомирського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду адміністративних позовів прийнято судові рішення, відповідно до яких позовні вимоги ТОВ "Обербетон Україна" задоволено:

- згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №0670/12377/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта 2;

- відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі №0670/12378/12 визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта 3;

- згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі №0670/905/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта 4.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України , обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" вул.Баранова, 89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014