Ухвала суду № 29411347, 07.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4721/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Швабський В.М., Коробейніков Б.О.

відповідача - Радзіковська І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницька міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс" (далі - ПАТ "Вінницягазбудсервіс", товариство) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган) третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - Вінницьку міську раду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків акту камеральної перевірки товариства - платника податків, а відтак неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0003971503 від 26.04.2012 року, винесене на їх підставі.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема посилався на безпідставність посилань податкового органу щодо необхідності сплати товариством орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі, яка виникла у орендаря незалежно від внесення змін до Договору оренди за ініціативою сторін Договору.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги скарги підтримали у повному обсязі, окремо суду пояснивши, що у момент укладення вищевказаного Договору, сторони діяли в межах чинного на той час законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції просили у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Вінницягазбудсервіс" відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Вінницягазбудсервіс" є юридичною особою, датою її первинної реєстрації в ЄДРПОУ є 21.01.1986 року, присвоєно ідентифікаційний код 02127302, про що свідчить довідка серії АА № 475748 (а. с. 59).

Видами діяльності позивача за КВЕД є газопровідні роботи, вирощування зернових та технічних культур, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля з лотків на ринках та діяльність у сфері інжинірингу.

22.08.2005 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 року №1063 (а. с. 60), між Вінницькою міською радою та ВАТ "Вінницягазбудсервіс" (правонаступник - ПАТ "Вінницягазбудсервіс"), укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6305 га (а. с. 16-19), яка знаходиться за адресою: вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця. Термін договору становить 10 років.

Вказаний договір погоджено з першим заступником начальника Вінницького міського управління земельних ресурсів Держкомзему України та зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 12.10.2005 року.

Розділом "Орендна плата" договору від 22.08.2005 року передбачено, що плата за оренду земель для потреб промисловості становить 8 996, 47 грн., для громадського використання - 665, 15 грн. та для проїзду - 354, 27 грн. Вказано, що внесення орендної плати повинно відбуватись щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, п. 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту, серед іншого, зміни умов господарювання, збільшення розміру земельного податку тощо.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2009 року за № 110 ПАТ "Вінницягазбудсервіс" надано лист-згоду на вилучення частини земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця, на якій розташоване належне ТОВ "Екстрема-Україна" нерухоме майно.

Рішенням Вінницької міської ради від 24.12.2010 року за № 64 із користування ПАТ "Вінницягазбудсервіс" вилучено земельну ділянку площею 0, 1752 га із земельної ділянки площею 2,6305 га, що знаходиться по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця.

Підтвердженням факту зміни площі земельної ділянки, розташованої по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця, є наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу № 1040 від 22.05.2012 року (а. с. 94-97), витяг з Державного реєстру правочинів (а. с. 98) та витяг КП "Вінницьке МБТІ" № 35886167 від 17.10.2012 року (а. с. 100).

При цьому варто зауважити, що зміна розміру земельної ділянки - об'єкта договору оренди - тягне за собою і зміну умов самого договору.

Відповідно до абз. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Також, пунктом 36 укладеного договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Орендодавцем - Вінницькою міською радою - 29.02.2012 року на адресу позивача надіслано пропозицію (а. с. 78) звернутись до нього для вирішення питань щодо внесення змін до договору оренди у зв'язку із зменшенням площі орендованої земельної ділянки.

ПАТ "Вінницягазбудсервіс" одержано письмову пропозицію 06.03.2012 року, доказом чого є поштове відправлення (а. с. 77, зворотній бік), проте до Вінницької міської ради у визначений строк позивач не звернувся.

27.03.2012 року Вінницька міська рада повторно звернулась до позивача із такою ж пропозицією (а. с. 78), хоча жодних дій щодо внесення змін до договору оренди, після отримання її 09.04.2012 року, позивачем не здійснено.

В подальшому, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю, поданої ПАТ "Вінницягазбудсервіс" за 2012 рік за період січень-лютий 2012 року, державним податковим ревізором-інспектором 04.04.2012 року складено відповідний акт № 57/1503/02127302 (а. с. 6-10).

Висновком вказаного акту зафіксовано заниження позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, заявленого в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік на 30 978, 08 грн., з них за січень - 15489, 04 грн. та за лютий - 15489, 04 грн., тобто виявлено порушення п. п. 288.5.1 , п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ 26.04.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003971503 (а. с. 5).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ПАТ "Вінницягазбудсервіс" оскаржило його до суду.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову виходив з правомірності дій податкового органу, а відтак безпідставності позовних вимог ПАТ "Вінницягазбудсервіс" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0003971503 від 26.04.2012 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу неузгодженості позицій сторін щодо податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, які використовує у своїй діяльності ПАТ "Вінницягазбудсервіс".

При цьому, як стверджує апелянт, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне за собою автоматичного підвищення розміру орендної плати встановленої договором.

Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції, судова колегія враховує слідуюче.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

З 01.01.2011 року вступив в дію Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Також відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, ПАТ "Вінницягазбудсервіс" 18.01.2012 року подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік (а. с. 85-88). Відповідно до квитанції (а. с. 91), шляхом електронного зв'язку, що дозволяє абз. в) п. 49.3 ст. 49 ПК України, документ доставлено до районного рівня ДПА України 19.01.2012 року.

Як досліджено із вказаної декларації, платником задекларовано орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2012 рік на суму 92 934, 22 грн.

В ході проведення камеральної перевірки за період січень-лютий 2012 року, встановлено, що позивачем при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності на 2012 рік не дотримано вимог п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по орендній платі за використання земельної ділянки за 2012 рік на 185 868, 44 грн., з них за січень - 15 489, 04 грн., за лютий - 15 489, 04 грн., разом - 30 978, 08 грн.

За результатами камеральної перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування суми грошового зобов'язання на загальну суму 38 722, 60 грн., в тому числі за основним платежем - 30 978, 08 грн. та за штрафними санкціями - 7 744, 52 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями скаржника щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003971503 від 26.04.2012 року, з огляду на нижчевикладене.

Так, за загальним правилом, передбаченим п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У розрізі наведеної правової норми судова колегія зауважує, що незалежно від кожного конкретно визначеного розміру орендної плати за договором, такий податок в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений чинним законодавством.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

У даному випадку, відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Таким чином, річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2012 рік не може бути меншим 278 802, 66 грн., в тому числі за січень - 23 233, 56 грн., за лютий - 23 233, 56 грн., тобто річну суму 278 802, 66 грн. пропорційно до 12 місяців року.

Розрахунок: 9299422*1%*3=278 802, 66 грн.,

де: 9299422 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, 1% - ставка земельного податку, 3 - трикратний розмір земельного податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановивши різницю між належним до сплати розміром орендної плати за земельну ділянку за січень-лютий 2012 року та задекларованим у декларації (23233, 56 грн. - 7 744, 52 грн. = 15 489, 04 грн.), Вінницька ОДПІ правомірно вказала у податковому повідомленні-рішенні №0003971503 донараховану суму розміром в 30 978, 08 грн. за основним платежем.

Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги твердження товариства щодо протиправності дій податкового органу в частині застосованих штрафних санкцій, оскільки відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, згідно з розрахунком, 25% від суми 30 978, 08 грн., розмір штрафних санкцій становить 7 744, 52 грн., таким чином винесене 26.04.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0003971503 на загальну суму 38 722, 60 грн. (за основним платежем - 30 978, 08 грн., штрафні санкції - 7 744, 52 грн.) цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства, що вірно враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія не бере до уваги доводи апелянта, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, а відтак, як стверджує скаржник, без внесення змін до такого договору товариство не повинно сплачувати більшу суму, як того вимагає податкове законодавство.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу скаржника, що у даному випадку, орендна плата є формою податку на землю, а відтак справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Таким чином, сплата обов'язкових платежів, до яких і віднесено плату за землю, не може залежати від умов договору, тим більше, якщо умови договору суперечать діючому законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим обов'язком, відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Отже, аналізуючи норми Конституції України та Податкового кодексу України слід дійти висновку, що останні встановлюють саме обов'язок, а не право товариство вірно, відповідно до вимог законодавства, а не договору, обчислювати, декларувати та сплачувати податки та обов'язкові платежі, зокрема плату за землю.

Водночас апелянт, усвідомлюючи свій обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом мав достатньо часу для ініціювання та внесення змін до договору оренди, до того ж незалежно від внесених змін до договору оренди, позивач мав можливість вірно розрахувати, відобразити в декларації та сплатити податкові зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати на землю відбулось не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку із зміною розміру ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, тому обов'язок сплати земельного податку у новому розмірі виник у скаржника незалежно від внесених змін до договору оренди землі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.