Ухвала суду № 29399365, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К-37692/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі № 2а-15028/09/9/0170

за позовом Комунального підприємства с. Геройське

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство с. Геройське (далі по тексту -позивач) звернулося до суду з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі по тексту -відповідач, Сакська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002551502/0 від 17.12.2009 на суму 1081,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сакською ОДПІ 15.12.2009 проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання сплати погоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено акт №1956/15-02/30688897 від 15.12.2009, в якому зафіксовано порушення відповідачем п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту - Закон №2181).

На підставі акту перевірки позивачем 17.12.2009 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002551502/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість у розмірі 1081,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені податковими деклараціями, що відображено у обліковій картці.

Відповідачем за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування «Призначення платежу».

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України).

З врахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону №2181.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181, або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону №2181.

З огляду на зазначене, суди правомірно зазначили, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров