Постанова № 29399787, 07.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р.Справа № 1570/4454/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Лоджистік» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Лоджистік» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТП Лоджистік» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2012 року №№ 0000372240 та 0000382240.

Свої позовні вимоги ТОВ «ТП Лоджистік» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТП Лоджистік» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з правомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства за 2011 рік, результати якої відображені в акті від 4 травня 2012 року № 1426/22-4/36851500 /т. 1, а.с. 10-35/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, 138.1 ст. 138 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 15333 гривень та завищення операційних витрат на 17633 гривень. Зміст порушень полягав документальному оформленні отримання послуг з перевезення вантажів від ТОВ «Максан Транс» без реального отримання їх (послуг) в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року № 0000372240 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 200748 гривень (основний платіж - 170982 гривень, штрафні санкції - 29766 гривень) та № 0000382240 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 207948 гривень /т. 1, а.с. 37-37/.

Відповідно до абз. « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Перевіркою позивача було встановлено, що ТОВ «Максан Транс», своїм транспортом, надавало позивачу послуги виключно з перевезення вантажів. Будь-яких товарів позивач у зазначеного контрагента не придбавав.

У вищенаведеному акті перевірки зазначено, що ТОВ «Максан Транс» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за безтоварними господарськими операціями зі своїми контрагентами з отримання товарів, які (контрагенти) в свою чергу теж замішані у довгих ланцюгах безтоварних господарських операцій купівлі-продажу різноманітного товару.

В акті перевірки здійснено висновок, що позивачем не підтверджено витрати по ланцюгу постачання від постачальників за нереальними угодами (мова оригіналу) /т. 1, а.с. 33/.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає висновки акту перевірки хибними з наступних підстав.

Ланцюг постачання послуги це низка договорів підряду (перевезення). Укладення такої низки договорів підряду між товариствами, зазначеними у акті перевірки, не встановлено.

Окрім того, відповідач не пояснив, яким чином безтоварні господарські операції з отримання саме товарів безпосередніми контрагентами позивача від своїх контрагентів могли заважати отримати позивачу послуги з перевезення власних товарів транспортом ТОВ «Максан Транс».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не має належних та допустимих доказів відсутності реального отримання позивачем зазначених послуг від ТОВ «Максан Транс».

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо деяких дефектів первинної документації позивача у зв'язку з тим, що вони не є системними та основні первинні документи - податкові декларації ТОВ «Максан Транс» складені без помилок.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірних рішень відповідача.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Лоджистік» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Лоджистік» - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби від 22 травня 2012 року №№ 0000372240 та 0000382240 - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 11 лютого 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/