Ухвала суду № 29403206, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13716/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.

за участю:

представника позивача - Канарського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

05.10.2012 року ТОВ «ВЕЛЕС-К» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002602240/10909 та № 0002592240/10910 від 12.09.2012 року, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-К» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за період з 01.06.2009 року по 20.06.2012 року, за підсумками якої складено акт від 27.08.2012 року № 4166/2240/36214734 та виявлені порушення абз. 4 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 199301,00 грн. Також, за наслідками перевірки виявлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 159440,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.09.2012 року № 0002592240/10910, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 199301,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 49825,25 грн., а також № 0002602240/10909, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 159440,00 грн. та 39860,00 грн. - штрафних санкцій.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за правочинами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи № 54-3414, порушеній відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч. 1,2,3 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_3 в ході допиту надав письмові показання про те, що ним було придбано ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «Ізумруд» без мети здійснення господарської діяльності, фактично фінансово-господарську діяльність він не здійснював, бухгалтерську та податкову звітність не вів, не надавав послуг іншим підприємствам.

На підтвердження реальності вчинених правочинів з ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» позивачем надано рахунки-фактури, виписані контрагентами податкові накладні, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Фактичне проведення розрахунків позивача з контрагентами підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Окрім того, позивачем надано договори поставки, видаткові та податкові накладні, виписані іншими контрагентами, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджує господарську діяльність позивача в межах видів діяльності, які останній має право здійснювати.

Аналізуючи викладене та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість» у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів зазначає, що при кваліфікації правочину як нікчемного має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як убачається із наданих позивачем рахунків-фактур та податкових накладних, вони підписані ОСОБА_3 і скріплені печаткою відповідного товариства.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на показання ОСОБА_3 як обвинуваченого по кримінальній справі № 54-3414, у яких він просить вважати всі первинні документи, оформлені від його імені, як директора ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» недійсними, та на наявну в матеріалах справи постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року по справі № 2-555/12 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України та закриття порушеної відносно нього кримінальної справи, зі змісту якої вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_3 від відповідальності є п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію». Тобто, ОСОБА_3 звільнений з нереабілітуючих підстав.

Перевіривши реальність укладених позивачем з ТОВ «Ізумруд» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» правочинів про поставку товарів, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу валових витрат сум сплачених за цими угодами, а до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи не підписані особою, яка належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Первинні документи та копії договорів з іншими контрагентами, надані позивачем не підтверджують реальності виконання угод саме контрагентами, по взаємовідносинам з якими було проведено перевірку, результати якої викладені в акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 року № 4166/2240/36214734.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 18 лютого 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М