Рішення № 29403547, 18.02.2013, Оболонський районний суд міста Києва

18.02.2013 Справа № 2605/11462/12

Унікальний номер 2605/11462/12

Справа № 2/756/178/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Іващенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 10 жовтня 2007 року, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 22990,00 доларів США для придбання автотранспортного засобу.

Позичальник - ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, у зв'язку з чим за відповідачами утворилася заборгованість зі сплати кредиту у загальній сумі 29767,47 доларів США, яку в солідарному порядку позивач просить стягнути з відповідачів та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2012 року ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до ПАТ «КБ «Надра» про визнання договору недійсним, який судом прийнято до спільного розгляду.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні договору кредиту порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», постанови Національного банку України «Про затвердження надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Позивач за зустрічним позовом вказує, що на момент укладення договору кредиту ОСОБА_1 вважала, що має можливість виконувати свої зобов'язання перед банком будь-яких фінансових складнощів, однак ситуація змінилася восени 2008 року у зв'язку зі зміною ринкової ситуації в Україні.

Крім того, ОСОБА_1 підкреслила, що всупереч положенням Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитному договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту. При укладанні договору банк не надав необхідної інформації для прийняття позивачем за зустрічним позовом виваженого та обґрунтованого рішення, що призвело до порушення її прав як споживача фінансових послуг. Після різкої зміни валютного курсу значно збільшилися витрати у гривнях з обслуговування валютного кредиту, всі валютні ризики до договором були покладені на позичальника, що є несправедливим та призвело до істотного дисбалансу інтересів сторін договору. Позивач за зустрічним позовом вважає, що при видачі кредиту в доларах США мала місце певна маніпуляція зі сторони банку шляхом фіксування у спірному договору посилання на іноземну валюту, тоді як кредитні кошти фактично використовувалися у гривнях, як єдиному законному засобу платежу на території України, що призвело до значного збільшення боргу за договором внаслідок різкої девальвації національної валюти по відношенню до долара США. Надання кредиту в іноземній валюті та проведення розрахунків по кредитному договору позивач за зустрічним позовом вважає валютною операцією, яка потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Також ОСОБА_1 вказує, що пеня та проценти по кредитному договору не повинні нараховуватися взагалі, оскільки кредит був виданий у доларах США.

За таких обставин, ОСОБА_1 у зустрічному позові просить визнати недійсним кредитний договір від 10 жовтня 2007 року № 422/П/27/2007-840, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, та застосувати правові наслідки визнання недійсним кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі та заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову у повному обсязі та просив задовольнити зустрічний позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Надав до суду клопотання про долучення додаткових документів до справи, в яких вказав, що батько відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (1946 р.н.), учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонер, хворіє на рак гортані III ступеня. Також пояснив, що дружина, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1, зараз не працює, утримувати всю родину та лікувати тестя приходиться відповідачу ОСОБА_2, а він немає постійної роботи та постійного доходу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив наступне.

10 жовтня 2007 року між ВАТ комерційний банк «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 - позичальником, ОСОБА_2 - поручителем укладено договір «Автопакет» № 422/П/27/2007-840, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 22990,00 дол. США для придбання автотранспортного засобу - автомобіль марки Mazda, модель 3, рік випуску - 2007, д.р.н. - НОМЕР_3.

Згідно з п. 1.1.3.1. кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються позивачем на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,40 % відсотків річних.

За умовами п. 1.1.4 договору банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 09 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 3.2. договору поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

За змістом п. 4.2.5 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно з п.5.2 кредитного договору у разі порушення Позичальником вимог п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору, за кожен випадок.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодувань збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною першою статті 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір кредиту, виконання зобов'язань за яким забезпечені заставою транспортного засобу та порукою ОСОБА_2

Позичальником ОСОБА_1 отримано кредит у сумі 22990 доларів США, гривневий еквівалент - 116099,50 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки № 383 від 10 жовтня 2007 року.

Заява про видачу готівкових коштів на виконання умов кредитного договору підписана ОСОБА_1, що не заперечувалося сторонами.

Посилання представника відповідачів на те, що позивачем до матеріалів справи долучено меморіальний ордер № 383 від 10 жовтня 2007 року, завірений печаткою 04 лютого 2013 року, що у свою чергу свідчить на користь того, що банком допущено порушення вимог законодавства при видачі кредиту, не знайшло свого підтвердження матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За умовами п. 2.1 договору кредиту надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума в якій зазначена у іноземній валюті - доларах США.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичкових рахунках, відкритих у відділенні № 27 філії ВАТ КБ «Надра»:

- № НОМЕР_4, на якому обліковується заборгованість позичальника по кредиту.

Заява про видачу готівки, підписана позичальником, та меморіальний ордер засвідчують факт перерахування коштів у іноземній валюті з рахунку, на якому обліковується заборгованість позичальника по кредиту, на рахунок каси відділення № 27 філії ВАТ КБ «Надра», відкритий в іноземній валюті, з метою видачі кредиту на користь позичальника. При цьому, меморіальний ордер є підтвердженням проведення внутрішньобанківської операції по перерахуванню коштів.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальник сплачував кредит у період з листопада 2007 року по вересень 2009 року. Починаючи з вересня 2009 року, жодних платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснено не було.

07 червня 2012 року ПАТ КБ «Надра» надіслав на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2 досудову вимогу щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим банк просив погасити заборгованість за кредитом протягом 7 днів з дати отримання вимоги.

За таких обставин, станом на 04 лютого 2013 року за позичальником утворилась заборгованість за основною сумою кредиту у сумі 18799,59 доларів США, за відсотками - 8745,82 доларів США.

При цьому, позивачем нараховані штрафні санкції за порушення умов кредитного договору: пеня за прострочення сплати кредиту у сумі 1763,44 доларів США та штраф за порушення умов кредитного договору у розмірі 2299 доларів США.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що штраф за порушення умов кредитного договору нарахований позичальнику у зв'язку з порушенням строків сплати мінімально необхідного платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кредитним договором передбачено відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому, в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, суд вирішує стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором «Автопакет» від 10 жовтня 2007 року, а саме заборгованість за основною сумою кредиту у сумі 18799,59 доларів США, за відсотками - 8745,82 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту у сумі 1763,44 доларів США.

В частині стягнення з відповідачів штрафу за порушення умов кредитного договору суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки банком нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу та пені за одне порушення умов договору - порушення строків сплати кредитної заборгованості.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір «Автопакет» від 10 жовтня 2007 року.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписавши кредитний договір від 10 жовтня 2007 року позичальник та поручитель погодилися з усіма його умовами, в тому числі з положеннями, закріпленими у п.п. 2.2.1, 4.1, 4.2 договору, якими у свою чергу встановлюються право банку вимагати дострокового повернення кредиту та повернення кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (стаття 215 ЦК України)

У відповідності до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808.

Відповідно до п. 3.2., 3.3 правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що у договорі відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту, що у свою чергу, завадило прийняттю ОСОБА_1 виваженого та обґрунтованого рішення при укладенні договору кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі І договору «Автопакет» від 10 жовтня 2007 року № 422/П/27/2007-840, визначені сума кредиту, мета кредитування, строк кредиту, плата за користування кредиту: відсотки за користування кредитом та комісія за розрахунки за цим договором, яка сплачується одноразово при видачі кредиту. Крім того, у п.п. 2.2.1 договору сторонами погоджена сума мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 428 доларів США, який включає як основну суму кредиту, так і відсотки за його користування.

За таких обставин, при укладанні оспорюваного договору судом не встановлено порушень вищенаведених положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки зміст договору містить усі обов'язкові умови кредитування та необхідні дані для розрахунку сукупної вартості кредиту.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що при видачі кредиту в іноземній валюті зі сторони банку мала місце певна маніпуляція з огляду на те, що кредитні кошти фактично використовувалися в гривні. При цьому, ОСОБА_1 посилається на ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», якими, у свою чергу, передбачено необхідність наявності індивідуальної ліцензії при використанні доларів США як засобу платежу за кредитним договором. Індивідуальна ліцензія відсутня як у кредитора, так і у позичальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями, що не потребує індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

Як убачається із матеріалів справи, Відкритому акціонерному товариства комерційному банку «Надра» Національним Банком України видано банківську ліцензію 26 жовтня 1993 року, № 205, та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями № 21-2 від 04 листопада 2005 року, а тому банк мав право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, і операцій з надання кредитів в іноземній валюті та операцій з отримання платежів за цими договорами в іноземній валюті. (а.с. 33-35)

Враховуючи вищенаведене, на момент укладення між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору «Автопакет» від 10 жовтня 2007 року не встановлено порушень норм законодавства, а тому суд вирішує відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання недійсним кредитного договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує до стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2195,55 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, заборгованість за договором «Автопакет» від 10 жовтня 2007 року №422/П/27/2007-840, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 18799 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) доларів США 59 центів, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 150265 (сто п'ятдесят тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 12 копійок, заборгованість по сплаті відсотків у сумі 6905 (шість тисяч дев'ятсот п'ять) доларів США 44 центи, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 55195 (п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) гривень 19 копійок, пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) долари США 44 центи, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 14095 (чотирнадцять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 17 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, судовий збір 2195 (дві тисячі дев'яносто п'ять) гривень 55 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко