Ухвала суду № 29411113, 14.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

14 лютого 2013 року справа № 5020-9/147-4/269

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру кредиторських вимог на суму 416 203,85 грн у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель"

(99014, м. Севастополь, а/с 119; 99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8, код ЄДРПОУ 20686595)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой"

(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 63, оф. 12, код ЄДРПОУ 34402741)

про визнання боржника банкрутом,

представники сторін не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Созидатель" (далі - ТОВ „Созидатель") звернулось із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой" (далі - ТОВ „Югмонолітспецстрой") банкрутом в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 26.07.2010 порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14.09.2010 проведено підготовче засідання, за результатами введено судову процедуру розпорядження майном боржника.

02.10.2010 в офіційному виданні - газеті „Голос України" №184 (4934) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Югмонолітспецстрой".

29.10.2010 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог у розмірі 366 800,00 грн.

Ухвалою від 25.01.2011, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Югмонолітспецстрой" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 та ухвалу суду від 25.01.2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 надала пояснення-уточнення від 28.06.2011 до заяви про визнання кредиторських вимог (від 05.07.2011 вх.№7173/11), відповідно до яких просить включити її вимоги до реєстру вимог кредиторів у розмірі 453 245,92 грн, у тому числі: 366 800,00 грн - основний борг, 47 377,61 грн - борг за нарахованими процентами за кредитом, 5187,73 грн - 3% річних, 32835,20 грн - пеня, 1045,38 грн - штраф.

За результатами нового розгляду, ухвалою суду від 21.07.2011, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Югмонолітспецстрой" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 та ухвалу суду від 21.07.2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 15.02.2012, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2012, конкурсні грошові вимоги ОСОБА_1 по зобов'язанням ТОВ „Югмонолітспецстрой" визнані частково, у розмірі 366800,00 грн та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Югмонолітспецстрой" у четверту чергу.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012 залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 та ухвалу суду від 15.02.2012.

11.12.2012 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення розміру кредиторських вимог на суму 416 203,85 грн (вх.№10472/12 від 11.12.2012).

Ухвалою від 12.12.2012 зазначена заява прийнята до розгляду в окремому судовому засіданні.

Заявник у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд заяви без її участі.

Керуючий санацією - арбітражний керуючий Щедов Олександр Вікторович у засідання суду не з'явився, вимоги ухвал суду від 12.12.2012, 26.12.2012 та 28.01.2013 не виконав, письмових пояснень щодо результату розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру кредиторських вимог суду не надав, заявою від 25.01.2013 просив розглянути заяву ОСОБА_1 за його відсутністю.

Боржник та інші кредитори у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.

З огляду на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру кредиторських вимог без участі представників сторін.

12.02.2013 за вх. №1305/13, на виконання ухвали суду від 28.01.2013, від ОСОБА_1 надійшли пояснення, відповідно до яких заявник просить визнати збільшення конкурсних грошових вимог кредитора на суму 416 203,85 грн, у тому числі: заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 139 264,06 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення платежу за кредитом - 239 159,39 грн, інфляційні витрати 37 780,40 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Югмонолітспецстрой". При цьому, заявник наполягає, що її додаткові кредиторські вимоги є конкурсними і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки вимоги за основним боргом у сумі 366 800,00 грн раніше були визнані судом як конкурсні кредиторські вимоги, то й додаткові кредиторські вимогі, зокрема, інфляційні витрати, відсотки по кредиту і відсотки, нараховані за порушення термінів повернення кредиту, також є конкурсними кредиторськими вимогами.

Розглянувши матеріали справи, зміст та надані докази, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про збільшення розміру конкурсних кредиторських вимог на суму 416 203,85 грн задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Законом України №4212-VI від 22.12.2011 "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності 19.01.2013, внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), викладено його в новій редакції, якою визначено новий порядок його застосування.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України №4212-VI від 22.12.2011 визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ТОВ „Югмонолітспецстрой" перебуває на стадії судової процедурі санації (відновлення платоспроможності) боржника, застосуванню підлягають положення Закону №2343-XII.

Статтею 1 Закону №2343-XII визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини одинадцятої статті 15 Закону №2343-XII, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №2343-XII конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною восьмою статті 11 Закону №2343-XII передбачено, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, що передбачено частиною четвертою статті 14 Закону №2343-XII.

Отже, за результатами попереднього засідання, на стадії розпорядження майном боржника, до реєстру вимог кредиторів включаються лише грошові вимоги кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство боржника

Згідно з частиною другою статті 14 Закону №2343-XII вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до імперативних норм статті 14 Закону №2343-XII конкурсні кредитори зобов'язані заявити всі свої грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Таким чином, як основні, так і додаткові грошові вимоги повинні бути заявлені конкурсними кредиторами у визначений статтею 14 Закону №2343-XII строк.

Як вже зазначалося, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Югмонолітспецстрой" порушено ухвалою від 26.07.2010.

Відповідне оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Югмонолітспецстрой" було опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» №184 (4934) 02.10.2010. Тобто, встановлений статтею 14 Закону №2343-XII тридцятидений строк подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника закінчився 03.11.2010.

11.12.2012 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про збільшення конкурсних кредиторських вимог до боржника на суму 416203,85 грн, у тому числі: заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 139264,06 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення платежу за кредитом - 239159,39 грн, інфляційні витрати - 37 780,40 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Югмонолітспецстрой" (т.50-г арк.с.75-78).

Обґрунтовуючи заяву про збільшення конкурсних кредиторських вимог ОСОБА_1, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 07.11.2012 зазначала, що вона як заставодавець, що виконав обов'язок боржника, в силу пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України набула статусу нового кредитора за кредитним договором і права вимоги до ТОВ „Югмонолітспецстрой", а також відповідно до 1.8 договору застави майнових прав № 84/Zкд-08 від 01.09.2008 до неї, як заставодавця, що виконав зобов'язання позичальника (ТОВ "Югмонолітспецстрой") за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, заявником зроблений розрахунок додаткових кредиторських вимог до боржника, зокрема, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, заборгованості за несвоєчасне погашення платежу за кредитом та розрахунок інфляційного відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.10.2010 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання кредиторських вимог у розмірі 366 800,00 грн.

В подальшому, 05.07.2011 (т.50-а арк.с.19-24), заявник надала заяву про збільшення кредиторських вимог до боржника та просила суд включити до реєстру вимог кредиторів її вимоги у розмірі 453245,92 грн, у тому числі: 366800,00 грн - основний борг, 47377,61 грн - борг за нарахованими процентами за кредитом, 5187,73 грн - 3% річних, 32835,20 грн - пеня, 1045,38 грн - штраф.

Зазначена заява переглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012, конкурсні кредиторські вимоги ОСОБА_1 по зобов'язанням ТОВ „Югмонолітспецстрой" визнані частково, у розмірі 366 800,00 грн та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Югмонолітспецстрой" у четверту чергу. В решті заявлених грошових вимог відмовлено з огляду на порушення заявником граничного строку, встановленого статтею 14 Закону №2343-XII.

При цьому, у постанові від 07.11.2012 Вищий господарський суд України, з посиланням на пункт 3 частини першої статті 512, статті 509, 514 Цивільного кодексу України, зазначив, що внаслідок виконання заставодавцем зобов'язань боржника перед банком за кредитним договором, до заставодавця переходять не усі права за кредитним договором, а лише у виконаному ним зобов'язанні, тобто право вимагати від боржника виконання його обов'язку сплатити гроші. Таким чином, ОСОБА_1, як заставодавець, що виконав обов'язок боржника перед кредитом, набула права вимоги до ТОВ "Югмонолітспецстрой" в силу пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (т.50-г арк.с.71-73).

Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки, в межах строку, встановленого статтею 14 Закону №2343-XII, ОСОБА_1 заявлено про визнання її кредитором боржника в розмірі 366 800,00 грн, її конкурсні грошові вимоги до ТОВ "Югмонолітспецстрой" дійсно становлять 366 800,00 грн, та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів божника у четверту чергу.

Посилання заявника на той факт, що грошові вимоги у сумі 416203,85 грн є додатковими грошовими вимогами, судом до уваги не приймається з огляду на положення частини восьмої статті 11 Закону №2343-XII, якою передбачено, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не є ініціюючим кредитором ТОВ «Югмонолітспецстрой», а конкурсі грошові вимоги у сумі 416203,85 грн, як додаткові, у строк, визначений статтею 14 Закону №2343-XII, останньою не заявлявся.

Таким чином, враховуючи те, що додаткові грошові вимоги на суму 416203,85 грн, у тому числі: заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 139 264,06 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення платежу за кредитом - 239 159,39 грн, інфляційні витрати 37 780,40 грн були заявлені 11.12.2012, тобто з пропуском встановленого статтею 14 Закону №2343-XII строку, вони не можуть бути визнані судом як конкурсні кредиторські вимоги.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту заяви, яка розглядається, та доданого до неї розрахунку (т.50-г а.с.79-82) вбачається, що розрахунок заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, заборгованості за несвоєчасне погашення платежу за кредитом та інфляційних втрат зроблений заявником за період з 26.07.2010 по 30.11.2012, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Югмонолітспецстрой" (26.07.2010).

У постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2012 у справі №5020-9/147-4/269 встановлено, що ОСОБА_1 набула статус нового кредитора за кредитним договором до боржника, ТОВ «Югмонолітспецстрой», і до неї перейшло право вимоги до боржника щодо виконання його обов'язку сплатити гроші відповідно до положень статті 512 Цивільного кодексу України, а також факт неналежного виконання ТОВ «Югмонолітспецстрой» своїх зобов'язань стосовно погашення заборгованості перед ОСОБА_1.

Статтею 1 Закону №2343-XII передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010 № 4/719).

Відповідно до абзацу 2 частини шостої статті 12 Закону №2343-XII дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови Вищого господарського суду України № 4/719 від 08.11.2010; № 4/720 від 15.11.2010).

У пункті 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 зазначено, що, оскільки на передбачені статтями 536 та 625 Цивільного кодексу України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК).

Також передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних обґрунтовано у оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01 -06/1626/2011 від 21.11.2011.

За таких обставин, суд зазначає, що ОСОБА_1, до якій перейшло право вимоги до боржника щодо виконання обов'язку сплатити гроші відповідно до положень статті 512 Цивільного кодексу України, має право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотки по кредиту і відсотків, нарахованих за порушення термінів повернення кредиту.

Зі змісту положень статті 1 Закону №2343-XII вбачається, що кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство є поточними кредиторами.

Заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 416203,85 грн мають характер поточних, оскільки нараховані заявником за період після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Югмонолітспецстрой".

Ухвалою від 15.03.2011 судову процедуру розпорядження майном ТОВ „Югмонолітспецстрой" було припинено. У відповідності до статті 53 Закону №2343-XII відкрито судову процедуру санації ТОВ „Югмонолітспецстрой" строком на дванадцять місяців, призначено керуючим санацією директора товариства - Марусіч С.В. та розпорядником майна арбітражного керуючого Котлова В.В.

В подальшому строк процедури санації боржника продовжувався.

Ухвалою від 23.01.2013 затверджений план санації ТОВ „Югмонолітспецстрой" в редакції, схвалений протоколом комітету кредиторів від 26.12.2012, строк процедури санації ТОВ „Югмонолітспецстрой" продовжений відповідно до плану санації на 51 місяць.

Положеннями частини першої статті 23 Закону №2343-XII встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому частиною першою статті 23 Закону №2343-XII, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2343-XII ліквідатор банкрута заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Пунктом 4 частини першої статті 31 Закону №2343-XII визначено, що у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Отже, законодавством про банкрутство регламентовано, що тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні грошові вимоги до боржника розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство та набувають статусу конкурсних вимог із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, як вимог четвертої черги. До моменту відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги кредиторів задовольняються у загальному порядку боржником, або за наслідком розгляду спору в позовному провадженні згідно позовних вимог поточного кредитора.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Закону №2343-XII до визнання боржника банкрутом суд, що розглядає справу про банкрутство, має відмовляти у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі.

Разом з цим, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, заявник не позбавлений права на звернення до господарського суду у відповідності з вимогами частини першої статті 23 Закону №2343-XII.

Враховуючи вищевикладене, з моменту відкриття ліквідаційної процедури, поточні кредитори зобов'язані заявити кредиторські вимоги ліквідатору та до господарського суду протягом ліквідаційної процедури, вимоги, щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, тобто, до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вимоги поточних кредиторів погашаються без обмежень, можливість їх заявлення в процедурі банкрутства та включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута у четверту чергу виникає, виходячи з вимог Закону №2343-XII, з моменту відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічний висновок міститься у постановах Вищого господарського суду України №8/Б-1216 від 11.09.2012, №10/5026/290/2011 від 20.11.2012, № 6/108-09 від 25.07.2012.

Беручи до уваги, що справа про банкрутство ТОВ „Югмонолітспецстрой" знаходиться на стадії санації, а заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 416 203,85 грн, нараховані за період з 26.07.2010 по 30.11.2012 включно, мають характер поточних, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду судом по суті кредиторських вимог ОСОБА_1, як поточних.

З урахуванням викладеного, керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 14, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру конкурсних кредиторських вимог на суму 416 203,85 грн залишити без задоволення.

Суддя О.О.Єфременко