Ухвала суду № 29401194, 16.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7669/11/0170/4

16.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-7669/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 30.08.12

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Севастопольське шосе, 52,Гаспра,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98660)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.06.2011 року №0002282301 про збільшення Дочірньому підприємству "Санаторій Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 02650802) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48359,00 грн., у т.ч. 38687,00 грн. основного зобов'язання та 9672,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.06.2011 року №0002292301 про зменшення Дочірньому підприємству "Санаторій Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 02650802) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24421,00 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.06.2011 року №0002312301 про збільшення Дочірньому підприємству "Санаторій Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 02650802) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27943,00 грн., у т.ч. 22354,00 грн. основного зобов'язання та 5589,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.06.2011 року №0002312301 про збільшення Дочірньому підприємству "Санаторій Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 02650802) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27943,00 грн., у т.ч. 22354,00 грн. основного зобов'язання та 5589,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовідносинам з Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 16.05.2011 року №1107/23-1/02650802/89. За висновками акту виявлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 38687,00 грн., у тому числі за 2 кв. 2010 року в сумі 38687,00 грн.; завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 24421,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2010 року в сумі 24421,00 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 22354,00 грн., у тому числі за березень 2010 року в сумі 3778,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 11381,00 грн., за травень 2010 року у сумі 7195,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2011 року: №0002292301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24421,00 грн.; №0002282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48359,00 грн., у т.ч. 38687,00 грн. основного зобов'язання та 9672,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002312301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27943,00 грн., у т.ч. 22354,00 грн. основного зобов'язання та 5589,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На думку апелянта, оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийняті в межах повноважень.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання 16.01.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Дочірнє підприємство "Санаторій Ясна поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 12.03.2003 року (ідентифікаційний код юридичної особи 02650802), знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Ялті АР Крим та відповідно до Свідоцтва №00510558 від 03.04.2011 року є платником податку на додану вартість з 25.09.1997 року (а.с.10,18-20).

Позивач на час спірних правовідносин за КВЕД здійснював діяльність санаторно-курортних закладів;медичну практику; неспеціалізовану оптову торгівлю харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами;діяльність кафе, що підтверджується довідкою ГУ статистики в АР Крим з ЄДРПОУ серії АБ №192028 від 14.05.2010 року (а.с.18).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовідносинам з Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 02647220) за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 16.05.2011 року №1107/23-1/02650802/89 (далі - акт).

За висновками акту виявлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334), (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 38687,00 грн., у тому числі за 2 кв. 2010 року в сумі 38687,00 грн.; завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 24421,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2010 року в сумі 24421,00 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненням, далі - Закон №168), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 22354,00 грн., у тому числі за березень 2010 року в сумі 3778,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 11381,00 грн., за травень 2010 року у сумі 7195,00 грн.

Позивачем 20.05.2011 року до відповідача було подано заперечення на акт, які 27.05.2011 року за вих. №9976/10/23-1 залишені відповідачем без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2011 року:

- №0002292301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24421,00 грн.;

- №0002282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48359,00 грн., у т.ч. 38687,00 грн. основного зобов'язання та 9672,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0002312301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27943,00 грн., у т.ч. 22354,00 грн. основного зобов'язання та 5589,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом встановлено, що позивач при здійсненні господарської діяльності за перевіряємий період мав взаємовідносини з ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 02647220), у ході перевірки якого (акт від 04.03.2011 року №347/23-1/02647220/40 було досліджено господарські відносини із контрагентами по ланцюгу проходження товарів, та встановлено отримання ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця товарів від ТОВ "Торговий будинок "Цитринус", який в свою чергу отримував цей товар від ТОВ "ДОНПАРИТЕТ" та ТОВ "МЕЛОН ЛТД", які мають статус ліквідованих, дата закриття 13.01.2011 року, та задіяні в схемах мінімізації платежів до бюджету, ТОВ "Торговий будинок "Цитринус" не знаходиться за юридичною адресою; у ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відсутні трудові ресурси для здійснення відповідних операцій, відсутні власні або орендовані транспортні засоби для перевезення товару, складські приміщення для його зберігання; не надані первинні документи щодо надходження та оприбуткування товарів від ТОВ "ТБ "Цитринус", зроблено висновок про нікчемність правочину між ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "ТБ "Цитринус", який не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

Виходячи з викладеного в акті робиться висновок, що первинні документи, складені ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" по правовідносинам з позивачем на поставку товарів не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, суперечать законодавству, не несуть доказовості відносно змісту операції з придбання товарів, тому витрати, понесені позивачем за нікчемною угодою не є валовими витратами підприємства у розумінні норм податкового законодавства.

Також в акті зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", у позивача, як покупця відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту,

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3.1. ст.3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті".

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, право покупця на валові витрати обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства та наявність відповідних підтверджуючих розрахункових, платіжних чи інших документів.

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно визначенню терміна, даному в п.1.32 Закону №334, "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою."

Між позивачем (покупець) та ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (постачальник) (код ЄДРПОУ 02647220) укладено договір б/н та без дати поставки товару, за яким постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю, а останній зобов'язується прийняти указаний товар та сплатити за нього обумовлену ціну, вказану в специфікаціях (а.с.21).

Договором обумовлена можливість відвантаження товарів вантажовідправником, який не є постачальником за цим договором і так саме одержання товару вантажоодержувачем, який не є покупцем за цим договором. Виключне право поставки передане постачальнику.

Відповідно до додатків № 1, № 3 до договору визначено періодичність поставок товарів за групами відповідними вантажовідправниками.

Фактично з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року по договору поставки позивачем отримано товару від ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на загальну суму 177101,71 грн., у т.ч. ПДВ - 29516,97 грн. Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними всього на суму 177101,71 грн., у т.ч. ПДВ - 29516,97 грн., що відображено у реєстрі отриманих видаткових накладних (а.с.43). Позивач не здійснював витрати на транспортування вказаного обладнання, відповідно до договору. Господарські операції з поставки товарів відображалися позивачем у бухгалтерському обліку. А витрати за цим договором на суму 147584,74 грн. включено позивачем до валових витрат , у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 23499,00 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 124086,00 грн.

Оплата за товар підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - виписками банку, платіжними дорученнями.

Витрати позивача за договором поставки товарів (продуктів харчування) безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки основним видом діяльності позивача, є санаторно-курортна діяльність, роздрібна торгівля у неспеціалізованих закладах переважно продуктами харчування, таке інше. Отже, придбані (поставлені) за даним договором товари (продукти харчування) були призначені для використання їх позивачем у своїй господарській діяльності, а витрати, понесені позивачем за договором поставки з ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" правомірно віднесені до складу валових.

Позивач здійснює операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, які звільняються від оподаткування згідно з п.п.5.1.9 п.5.1 ст.5 Закону N168.

За загальним правилом, відповідально до п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Однак, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Отже, включення до складу валових витрат позивачем сум ПДВ, сплачених у складі витрат на придбання (поставку) товару у ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" по договору поставки, пов'язаному зі здійсненням позивачем господарської діяльності на суму ПДВ 7164,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2010 року в сумі 922,00 грн., з 2-й кв. 2010 року в сумі 6242,00 грн. відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач, стверджуючи в акті перевірки про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались таким правочином, контрагенти позивача по ланцюгу проходження товарів не знаходились за своїм місцезнаходженням, ліквідовані та задіяні в схемах мінімізації платежів до бюджету.

Втім відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України. Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив. Тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні права на податковий кредит.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Господарські операції з поставки-придбання позивачем продуктів харчування були здійснені між ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (постачальник) та позивачем (покупець) у 2010 році, а ліквідація контрагентів останнього, у тому числі ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" по ланцюгу проходження товарів відбулася 13.01.2011 року.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент здійснення правочину місце знаходження постачальників по ланцюгу проходження товарів ДПІ під сумнів не ставилось, а відтак подальша зміна стану "добросовісності" платника в базах ДПІ не може впливати на оцінку у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012 року у справі №2а-5186/11/0170/2, що набрала законної сили, за позовом ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим встановлено недоведеність відповідачем факту вчинення ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" порушень ч.1 ст. 203 , 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при виконанні умов правочинів, укладених з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", який за період часу з березня по вересень 2010 року був постачальником товарів по ланцюгу їх подальшої поставки ДП "Санаторій Ясна поляна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а висновки, викладені в акті перевірки ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" №347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011 року про завищення ним валових витрат на загальну суму 25357594 грн., завищення ним валового доходу на загальну суму 27426687 грн. спростовані, є такими, що зроблені при неповному з'ясування обставин справи, невірному використанні положень чинного законодавства України.

Відтак, висновки, викладені в акті перевірки ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" №347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011 року, які стали підставою для подальших висновків, викладених в акті перевірки позивача №1107/23-1/02650802/89 від 16.05.2011 року та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, спростовані постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012 року у справі №2а-5186/11/0170/2, що набрала законної сили, та висновками проведеної у цій справі експертизи.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині формування валових витрат у період 01.03.2010 року по 30.09.2010 року, у відповідача не було визначених законом підстав зменшувати позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні №0002292301 від 01.06.2011 року на суму 24421,00 грн. та збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні №0002282301 від 01.06.2011 року.

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні №0002282301 від 01.06.2011 року обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Також, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону№168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 (далі по тексту - Наказ №165).

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між позивачем (покупець) та ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (постачальник) (код ЄДРПОУ 02647220) укладено договір б/н та без дати поставки товару. Факт отримання товару за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року на суму 147585,00 грн. підтверджується первинними документами, оформленими належним чином, сплата позивачем вартості товарів підтверджується виписками банку, господарські операції з поставки товарів відображалися позивачем у бухгалтерському обліку.

ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (постачальник) за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року виписав податкові накладні всього на суму 29516,97 грн., у тому числі у березні 2010 року на суму 4699,74 грн., у квітні 2010 року на суму 15763,81 грн., у травні 2010 року на суму 29516,97 грн. на поставку товарів на виконання договору поставки товарів, які надані позивачеві, отримані ним та відображені у реєстрі податкових накладних (а.с.44). Зазначені податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.2009 року № 165.

Позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року були віднесені податкові накладні отримані від ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на поставку товарів, наданих протягом цього часу на виконання договору поставки товарів на суму ПДВ 22354,00 грн., у тому числі за березень 2010 року в сумі 3778,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 11381,00 грн., за травень 2010 року у сумі 7195,00 грн.

Також, суми ПДВ, сплачені у складі витрат на придбання (поставку) товару у ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" по договору поставки, пов'язаному зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розмірі 7164,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2010 року в сумі 922,00 грн., з 2-й кв. 2010 року в сумі 6242,00 грн. відповідно до п.п.5.1.9 п.5.1 ст.5 Закону N 168 включено позивачем до складу валових витрат відповідних періодів.

Витрати позивача за договором поставки товарів (продуктів харчування) за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року, у складі яких був сплачений (нарахований) ПДВ у сумі 22354,00 грн. безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю і тому відповідають вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168.

Посилання в акті на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність самої товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача. Товарно-транспортна накладна не є єдиною підставою віднесення зазначених витрат до валових, рівно як і віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. До того ж, за умовами договору поставки, за яким здійснювалися спірні операції, виключне право поставки товару передано контрагенту позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цього контрагента, а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у позивача згаданих накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій.

Така позиція, підтверджується практикою розгляду аналогічних справ Вищим адміністративним судом України, а саме ухвалами від 18 квітня 2012 року у справі №К/9991/74763/11, від 29 березня 2012 року № К-41056/10, від 02 лютого 2012 року № К-20170/09.

Аналізуючи норми Закону N 168 вбачається, що законодавцем не ставиться у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом платника податку, яким цей податковий кредит сформовано. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, щодо помилковості висновків відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, податковий кредит у сумі 22354,00 грн., сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку, а висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту позивачем за період з 01.03.2010 року по 30.09.2010 року на 22354,00 грн., спростовуються матеріалами справи у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що необґрунтованим є збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27943,00 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні №0002312301 від 01.06.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; 197, п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.12 у справі № 2а-7669/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко