Ухвала суду № 29399934, 14.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р.Справа № 2-а-4333/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ПАТ «Явкинський елеватор» до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року задоволено позов ПАТ «Явкинський елеватор» до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.05.2011 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 604 823 грн., у тому числі 483 858 грн. - за основним платежем та 120 965 грн. - штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області від 18.04.2011 року №92/23-00955070 про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо правових відносин з платником податків - постачальником ТОВ «Магнолія -Л» за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у штучному формуванні податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 року.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ТОВ «Магнолія-Л», постачальниками якого, в свою чергу, були ПП «Альтекс-Юг» та ТОВ «Гідралтекс Сервіс».

Оскільки зазначені контрагенти ТОВ «Магнолія-Л» відсутні за місцем знаходження, у них відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів), а ТОВ «Магнолія-Л» не надало первинних документів щодо розрахунків з ПП «Альтекс-Юг» та щодо транспортування зернових культур від ТОВ «Гідралтекс Сервіс», податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Магнолія -Л» ВАТ «Явкинський елеватор», та про укладення між позивачем та його контрагентом угод без мети настання реальних наслідків, що обумовлені ними. За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0000092301, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на на додану вартість в сумі 483 858 грн. - за основним платежем та 120 965 грн. - штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. На час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередній постачальник товариства був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку. Матеріалами справи не спростовано факт формування податкового кредиту на підставі належним чином складених та завірених податкових накладних.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору як обґрунтування висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, є необгрунтованим, оскільки доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори укладалися з метою мінімізації оподаткування, завдали збитків державі чи порядок та умови виконання оспорюються сторонами договорів немає, як і немає доказів того, що перераховані позивачем кошти на рахунки контрагента, були обліковані ТОВ «Магнолія-Л» з порушенням податкового обліку.

Також, судом встановлено, що на час придбання сільськогосподарської продукції ТОВ «Магнолія-Л» перебувало у Єдиному державному реєстрі та мало статус платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 19.06.2012 року, якою закрито кримінальну справу у зв'язку з амністією відносно ОСОБА_3 - директора ПП «Альтекс-Юг», який вчинив фіктивне підприємництво, перебуваючи засновником та директором ТОВ «Юг Агрокомплекс», а також на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2011 року, якою закрито кримінальну справу у зв'язку з амністією відносно засновника та директора ТОВ «БК ЮСГ», не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не можуть вважатися належним доказом, враховуючи те, що вони не містять інформації щодо предмету доказування, а саме правильності формування позивачем податкового кредиту.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Надані позивачем первинні документи (податкові та видаткові накладні) давали суду першої інстанції достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбання товару своєму контрагенту, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.206, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ПАТ «Явкинський елеватор» до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.