Постанова № 29402142, 06.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. Справа № 804/99/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Шрамко Я.В. Подолінська Т.В. Дерець Т.В., Квеліашвілі І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» № 246 від 18.12.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці та, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 23.01.2013р., просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» № 246 від 18.12.2012р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи було складено акт від 03.12.2012р. №Н84/12/110000000/21947206 за яким встановлено не сплату позивачем при митному оформленні товару антидемпінгового мита у зв'язку із зупиненням дії Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009р. № АД-216/2009/4402-37 згідно до ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі №2а-10391/09/2670. 16.03.2011р. дію вказаного рішення будо відновлено та на думку відповідача після поновлення дії вказаного рішення у позивача як платника податків виник податковий обов'язок, який підприємство відповідно до ст.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України зобовязане було своєчасно сплатити. На підставі зазначеного акту та вказаних висновків відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення від 18.12.2012р. № 246 про відшкодування до бюджету антидемпінгового мита в сумі 2 297 780,19 грн. Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням та вважає, що підприємству було неправомірно визначено зобов'язання щодо відшкодування до бюджету антидемпінгового мита, оскільки позивач ввозив товар та заявляв його до митного оформлення, а митниця здійснювала пропуск товару через митний кордон України в ті проміжки часу, коли були чинними та обов'язковими до негайного виконання ухвали суду про заходи до забезпечення позову, які зупиняли дію Рішення МК з МТ про встановлення антидемпінгового мита, а тому позивач не був зобов'язаний нараховувати та сплачувати антидемпінгове мито, при цьому, позивач вказує на те, що останнє ввезення товару та митне оформлення його без сплати антидемпінгового мита відбулося 10.02.2011р., тоді як дію Рішення МК з МТ було відновлено 16.03.2011р., тобто, жодна з дат ввезення товару позивачем(11.01.2010р., 13.05.2010р., 04.06.2010р., 06.07.2010р., 28.07.2010р., 02.09.2010р., 03.12.2010р., 20.12.2010р., 21.12.2010р., 28.12.2010р., 10.02.2011р.) не припадають на дію Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. Також позивач зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України чинними на день подання митної декларації і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Під час здійснення митного контролю позивачем було дотримано чинних нормативних актів, при цьому, відповідачем здійснені всі необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитку штампу «Під митним контролем», а тому позивач вважає, що митний орган може здійснити донарахування податкових зобов'язань після закінчення операцій з митного контролю у тому випадку, якщо за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Однак, як вказує позивач у позові, у випадку з митним оформленням спірного товару зазначені підстави для проведення перевірки та донарахування зобов'язань були відсутні.

У судовому засіданні представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, просять зазначений позов залишити без задоволення посилаючись на те, що невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України ТОВ «Вента.ЛТД» при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних відповідно до Рішення МК з МТ від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 була проведена митницею відповідно до статей 336,351 та 354 Митного кодексу України, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 1911.2012р. №714. Зазначена перевірка була проведена з дотриманням вимог ст.351 МКУ в частині повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки керівника позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (лист від 20.11.21р. № 17-11-1/10231). Підставою для її проведення стала інформація відділу митних платежів про нарахування сум антидемпінгового мита у період зупинення ухвалами судів Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009р. № АД-216/2009/4402-37. Перевіркою було встановлено, що у період з 18.01.2010р. по 30.06.2010р. позивачем було заявлено до митного оформлення у Дніпропетровській митниці митні декларації на товар: «Шприц ін'єкційний одноразового застосування BD DISKARDITT II, 5 мл, 10 мл. з голкою. Виробник: Becton Dickinson SA. Країна виробництва - Іспанія (ES)». У Графі 33 митної декларації зазначений код товару 9018 31 10 00 згідно УКТЗЕД. Зазначений товар було оформлено за вантажними митними деклараціями від 13.05.2010р., від 06.07.2010р., від 28.07.2010р, від 03.12.2010р., від 21.12.2010р., від 10.02.2011р. Вказаним Рішенням МК з МТ від 29.09.2009р. № АД-216/2009/4402-37 застосовано строком на п'ять років остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в України товару, що класифікується згідно УКТЗЕД за кодом 9018 31 10 00. При проведення митного оформлення шприців за наведеними МД антидемпінгове мито не було обчислено позивачем як платником податків та не було сплачено у зв'язку із зупиненням дії Рішення. Вказані заходи забезпечення позову діяли з 05.11.2009р. по 21.01.2010р., а також з 12.03.2010р. по 16.03.2011р. Дію вказаного Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. було відновлено 16.03.2011р. При цьому, відповідач вказує на те, що ухвала про зупинення дії оскаржуваного акту є заходом забезпечення адміністративного позову відповідно до ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішує спір по суті, а має на меті відстрочення виконання вимог такого акту до встановлення судом правомірності його прийняття. А тому, враховуючи, що Вищим адміністративним Судом України Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. визнано правомірним, зазначені в ньому антидемпінгові заходи підлягають застосуванню протягом усього строку, на який вони запроваджувались, в тому числі з 05.11.2009р. по 21.01.2010р. та 12.03.2010р. по 15.09.2010р., у зв'язку з чим у позивача виник податковий обов'язок, який відповідно до статті 16.1.4 Податкового кодексу України підприємство зобов'язано було своєчасно сплатити. Таким чином, на думку представників відповідача позивачем були порушені вимоги ст.11 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. № АД-216/2009/4402-37, що спричинило невірне визначення його податкового зобов'язання як суб'єкта податкової відповідальності у розумінні Податкового кодексу України при митному оформленні зазначеного вище товару. З урахуванням норм п.41.1.2 ст.41, п. 54.3.6 ст.54 ПКУ митним органом правомірно за результатами проведеної невиїзної перевірки було нараховано податкове зобов'язання позивачеві та оформлено податкове повідомлення від 18.12.2012р. № 246 на суму антидемпінгового мита у розмірі 2 297 780,19грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.02.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

З 01.06.2012р. набрав чинності Митний кодекс України № 4495-УІ від 13.03.2012р.

Однак, виходячи з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі у 2010-2011р.р., слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто норми Митного кодексу України та Закону України «Про Єдиний митний тариф»(чинних та момент ввезення та оформлення товару).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Вента.ЛТД» заявляв до митного оформлення за вантажними митними деклараціями товар: «Шприц ін'єкційний одноразового застосування BD DISKARDITT II, 5 мл, 10 мл. з голкою. Виробник: Becton Dickinson SA. Країна виробництва - Іспанія, а саме:

- ВМД № 110000011/2010/100131 від 11.01.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/109657 від 13.05.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/111672 від 04.06.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/114283 від 06.07.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/118903 від 02.09.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/126980 від 03.12.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/128234 від 20.12.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/128362 від 21.12.2010р.;

- ВМД № 110000011/2010/123898 від 28.12.2010р.;

- ВМД № 110000011/2011/102026 від 10.02.2011р.

У ході здійснення митного контролю Дніпропетровською митницею були здійснені всі процедури митного оформлення ВМД, в тому числі і щодо перевірки правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за вказаними вище вантажними митними деклараціями та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства за поданими позивачем документами про що свідчать наявні на копіях ВМД відмітки митниці про сплату позивачем всіх податків і зборів, а також проставленням відбитку штампу митниці «Під митним контролем» (а.с.29-39).

03.12.2012р. відповідно до статей 336,351 та 354 Митного кодексу України, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 19.11.12 № 714, з відома керівництва ТОВ «Вента.ЛТД», працівниками митниці була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України ТОВ «Вента.ЛТД» при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009р. № АД-216/2009/4402-37 ( Далі - Рішення МК з МТ).

За результатами вказаної перевірки був складений акт №Н84/12/110000000/21/947206 та встановлено, що при проведенні митного оформлення шприців за наведеними МД антидемпінгове мито не було обчислено платником податків ТОВ «Вента.ЛТД» та не сплачено у зв'язку із зупиненням дії Рішення МК з МТ ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2009р. у справі № 2а-10391/09/2670. Вказані заходи забезпечення позову скасовані ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2010р. Ухвалою того ж суду від 12.03.2010р. у справі № 2а-3851/10/2670 дію вказаного Рішення МК з МТ було знову зупинено. Листом від 30.03.2011р. Держмитслужба України повідомила, що 16.03.2011р. дію Рішення МК з МТ відновлено. Після поновлення дії вказаного рішення у платника податків ТОВ «Вента.ЛТД» виник податковий обов'язок, який відповідно до статті 16.1.4 Податкового кодексу України підприємство було зобов'язано своєчасно сплатити. В порушення положень кодексу, ТОВ «Вента ЛТД» не вжито заходів по сплаті належних до сплати податків. Таким чином, перевіряючі прийшли до висновку про те, що ТОВ «Вента. ЛТД» були порушені вимоги ст.11 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та Рішення МК з МТ від 29.09.2009р., що спричинило невірне визначення його податкового зобов'язання, як суб'єкта податкової відповідальності (власника товару, що ввозиться в Україну) у розумінні Податкового кодексу України, при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками, об'ємом 5 мл, 10 мл, походженням з Іспанії за наведеними МД (а.с.10-11).

В подальшому, 18.12.2012р. Дніпропетровської митницею на підставі вищевказаного акту перевірки від 03.12.2012р., було прийнято податкове повідомлення форми «Р» № 246 за яким встановлено порушення позивачем Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем: антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальній сумі 2 297 780,19 грн., (а.с.12).

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням відповідача та вважає зазначене рішення протиправним, оскільки на його думку ввезення ним зазначеного товару відбувалося у ті проміжки часу, коли Рішення МК з МТ не діяло, оскільки його дія була зупинена у період з 11.11.2009р. по 21.01.2010р., з 17.03.2010р. по 20.09.2010р., з 25.11.2010р. по 16.03.2011р. згідно ухвал Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009р., від 12.03.2010р., а також постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р., а тому позивач не повинен був обчислювати та сплачувати антидемпінгове мито при ввезення товару 11.01.2010р., 13.05.2010р., 04.06.2010р., 06.07.2010р., 28.07.2010р., 02.09.2010р., 03.12.2010р., 20.12.2010р., 21.12.2010р., 28.12.2010р., 10.02.2011р.

Спірні правовідносини між позивачем та митницею виникли з питань нарахування податкових зобов'язань з антидемпінгового мита на товари що ввозяться на митну територію України та оформлення податкових повідомлень за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки, які у 2010-2011р.р. регулювалися нормами Закону України «Про Єдиний митний тариф», Митного кодексу України чинного до 01.06.2012р., а також Митним кодексом України № 4495-УІ від 13.03.2012р. в частині щодо проведення відповідачем перевірки позивача 03.12.2012р.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний корон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулювалися Митним кодексом України, (чинного в редакції на момент ввезення та митного оформлення товару).

Відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України (чинного в 2010-2011р.р.) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Частинами 1, 2 ст. 40 вищенаведеного Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України (чинного у 2010-2011р.) митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затверджений наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р., зареєстрованого Міністерством юстиції України №439/10719 від 27.04.2005р. ( який був чинним на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття вантажної митної декларації до оформлення та здійснення митного контролю. Кожного разу при оформленні ВМД, пропуску товару у вільний обіг відповідач здійснює митний контроль, який включає в себе, зокрема, згідно п.23 вказаного Порядку № 314 перевірку правильності нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за вантажно-митною декларацією та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства згідно з поданими документами.

Отже митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний контроль України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

При цьому, відповідно до ст.60 Митного кодексу України (чинного до 01.06.2012р.) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Також, ст.351 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012р., передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій інформації, що стосується товарів,митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Таким чином аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Однак з доданої до позову копії доповідної записки начальника відділу митних платежів від 16.11.2012р., на підставі якої була проведена перевірка позивача, що підставою для проведення перевірки є лист від 30.03.2011р. Держмитслужби України за яким повідомлено, що ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 16.03.2011р. відновлено дію Рішення МК з МТ та з моменту введення в дію вказаного рішення позивачем були оформлені шприци без сплати антидемпінгового мита та зроблено висновок про направлення інформації до відділу митного аудиту для проведення відповідних заходів для нарахування сум податкових зобов'язань (а.с.105).

Отже, з наведеної доповідної записки не вбачається обґрунтованої підозри щодо порушення позивачем митного законодавства України, що могло бути підставою для проведення перевірки.

Також, у ході судового засідання представниками відповідача не доведено обґрунтованої підозри щодо порушення позивачем митного законодавства України під час ввезення вищевказаного товару на територію України у 2010-2011р.р. При цьому, представники відповідача послалися на те, що зобов'язання донараховано позивачеві не у зв'язку з порушенням ним норм митного законодавства України під час ввезення товару на територію України у 2010-2011р.р., а з підстав відновлення дії Рішення МК з МТ від 29.09.2009р., оскільки на думку відповідачів, ухвали забезпечення позову лише мали на меті відстрочення виконання цього рішення до встановлення судом правомірності його прийняття.

Однак, такі висновки представників відповідачів про відстрочення виконання вимог Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. ухвалами суду є неспроможними, оскільки судами не було відстрочено виконання вимог вказаного рішення, а зупинено дію вказаного Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. в порядку забезпечення позову згідно до вимог ст. 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, що не є тотожним поняттю відстрочення виконання вимог рішення.

Крім того, слід зазначити, що забезпечення позову має на меті не відстрочення виконання оспорюваного рішення, а зупинення його дії до вирішення спору по суті у зв'язку з чим зупиняється дія оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті, виходячи з вимог ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто у період розгляду справи оскаржуване Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. не діяло та митниця не мала правових підстав для застосування цього рішення про що свідчать і листи Державної митної служби України, які направлялися регіональним митницям для використання у роботі разом у ухвалами та постановами судів.

Як вбачається із наданих суду копій вантажних митних декларацій, під час здійснення митного контролю у вищевказаний період ( з 11.01.2010р. по 10.02.2011р.) позивачем було дотримано чинних нормативних актів щодо нарахування та повноти сплати податків і зборів, у зв'язку з чим відповідачем були здійснені всі необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитку штампу «Сплачено», «Під митним контролем» та товар був випущений у вільний обіг (а.с.29-39).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (чинного в редакції на 2010-2011р.р.) антидемпінгове мито застосовується, зокрема, відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Частиною 1 статті 17 вказаного вище Закону, передбачено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивач при ввезенні вищенаведеного товару на територію України за вищевказаними ВМД не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито у зв'язку з тим, що дію Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. було зупинено ухвалами Окружного адміністративного суду від 05.11.2009р., від 12.03.2010р. у справах №2а-3851/10/2670, № 2а-10391/09/2670 (а.с.40-60).

Зазначені ухвали суду у відповідності до вимог ч.4 ст.186, ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України набрали законної сили з 11.11.2009р. та 18.11.2010р. відповідно були обов'язковими до виконання.

Так, на виконання зазначених ухвал суду, 16.11.2009р. Держмитслужба України листом №21/1-1987-ЕП повідомила керівників регіональних митниць про зупинення дії Рішення МК з МТ та направила копію ухвали суду від 05.11.2009р. у справі № 2а-10391/09/267 для використання у роботі(а.с.42).

21.01.2010р. ухвалою того ж суду у вказаній справі були скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою про забезпечення позову від 05.11.2009р.(а.с.43).

10.02.2010р. Держмитслужба України направила лист за № 21/2-255-ЕП про скасування заходів забезпечення позову згідно за яким направила копію ухвали суду для використання в роботі та зазначила, що у випадку здійснення з 21.01.2010р. митного оформлення товарів без врахування вимог рішення МК з МТ від 29.09.2009р. митним органам необхідно провести камеральні перевірки відповідних вантажних митних декларацій, належним чином зафіксувати допущені в цих деклараціях методологічні помилки та вжити заходи, передбачені Законом України № 2181-Ш(а.с.44).

12.03.2010р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у порядку забезпечення позову у справі №2а-3851/10/2670 знову було зупинено дію Рішення МК з МТ від 29.09.2009р., яка набрала чинності 18.03.2010р.(а.с.45-46).

23.03.2010р. Держмитслужба копію вищевказаної ухвали суду направила для використання у роботі регіональним митницям (а.с.47).

15.09.2010р. постановою Окружного адміністративного міста Києва у справі № 2а-3851/10/2670 в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. було відмовлено (а.с.48-54).

25.11.2010р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вищевказаній справі було скасовано постанову суду першої інстанції від 15.09.2010р. та позовні вимоги задоволені про визнання протиправним та скасування Рішення МК з МТ. Зазначена постанова набрала законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України з моменту її проголошення, тобто з 25.11.2010р. (а.с.55-60, 86-91).

14.12.2010р. Держмитслужба України листом за № 11/11-10.21/16045-ЕП направила зазначену постанову апеляційної інстанції від 25.11.2010р. до регіональних митниць для використання у роботі (а.с.92).

16.03.2011р. ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р. було скасовано, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2009р. залишено в силі, а Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. відновлено.

Зазначена ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 254 КАС України з моменту її проголошення, тобто з 16.03.2011р. (а.с.61-66).

Також, факт зупинення дії вищевказаного Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. у період ввезення позивачем товару за вищевказаними ВМД (11.01.2010р., 13.05.2010р., 04.06.2010р., 06.07.2010р., 28.07.2010р., 02.09.2010р., 03.12.2010р., 20.12.2010р., 21.12.2010р., 21.12.2010р., 28.12.2010р., 10.02.2011р.) було підтверджено і представниками відповідача у ході судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, дію Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. було відновлено лише 16.03.2011р. про що свідчить ухвала Вищого адміністративного Суду України від 16.03.2011р. (а.с.61-66).

Про відновлення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009р. з 16.03.2011р. повідомлено регіональні митниці також і листом Державної митної служби України від 30.03.2011р. № 11/2-10.14/5284-ЕП (а.с.67).

Отже, виходячи з наведеного, позивач був зобов'язаний сплатити антидемпінгове мито при ввезенні товару на території України у періоди з 21.01.2010р. по 12.03.2010р. та з 15.09.2010р. по 25.11.2010р., а також сплачувати вказане антидемпінгове мито з дня відновлення рішення МК з МТ з 16.03.2011р.

Проте, як вбачається з дат ввезення товару позивачем та його митного оформлення, а саме: 11.01.2010р., 13.05.2010р., 04.06.2010р., 06.07.2010р., 28.07.2010р., 02.09.2010р., 03.12.2010р., 20.12.2010р., 21.12.2010р., 21.12.2010р., 28.12.2010р., 10.02.2011р. жодна з них не припадає на ці періоди.

При цьому, слід зазначити, що останньою датою ввезення товару за вищевказаними ВМД є 10.02.2011р., тоді як дію рішення МК з МТ відновлено після цієї дати, тобто 16.03.2011р.

У відповідності до вимог ст.124 Конституції України, ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ході судового розгляду даної справи відповідачем не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення та донарахування зобов'язань позивачеві по сплаті антидемпінгового мита у період зупинення дії Рішення МК з МТ від 29.09.2009р.

При цьому, є безпідставними та не можуть бути покладено в основу даного рішення твердження відповідача про те, що ухвала про зупинення дії оскаржуваного акту має на меті відстрочення виконання вимог такого акту до встановлення судом правомірності його прийняття, оскільки ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» встановлено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Також, слід зазначити, що застосування Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. щодо сплати антидемпінгового мита можливе лише з 16.03.2011р., тобто з дня відновлення дії зазначеного рішення та не може бути застосовано до позивача з урахуванням того, що ухвалами суду дію цього рішення було зупинено та вказані ухвали суду були обов'язкові до виконання у відповідності до ст.124 Конституції України та враховувались митницею пі час пропуску товарів через митний кордон України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ввозився товар на митну територію України у проміжки часу, коли дію рішення МК з МТ від 29.09.2009р. було зупинено ухвалами суду у зв'язку з чим у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та сплати антидемпінгового мита відповідно до положень Рішення МК з МТ від 29.09.2009р. про що свідчать і дії відповідача щодо пропуску товару через митний кордон України шляхом проставлення відбитків штемпелів «Сплачено», «Під митним контролем» та випуск товару у вільний обіг.

Крім того, при прийнятті цього рішення, адміністративним судом також врахована і практика Верховного Суду України від 21.02.2012р. про те, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером, передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування зобов'язань.

Відповідно до статей 8,9 Кодексу адміністративного судочинства України, при прийнятті зазначеного рішення, суд керується верховенством права,принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення від 18.12.2012р. № 246 прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням того, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» максимальний розмір судового збору за подання майнового позову до 31.12.2012р. становив 2146 грн. та позивачем позов подано до відділення поштового зв'язку 30.12.2012р.(а.с.69), слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, виходячи з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» № 246 від 18.12.2012р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці № 246 від 18.12.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз,3а, р/р26008900697017 в ДФ ПУМБ, МФО 305813, код за ЄДРПОУ 21947206) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 40 коп. (дві тисячі сто сорок шість грен.00 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11.02.2013р.

Суддя С.О. Конєва