Рішення № 29412815, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/20/2/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік"

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

про стягнення 869043,69грн.

представники сторін:

від позивача:Жарик М.Б. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік" до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 869043,69грн., у тому числі основного боргу у розмірі 647845,99грн., пені у розмірі 48977,16рн., 3% річних у розмірі 51809,93грн., інфляційних втрат у розмірі 120410,61грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №14/2023 від 18.12.2008 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 647845,99грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №14/2023 від 18.12.2008; специфікацій №1 від 18.12.2008 та №5 від 16.03.2009 до договору №14/2023 від 18.12.2008; додаткової угоди №1 від 18.03.2009 до договору№14/2023 від 18.12.2008; видаткових накладних №10117 від 26.03.2009, №10181 від 22.04.2009; рахунків №1812/31 від 18.12.2008, №1504/36 від 22.04.2009; довіреностей №633 від 26.03.2009, №846 від 22.04.2009 на отримання товарно-матеріальних цінностей; претензії №002/Т від 30.01.2012; поштового повідомлення; листів №001/Т від 30.01.2012, №15/154 від 22.04.2009, №15/161 від 27.04.2009; виписки з банківського рахунку позивача.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду Донецької області від 27.04.2012 та справу №5006/20/2/2012 передано на розгляд судді Левшиній Г.В.

27.04.2012 Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 03.05.2012 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік" про визнання договору недійсним.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду Донецької області від 03.05.2012 справу №5006/20/2/2012 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою суду від 07.05.2012 провадження у справі №5006/20/2/2012 зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

07.06.2012 позивач подав клопотання про об'єднання в одне провадження справи №5006/20/2/2012 та №5006/6/65/2012 та передачу їх на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою суду від 23.07.2012 провадження у справі №5006/20/2/2012 поновлено та призначено розгляд справи на 22.08.2012.

У судовому засіданні 22.08.2012 розглянуто клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справи №5006/20/2/2012 та №5006/6/65/2012 та передачу їх на розгляд судді Огороднік Д.М. Судом відмовлено в задоволенні клопотання про об'єднання справ.

20.08.2012 відповідачем подано клопотання про заміну назви відповідача, оскільки станом на момент розгляду справи відповідно до статутних документів відповідач має назву Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №608386 із датою його зміни від 28.04.2011 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №378206 від 29.04.2011. Клопотання судом задоволено, змінено найменування з Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь".

20.08.2012 відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи №5006/20/2/2012 у зв'язку з тим, що предметом розгляду даної справи є виконання зобов'язання за договором №14/2023 від 18.12.2008, дійсність якого є предметом розгляду справи №5006/29/52пд/2012. Клопотання відповідача судом задоволено.

Ухвалою суду від 22.08.2012 провадження у справі №5006/20/2/2012 зупинено до набрання законної сили рішення у справі №5006/29/52пд/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік" про визнання договору недійсним №14/2023 від 18.12.2008.

28.01.2013 позивач подав клопотання про поновлення провадження по справі №5006/20/2/2012, у зв'язку з тим, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 по справі №5006/29/52пд/2012 рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2012 у справі №5006/29/52пд/2012 залишено без змін.

Ухвалою суду від 29.01.2013 провадження у справі №5006/20/2/2012 поновлено.

У судове засідання 12.02.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.12.2008 між Підприємством із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) укладено договір №14/2023 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.03.2009 до договору№14/2023 від 18.12.2008) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався продати покупцю металоріжучий інструмент (далі - товар) у кількості та номенклатурі, які визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору визначається сумою специфікацій до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість товару обумовлюється сторонами в окремих специфікаціях до даного договору.

Ціна за одиницю товару визначається на умовах СРТ м. Краматорськ (Інкотермс - 2000) (п.3.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору порядок розрахунків і терміни оплати за кожну партію товару обумовлюються у відповідній специфікації до договору та здійснюються на підставі рахунків-фактур.

Згідно п. 5.2 договору передача товару здійснюється на умовах СРТ м. Краматорськ (Інкотермс - 2000).

Поставка товару за даним договором здійснюється в сортаменті та кількості згідно заявок покупця і зазначається у відповідній специфікації до договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.5 договору визначено, що на поставлений товар постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок; накладну; податкову накладну.

Відповідно до 5.6 договору датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної на партію товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року (п.11.1 договору).

Строк дії договору продовжується на наступний календарний рік, якщо ні одна зі сторін не підтвердить у письмовій формі закінчення строку дії договору не пізніше 30 календарних днів до дати зазначеної в п.11.1 (п.11.2 договору).

18.12.2008 сторони узгодили та підписали специфікацію №1 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку товару у кількості та за ціною, зазначених у даній специфікації на загальну суму 908208,05грн. (з ПДВ).

У специфікації №1 від 18.12.2008 до договору сторони визначили строк поставки: 15 тижнів з дати передоплати, допускається дострокова поставка; порядок розрахунків: розрахунок покупця з постачальником здійснюється шляхом 10% передплати за замовлений товар на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур, остаточний розрахунок за договором (90%) протягом 20 календарних днів після отримання товару на склад покупця та документів, зазначених у п.п 5.5 договору.

18.03.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни у специфікацію №1 від 18.12.2008 до договору, а саме, зменшили ціни на товар, що поставляється, у зв'язку з чим загальна сума з ПДВ по специфікації №1 від 18.12.2008 до договору зменшилася та складає 843272,16грн.

16.03.2009 узгодили та підписали специфікацію №5 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку товару у кількості та за ціною, зазначених у даній специфікації на загальну 7783,20грн. (з ПДВ), а також передбачено: умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару та документів, зазначених у п. 5.5 договору; строк поставки: 15.04.2009; умови поставки: поставка товару на умовах СРТ ( в редакції Інкотермс - 2000).

Договір, додаткова угода та специфікації №1 від 18.12.2008 та №5 від 16.03.2009 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Позивачем відповідачу для оплати вартості товару за специфікацією №1 від 18.12.2008 було виставлено рахунок-фактуру №1812/31 від 18.12.2008 на суму 908208,05грн., який наданий позивачем та міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №1 від 18.12.2008 до договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.03.2009 до договору) позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 843272,16грн., що підтверджується видатковою накладною №10117 від 26.03.2009 та довіреністю №633 від 26.03.2009 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначено вище, сторони узгодили та підписали специфікацію №5 від 16.03.2009 до договору.

На виконання умов договору та специфікації №5 від 16.03.2009 до договору позивач поставив відповідачу товар на суму 7783,20грн., що підтверджується видатковою накладною №10181 від 22.04.2009 та довіреністю №846 від 22.04.2009 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Одночасно позивачем відповідачу для оплати товару за специфікацією №5 від 16.03.2009 до договору було виставлено рахунок-фактуру №1504/36 на суму 7783,20грн.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі та специфікаціях №1 від 18.12.2008 та №5 від 16.03.2009 до договору.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 203209,37грн., відповідно, 12.01.2009 у розмірі 90820,80грн., 14.05.2009 у розмірі 108388,57грн., 07.07.2009 у розмірі 1000,00грн., 15.07.2009 у розмірі 1000,00грн. та 23.07.2009 у розмірі 2000,00грн., що підтверджується банківськими кредитовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи.

Частина товару, отриманого за видатковими накладними №10117 від 26.03.2009 та №10181 від 22.04.2009, залишилась не оплачена, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 647845,99грн.

Сторони не надали суду доказів того, що ці видаткові накладні стосуються інших договорів. Тому суд вважає, що ці документи стосуються саме даного договору №14/2023.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач звернувся листом №15/154 від 22.04.2009 до позивача з проханням розглянути наступний графік погашення заборгованості: 400000,00грн. до 01.05.2009, 160000,00грн. до 20.05.2009, 190000,00грн. до 01.06.2009.

27.04.2009 відповідач знову листом №15/161 від 27.04.2009 звернувся до позивача з проханням погодити протокол погашення кредиторської заборгованості між сторонами, яка утворилася за договором та специфікацією № 1 від 18.12.2008 за наступним графіком: квітень - 100000,00 - 150000,00грн., травень - 250-300000,00грн., червень - 250000,00-300000,00грн., липень - 50000,00-100000,00грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач запропонований відповідачем графік погашення заборгованості не погодив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача лист №001/Т від 30.01.2012, в якому позивач просить відповідача оплатити заборгованість за отриманий по договору №14/2013 товар у розмірі 679693,53грн. до 20.02.2010.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №002/Т від 30.01.2012 оплатити заборгованість у розмірі 989098,99грн., у тому числі основного боргу у розмірі 647845,99грн., пені у розмірі 174918,42грн., інфляційних втрат у розмірі 117346,77грн., 3% річних у розмірі 48987,81грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач 06.02.2012 отримав вищезазначену претензію.

Відповідач відповіді на претензію №002/Т від 30.01.2012 не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідачем не надано жодних доказів в спростування поданих позивачем доказів, не надано доказів не прийняття товару від позивача, не передання позивачем йому всього пакету документів, які повинні супроводжувати товар, повернення товару позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей, копію претензії про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на суму 851055,36грн., вартість якого відповідач оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 647845,99грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 647845,99грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 647845,99грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 48977,16грн. без зазначення періоду нарахування пені..

Відповідно до п. 8.1 договору у разі порушення покупцем більш ніж на 10 календарних днів терміну повної оплати партії товару, передбаченого відповідною додатковою угодою, останній виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,15% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у розрахунку пені не вказаний період нарахування пені, пеня позивачем нараховується за 180 днів на загальну суму заборгованості.

Як зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.04.2012 позивача зобов'язано надати розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені судом визнаний не вірним, оскільки пеня нараховується за 6 місяців від дня коли зобов'язання повинно бути виконаним, заборгованість, яку позивач просить стягнути виникла у зв'язку з неоплатою відповідачем товару отриманого по двох накладних від 26.03.2009 та від 22.04.2009, строк оплати вартості отриманого товару визначений в специфікаціях №1 (остаточний розрахунок протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару) та №5 (остаточний розрахунок протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару), розмір облікової ставки НБУ є змінним. Тобто перебіг строку з якого нараховується пеня та до якої дати, визначається по кожній накладній окремо з урахуванням умов погоджених сторонами у специфікаціях. Отже, оскільки позивачем не визначена дата з якої позивачем нараховується пеня та по яку дату, у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування, здійснити власний розрахунок.

У позивача при отриманні ухвали виник процесуальний обов'язок по виконанню вимог суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв'язку з чим, суд не є зобов'язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48977,16грн. задоволенню не підлягають.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 24.07.2009 по 23.03.2012 у розмірі 51809,93грн. та інфляційні втрати у розмірі 120410,61грн. за період з серпня 2009 по лютий 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 120410,61грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем неправильно визначено кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Законодавство" розмір 3% річних за період з 24.07.2009 по 23.03.2012 становить 51851,10грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 51809,93грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 84306, ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Сандвік" (вул. Велика Житомирська, буд. 27, м.Київ, 01025, ЄДРПОУ 30058678) основний борг у розмірі 647845 (шістсот сорок сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 51809 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 93коп., інфляційних втрат у розмірі 120410 (сто двадцять тисяч чотириста десять) грн. 61коп., судовий збір у розмірі 16401 (шістнадцять тисяч чотириста одна) грн. 33 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 18.02.2013.