Рішення № 29405789, 19.02.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

19.02.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Справа № 2704/7395/2012

№ 2/765/36/2013

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

19 лютого 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Пекарініної І.А.

при секретарях - Фроловій Н.А., Карманові К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Другої Севастопольської державної нотаріальної контори, 3-тя особа: Севастопольська дирекція Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання бездіяльності щодо неприйняття заяви про прийняття спадщини неправомірною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Другої Севастопольської державної нотаріальної контори, визнання права власності на кімнату, вказуючи на те, що з липня 2007 року до смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживав в кімнаті АДРЕСА_1 яка входить до складу спадкового майна, тому на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, 31.08.2011 року ним до нотаріальної контори рекомендованим поштовим відправленням з оголошеною цінністю була направлена заява про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Але заява нотаріусом не отримана, на думку позивача внаслідок недбалого ставлення до своїх обов'язків працівників нотаріальної контори. Внаслідок подальшого з'ясування обставин направлення та отримання заяви уповноваженою особою Другої Севастопольської державної нотаріальної контори, він звернувся до відділу Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», та у відповіді від 12.12.2011 року позивачу було роз'яснено, що заява адресатом не отримана, та у зв'язку з неявкою адресата та закінченням строку зберігання перебуває на відділенні поштового зв'язку № 11. Позивач вважає, що нотаріусом його заява про прийняття спадщини була безпідставно не прийнята до розгляду; спадкова справа заведена лише 05.01.2012 року після повторного особистого звернення до нотаріальної контори, але свідоцтво про право на спадщину не отримане, оскільки станом на 05.01.2012 року ним вже був пропущений строк для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 04.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Другої Севастопольської державної нотаріальної контори про визнання права власності на кімнату були виділені у окреме провадження у зв'язку з різнім предметом доказування та різнорідністю позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали, представник позивача вказувала на те, що визнання бездіяльності неправомірною необхідне позивачу для встановлення юридичного факту - своєчасністю звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки до теперішнього часу позивач не отримав свідоцтво про право на спадщину з тих підстав що нотаріусом при зверненні з заявою про прийняття спадщини 05.01.2012 року було роз'яснено про пропуск строку для прийняття спадщини, та у судовому порядку шляхом визнання бездіяльності щодо неприйняття заяви про прийняття спадщини повинно бути доведено, що строк для прийняття спадщини позивачем не пропущений, оскільки з заявою про прийняття спадщини він звернувся до нотаріальної контори своєчасно. В обґрунтування заявлених позовних вимог просив долучити до матеріалів справи оригінали опису вкладення, заяви від 31.08.2011 року та конверту, в якому надсилалась заява.

Завідувач Другої Севастопольської державної нотаріальної контори в судовому засіданні вимоги позову не визнала, просила відмовити в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, вказувала на те, що за заявою ОСОБА_2 від 05.01.2012 року була заведена спадкова справа, на особистому прийомі та листом від 10.01.2012 року на адресу місця проживання зазначену позивачем йому був направлений лист, в якому позивачу було роз'яснено, що станом на 05.01.2012 року строк для прийняття спадщини пропущений, але рекомендовано надати заяву, направлену раніше поштою для можливості підтвердження своєчасного звернення до нотаріальної контори, чого позивачем зроблено не було, тому відповідач вважає, що позивач свідомо ухилявся від оформлення права на спадкове майно у встановленому законом позасудовому порядку. Також заперечувала факт отримання повідомлення про наявність листа від ОСОБА_2 на адресу нотаріальної контори, оскільки вважає, що працівники поштового відділення не направляли на адресу нотаріальної контори повідомлення про необхідність отримання поштової кореспонденції у відділенні зв'язку.

Представник 3-ої особи в судовому засіданні вказувала на те, що працівники поштового відділення № 1 після отримання листа ОСОБА_2 на адресу нотаріальної контори діяли відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, виконали свій обов'язок по доставленню поштового повідомлення та вручили його під розпис працівнику нотаріальної контори, у зв'язку з тим, що у поштовому відділенні листа отримано не було, через місяць він був повернутий до Главпоштамту де зберігався у архіві, поки не був отриманий позивачем.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, представника 3-3-ої особи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, якому на праві власності належала кімната АДРЕСА_1.

31.08.2011 року позивачем до 2-ої нотаріальної контори рекомендованим поштовим відправленням з оголошеною цінністю була направлена заява про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно відповіді Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на звернення ОСОБА_2 від 12.12.2011 року, у зв'язку з неприбуттям до поштового відділення № 1 працівника нотаріальної контори, яка була про таку необхідність повідомлена під розпис, лист - заява ОСОБА_2 була повернута 04.10.2011 року на його адресу, але у зв'язку з неодноразовим неотриманням та неявкою адресату, остаточно передано на зберігання до відділення поштового зв'язку № 11 м. Севастополя, та представлено позивачем у судове засідання.

При наданні пояснень в судовому засіданні позивач та його представник не заперечували того факту, що були повідомлені нотаріусом про необхідність надання вищезазначеного листа для вирішення питання про оформлення правовстановлюючих документів на спадкове майно при наданні заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори 05.01.2012 року, але представник позивача пояснила, що позивач свідомо не надав листа від 31.08.2011 року нотаріусу, оскільки не має до нього довіри.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Так, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї.

Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі подавши відповідну заяву (ст. 1296-1298 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, підставами і змістом позовних вимог ( способом захисту цивільного права ) позивач визначив наступне: визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо неприйняття заяви про прийняття спадщини, разом з тим, у позові зазначив, що спадщину прийняв, оскільки на момент смерті батька проживав з ним за однією адресою.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 11, 27, 31 Цивільного процесуального кодексу України право визначити предмет, підставу позову і спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.

Позивач, зазначаючи у позові підстави для звернення до суду з зазначеним позовом, зокрема прийняття спадщини на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, доказів звернення до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, відмови у вчиненні вказаної нотаріальної дії, суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права. Стаття 16 Цивільного кодексу України містить передбачені законом загальні матеріально-правові способи захисту цивільних прав і обраний позивачем судовий спосіб захисту його цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.

Проте, статтею 16 Цивільного кодексу України і іншими спеціальними законами не передбачений саме такий спосіб захисту цивільного права, який обрав позивач: визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо неприйняття заяви про прийняття спадщини для встановлення факту своєчасного звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Так, у матеріалах справи, мається лист з нотаріальної контори від 10.01.2012 року, згідно якого позивачу роз'яснено, за наявності яких документів, позивач може оформити спадкове майно, зокрема нотаріус посилається на наявність листа ОСОБА_2 на адресу нотаріальної контори від 31.08.2011 року на який в свою чергу послався спадкоємець при наданні заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.2 частини 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано необхідних для вчинення нотаріальної дії документів.

Згідно п. 32 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову вказуються: дата винесення постанови, прізвище ініціали нотаріуса, який постанову, найменування та адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання, про вчинення якої дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткій зміст прохання), мотиви з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на чинне законодавство, порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне процесуальне законодавство. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, вимоги закону, у разі відмови вчинити нотаріальну дію, зобов'язують нотаріуса винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» з наступними змінами, при наявності підстав для задоволення позову (скарги), суд має скасувати нотаріальні дії, зазначивши, які саме, коли і ким вчинені нотаріальні дії, скасовуються. Задовольняючі скаргу на відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд у резолютивної частини рішення зазначає про скасування постанови (іншого відповідного акта) про це (з наведенням дати й органу, що її прийняв) і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.

Суд також не може зобов'язати нотаріуса вчинити нотаріальну дію у зв'язку з поданням суду документів чи доказів, відсутність яких у заявника викликала відмову у вчиненні цих дій, оскільки зазначена обставина є підставою для нового звернення до нотаріального органу, а не для скасування його постанови.

Таким чином, оскарження дій лише щодо встановлення факту своєчасного направлення заяви про прийняття спадщини, не передбачено законодавством в якості способу захисту прав, зазначена обставина може мати значення при вирішенні іншого спору, де оспорювалися відмова нотаріуса у вчиненні певної нотаріальної дії оформлену відповідною постановою, проте таких позовних вимог заявлено не було, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку що обраний позивачем спосіб захисту свого права ні ч. 2 ст. 16 ЦК України, ні іншим актом законодавства України не передбачений, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 15,16,1268,1269,1270,1296-1298 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п. 32 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року № 20/5, керуючись ст. 3,10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Другої Севастопольської державної нотаріальної контори, 3-тя особа: Севастопольська дирекція Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання бездіяльності щодо неприйняття заяви про прийняття спадщини неправомірною, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя - підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна