Ухвала суду № 29401198, 23.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9653/12/0170/19

23.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-9653/12/0170/19 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 03.10.12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95043)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.12 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК ДПС № 0016921702 від 23.08.2012 р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2663,44 грн., де 2130,75 - основний платіж та 532,69 грн. - штрафні санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК ДПС № №0016911702 від 23.08.2012 р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 10177,50 грн., де 8142,0 грн. - основний платіж та 2035,50 грн. - штрафні санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 129,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання 23.01.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.08.2001р. як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим з 19.09.2011р. за № НОМЕР_3 та зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво від 30.07.2003р. № НОМЕР_4, видане ДПІ в м. Сімферополі; анульоване 25.08.2011р.)

З 27.07.2012р. по 02.08.2012р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.08.2012 р. № 4347/17-1/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, а саме:

1. пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5., п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198 розділу IV, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756- VІ (зі змінами та доповненнями) у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 8142,00 грн., а саме: до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, а саме у тому числі по періодах: за липень 2009р. - у сумі 1192,00 грн., за вересень 2009р. - у сумі 2667,00 грн., за жовтень 2009р. - у сумі 900,00 грн., за листопад 2009р. - у сумі 2600,00 грн., за грудень 2009р. - у сумі 783,00 грн.;

2. ст. 13 ДКМУ від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями, пп. "а" п, 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-VI "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 2130,75 грн., у тому числі по періодах 2009р. на суму 2130,75 грн.

23.08.2012р. на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0016921702 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету та на підставі та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 20.1.4);

під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу (п. 20.1.2);

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п. 20.1.28).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв до 01.01.2011) визначається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(який діяв до 01.01.2011 р.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, єдиними достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з ПДВ, з урахуванням того, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

ФОП ОСОБА_4 у 2009 році мав взаємовідносини з БВП "Строитель - Плюс".

У 2009 р. на підставі укладеного договору №2 від 04.01.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 та БВП "Строитель - Плюс" були здійсненні господарські операції щодо надання автотранспортних послуг по перевезенню товару.

Договір укладений між ФОП ОСОБА_3 та БВП "Строитель - Плюс" мав довготривалий характер та наявність його позивачем та відповідачем не заперечується.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно даним бухгалтерського та податкового обліку позивача, БВП "Строитель - Плюс" на виконання укладеної угоди надав автотранспортні послуги щодо поставки товару на адресу ФОП ОСОБА_4, на що виписані товарно - транспортні накладні, податкові накладні та підписані акти виконаних робіт на загальну суму 40850,00 грн., у тому числі ПДВ 8141,67 грн.

Витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товару за всіма отриманими від БВП "Строитель Плюс" податковими накладними, зокрема №3238 від 31.07.09р., №4201 від 30.09.09р., №5021 від 30.10.09 р., № 5448 від 30.11.09р., №5999 від 31.12.09 р., були включені ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат у 2009 році.

Суми податку на додану вартість за всіма отриманими від БВП "Строитель Плюс" податковими накладними були включені ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту в Декларації з ПДВ за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р.

Надані автотранспортні послуги, також підтверджуються товарно - транспортними накладними та актами виконаних робіт від 09.07.09р., 01.09.09 р., 01.10.09 р., 02.10.09р., 02.11.09р., 30.12.09р.

У підтвердження здійснення господарських операцій з БВП "Строитель - Плюс", до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС ФОП ОСОБА_3 були надані копії усіх вищенаведених первинних документів, у підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Всі ці факти відображені в Акті перевірки.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента БВП "Строитель - Плюс" ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, то таки твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Згідно з ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України.

Жодних заходів з зазначеного вище не було вжито органами державної податкової служби. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємств, які на думку органів державної податкової служби здійснюють діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що таки висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Крім того, відповідач у акті перевірки при встановлені порушень щодо заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб і завищення податкового кредиту з ПДВ та у податковому повідомлені - рішенні про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ посилається на порушення ФОП ОСОБА_3 норм Податкового кодексу України, тобто посилається на норми закону, який не діяв на час спірних правових відносин (період 2009 р.), а отже, з огляду на ст. 58 Конституції України, застосований бути не може, бо закон зворотної сили не має.

Судова колегія наголошує, що актом перевірки №4377/17-1/НОМЕР_2 від 09.08.2012р. охоплений період, який вже був перевірений ДПІ у м. Сімферополі відповідно до акту перевірки №___/1701/НОМЕР_2 від 30.09.2010, а саме з 01.07.2009 р по 30.06.2010 р.

Підстави, відповідно до яких податковий орган має право провести перевірку вже дослідженого періоду визначені у п.п. 78.1.5, 78.1.12 п.78.1 ст.78, п. 50.3 ст.50 Податкового Кодексу, але ж жодна з наведених норм чинного законодавства у наказі на проведення позапланової невиїзної перевірки не зазначена.

Відповідно до п.4-5 роз.1 Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю ФОП ОСОБА_3, які підтверджують придбання позивачем автотранспортних послуг за рахунок позивача (товарно-транспортні накладні), реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю БВП "Строитель - Плюс", є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі зазначеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з БВП "Строитель - Плюс".

Рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки, податковим органом неправомірно було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) та збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; 197, п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.12 у справі № 2а-9653/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко