Ухвала суду № 29411367, 07.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6054/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Балла М.Л., представник на підставі доручення

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському, про стягнення коштів за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 15594,29 грн.

Ухвало Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року позовні вимоги в частині стягнення витрат по відшкодуванню пенсій з жовтня 2009 р. по січень 2012 року залишено без розгляду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача витрати по відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам за лютий - березень 2012 року на загальну суму 1303,08 гривень, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин, задовольнити позовні вимоги апелянта в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала про задоволення апеляційної скарги позивача, підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі відповідача та просила їх задоволити.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Враховуючи те, що явка позивача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зведеній сумі витрат поданих до відшкодування по основному розміру пенсії визначено загальну суму за 2009 - 2012 роки становить 15594,29 гривень, зокрема за лютий та березень 2012 року - 1303,08 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вказав, що підлягає задоволенню вимога лише щодо стягнення з відповідача відшкодування суми витрат виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав - учасниць членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання до України та за лютий - березень 2012 року по пенсіонерах: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на загальну суму 1303,08 гривень, оскільки вказана сума підтверджена актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий 2012 року і березень 2012 року і відповідає вимогам Закону.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Тому, твердження відповідача щодо безпідставного стягнення сум виплаченої пенсії органом Пенсійного фонду ОСОБА_7 (відповідач його кваліфікує як страхування від нещасного випадку) суд апеляційної інстанції не бере до уваги. Так, матеріалами справи підтверджується той факт, що громадянин ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи довічно внаслідок нещасного випадку, що підтверджується актом про нещасний випадок та витягом із акту огляду у МСЕК, та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону, а ч. 1 ст. 31 встановлено, що причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Таким чином, оскільки громадянин ОСОБА_7 отримує пенсію по інвалідності, тому орган Пенсійного фонду має право на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії.

Згідно з п. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Нормами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон) визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій, по яким виник спір.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків, також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Згідно з абз. 3 п. 3 розділу XI Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до абз. 7 п. 3 розділу XI Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Положеннями ч. 1 ст. 2442 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція з даного питання викладена в постановах Верховного Суду України у справах №21-361а11 від 21.11.2011 року та № 21-333а11 від 05.12.2011 року тощо.

За таких обставин враховуючи нормативно-правове регулювання спору який виник суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача витрат по відшкодуванню пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам за лютий - березень 2012 року на загальну суму 1303,08 грн.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги апеляційні вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду пропущеного із поважних причин, тому що суд першої інстанції свою позицію в частині позовних вимог щодо стягнення витрат по відшкодуванню пенсій з жовтня 2009 року по січень 2012 року виклав в ухвалі від 22.11.2012 року, яка була оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.