Постанова № 29410242, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2013 року 10:20 справа №2а-17419/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

до

Окружної Державної податкової служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі по тексту – позивач, ДП “НАЕК “Енергоатом”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту – відповідач, СДПІ), в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 та №0000741604/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року в адміністративній справі №2а-4805/11/2670 адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року у справі №2а-17419/12/2670.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2012 року замінено первинного відповідача – СДПІ на належного відповідача - Окружну Державну податкову службу – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - ОДПС); постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року в адміністративній справі №2а-4805/11/2670 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративній справі присвоєно №2а-17419/12/2670 та передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року адміністративну справу №2а-17419/12/2670 прийнято до провадження та призначено судове засідання на 09 січня 2013 року.

09 січня 2013 року в судовому засіданні оголошено про відкладення розгляду справи на 21 січня 2013 року з метою витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 21 січня 2013 року суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.9 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.3.4, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.2, 7.5.3 пункту 7.5 статті 7, пункту 11.11 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ДП “НАЕК “Енергоатом” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 174 337,00 грн., у тому числі основний платіж – 1 059 584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1 114 753,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі зведеного акта від 17 листопада 2005 року №661/16-4/24584661 “Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, код 24584661 за період з 01.01.2002 по 31.12.2004р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.9 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.3.4, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.2, 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено чисту суму зобов’язань з податку на додану вартість за 2002 рік на 229 227 730,00 грн. та завищено чисту суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2002 рік на суму 47 830,00 грн.; занижено чисту суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2003 рік на суму 48 006,00 грн.; занижено чисту суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2004 рік на суму 2 137 294,00 грн..

Згідно наданого відповідачем розрахунку вбачається, що сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 059 584,00 грн. визначена на підставі порушень за період січень-лютий 2002 року, березень-вересень 2003 року, січень-лютий 2004 року.

При цьому випадки недоплати податку на додану вартість мали місце у наступних періодах:

- січень 2002 року – на суму 136 236,00 грн.;

- лютий 2002 року – на суму 4 142,00 грн.;

- липень 2003 року – на суму 11 931,00 грн.;

- січень 2004 року – на суму 634 226,00 грн.;

- лютий 2004 року – на суму 18 806,00 грн.;

- травень 2004 року – на суму 84 742,00 грн.;

- червень 2004 року – на суму 398 421,00 грн.;

- серпень 2004 року – на суму 283 444,00 грн.;

- жовтень 2004 року – на суму 5 564,00 грн.;

- листопад 2004 року – на суму 77 865,00 грн. (всього 1 655 377,00 грн.),

а сума податкового зобов’язання визначалась за мінусом суми переплати з податку на додану вартість, що мали місце у березні, квітні, червні, серпні та вересні 2003 року, березні, квітні, липні, вересні та грудні 2004 року (всього 595 793,00 грн.).

Відповідно до Акта перевірки та з урахуванням періодів заниження податкового зобов’язання, на думку суду, відповідач мав визначити суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в результаті наступних порушень: 1) пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” – дирекція ДП “НАЕК “Енергоатом” проводила коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відсутності змін у сумах компенсацій за продану електроенергію, за відсутності повернення електроенергії та визнання боргу покупця безнадійним (січень 2002 року); 2) підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - дирекція ДП “НАЕК “Енергоатом” не включила до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми послуг, отриманих від нерезидента (лютий 2002 року на суму 87 230,00 грн., травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року); 3) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” - відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Запорізька АЕС” занижено податок на додану вартість внаслідок не оподаткування операцій з передачі векселя в розрахунок за придбані товари (роботи, послуги), оскільки вексель у даному випадку є товаром, а операції з передачі цих векселів – операціями з продажу товарів (січень 2002 року); 4) підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” –відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Южно-Українська АЕС” включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по неналежно оформленим податковим накладним (липень 2003 року); 5) пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” – відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Управління справами” не включено до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість у розмірі 49,80 грн., нараховану на вартість наданих послуг з оренди приміщення ВАТ “Трест “Південзахідтрансбуд” (липень 2003 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року) та не включено до складу податкового зобов’язання за липень 2003 року відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Южно-Українська АЕС” суму 20 660,00 грн., нараховану на реалізацію худоби Шепетівському м’ясокомбінату (податкові накладні від 01 липня 2003 року №№5195, 5196, 5197 та від 07 липня 2003 року №5393).

Одночасно у письмовому запереченні проти позову відповідач зазначив, що сума податкового зобов’язання визначена позивачу внаслідок наступних порушень: 1) в порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” дирекція ДП “НАЕК “Енергоатом” проводила коригування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відсутності змін у сумах компенсацій за продану електроенергію, за відсутності повернення електроенергії та визнання боргу покупця безнадійним; 2) в порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” дирекція ДП “НАЕК “Енергоатом” не включила до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у 2002 році суми послуг, отриманих від нерезидента у розмірі 5 415 740,00 грн.; 3) в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Запорізька АЕС” занижено податок на додану вартість у сумі 1 071 669,00 грн., оскільки векселі, передані в розрахунок за придбані товари (роботи, послуги) є товаром, а операції з передачі цих векселів – операціями з продажу товарів; 4) структурним підрозділом “Завод будівельних конструкцій” в порушення пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” в 2002 році занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2 226,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими; щодо епізодів порушення, викладених у письмовому запереченні відповідача, минув строк давності для визначення суми податкового зобов’язання, визначений у статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій перевищує допустимий розмір 50% згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; наданий відповідачем розрахунок податкових зобов’язань не співпадає з даними Акта перевірки.

Відповідач проти позову заперечив, підтримавши висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, розглянувши позовні вимоги ДП “НАЕК “Енергоатом”, зазначає про наступне.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи попередні судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0, в ухвалі від 05 грудня 2012 року №К/9991/24033/12, №К/9991/24352/12 зазначив, що судами не досліджувались підстави прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, не перевірено обставин, покладених в основу донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за цим рішенням, та наголосив про необхідність врахування строку давності згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З огляду обов’язковість висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 05 грудня 2012 року №К/9991/24033/12, №К/9991/24352/12, суду належить встановити підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 та дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому, враховуючи суперечність між даними, зазначеними у складеному відповідачем розрахунку, Акті перевірки та письмовому запереченні проти позову, встановлюючи обставини порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” суд виходить з висновків Акта перевірки з урахуванням періодів порушень, що вказані у розрахунку, а саме щодо заниження податку на додану вартість за період січень, лютий 2002 року, липень 2003 року, січень, лютий, травень, червень, серпень, жовтень та листопад 2004 року.

Відповідно до пункту 4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Як свідчать обставини справи, дирекція ДП “НАЕК “Енергоатом” проводила коригування сум податкових зобов’язань по операціям з продажу електроенергії, однак, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності перерахунку податку на додану вартість та зміни суми компенсації за продаж електроенергії, зокрема випадків повернення електроенергії, визнання боргу покупців електроенергії безнадійним.

Таким чином, на думку суду, висновки Акта перевірки в частині згаданого порушення є обґрунтованими.

Однак, суд звертає увагу, що за даним епізодом порушення сума податкового зобов’язання визначена після спливу строку давності, передбаченого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що порушення допущено позивачем за січень 2002 року, граничним строком подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2002 року за правилами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є 20 лютого 2002 року; податкове зобов’язання визначено вже після спливу 1095 днів після 20 лютого 2002 року лише 01 грудня 2005 року.

В Акті перевірки зазначається про необхідність оподаткування операцій передачі векселів у розрахунок за придбані товари (роботи, послуги) у відповідності до вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає цінний папір як документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства, а відтак передача векселя не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги.

У свою чергу, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, в операціях з використанням векселів, останні виступають як товар, що передається у межах бартерних операцій. При цьому передача векселя (зокрема, у порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель, з огляду на що така операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Разом з тим, при вирішенні спору необхідно враховувати особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів, установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Наведені правові норми свідчать, що виникнення податкових зобов’язань у операціях з векселями пов’язується саме з фактом оплати векселя.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 13 квітня 2011 року №К-175/08.

Суд звертає увагу, що відповідачем не встановлено під час перевірки та не доведено під час судового розгляду справи факту оплати векселів, а тому вважає, що у межах спірних правовідносин позивач не повинен був оподатковувати операції з розрахунками векселями, які не оплачені.

Крім того, вказане порушення згідно Акта перевірки допущене позивачем у січні 2002 року, а тому сума податкового зобов’язання є такою, що визначена з порушенням строків давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума податкового зобов’язання за січень 2002 року у розмірі 136 236,00 грн. визначена позивачу протиправно.

В Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме не включено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми послуг, отриманих від нерезидентів - НП ИСЦ “Русский дизель”, ФГУДП “Атомтехенерго”, ГП ОБК “Гидропресс” та ін. (у тому числі за період лютий 2002 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року).

Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Позивач проти вказаного порушення заперечує, однак на надав суду доказів на спростування висновків Акта перевірки щодо даного епізоду порушення, у тому числі по взаємовідносинам з НП ИСЦ “Русский дизель”, ФГУДП “Атомтехенерго”, ГП ОБК “Гидропресс” (контрактів, актів виконаних робіт, вантажних митних декларацій, платіжних доручень або виписок банку) та не надав відповідних письмових пояснень.

З огляду на відсутність належних обґрунтувань та доказів від позивача, суд вважає вказане порушення доведеним.

При цьому за даним епізод порушення правомірно визначено суму податкового зобов’язання лише за період травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року, у свою чергу визначення суми податкового зобов’язання за лютий 2002 є неправомірним, оскільки відбулося поза межами строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як зафіксовано в Акті перевірки, відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Южно-Українська АЕС” включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної оформленої на іншу юридичну особу та з невизначеним податковим номером, а саме податкової накладної від 28 лютого 2003 року №356 КП ТВКХ, виписаної на СМСЧ-2, на суму 15 198, 43 грн., у тому числі податок на додану вартість – 2 533,07 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

ДП “НАЕК “Енергоатом” не надав суду доказів на спростування вказаного порушення та не навів жодних доводів проти цього порушення, а тому суд вважає таке порушення доведеним.

В Акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Управління справами” не включено до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість у розмірі 49,80 грн., нараховану на вартість наданих послуг з оренди приміщення ВАТ “Трест “Південзахідтрансбуд” (липень 2003 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року) та не включено до складу податкового зобов’язання за липень 2003 року відокремленим підрозділом ДП “НАЕК “Енергоатом” “Южно-Українська АЕС” суму 20 660,00 грн., нараховану на реалізацію худоби Шепетівському м’ясокомбінату (податкові накладні від 01 липня 2003 року №№5195, 5196, 5197 та від 07 липня 2003 року №5393).

Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У свою чергу від позивача не надходило до суду жодних пояснень та доказів, які б підтверджували включення ним до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість, нараховану на реалізацію худоби Шепетівському м’ясокомбінату на підставі податкових накладних від 01 липня 2003 року №№5195, 5196, 5197 та від 07 липня 2003 року №5393 та суми податку на додану вартість у розмірі 49,80 грн., нараховану на вартість наданих послуг з оренди приміщення ВАТ “Трест “Південзахідтрансбуд”; тому, на думку суду, висновки акта перевірки по даному епізоду порушення вважаються правомірними та не спростовуються матеріалами справи.

Підсумовуючи викладене вище вбачається, що ДП “НАЕК “Енергоатом” протиправно визначено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем за січень, лютий 2002 року, що з урахуванням наданого відповідачем розрахунку становить 140 378,00 грн. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у розмірі 140 378,00 грн.

При цьому суд не приймає посилання позивача на неточності при складенні розрахунку податкових зобов’язань, оскільки зазначене не є підставою для скасування спірного рішення за умови доведення фактів виявлених в акті перевірки порушень.

Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що по усіх виявлених порушеннях сплинув строк давності визначення податкових зобов’язань, оскільки в Акті перевірки зафіксовано порушення як з за 2002 рік, так і за 2003 та 2004 роки, а згідно складеного відповідачем розрахунку сума податкових зобов’язань визначалась як за 2002 рік, так і за 2003 та 2004 роки.

В частині правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 114 573,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

Зміст оскаржуваного податкового повідомлення-рішення свідчить, що штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка визначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням процитованої правової норми платник податків має сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи із заниженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1 059 584,00 грн. за мінусом суми податкового зобов’язання у розмірі 140 378,00 грн., нарахування якої визначено судом протиправним, максимальна сума штрафу, яку повинен сплатити позивач, має становити не більше 459 603,00 грн. (1 059 584,00 грн. – 140 378,00 грн.) * 50%), однак відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 114 573,00 грн., що не узгоджується з приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 654 970,00 грн. (1 114 573,00 грн. - 459 603,00 грн.).

Всього, з урахуванням суми податкового зобов’язання за основним платежем та штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 795 348,00 грн. (654 970,00 грн. + 140 378,00 грн.), а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ОДПС-ЦО частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “НАЕК “Енергоатом” підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 01 грудня 2005 року №0000631604/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 795 348,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 654 970,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140 378,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Зобов’язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко