Ухвала суду № 29399351, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К-36569/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі №2а-5656/09/9/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь»

до Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь»(далі по тексту - позивач, ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі) про скасування податкового повідомлення-рішення №0006011502/0 від 09.04.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23.10.2008 позивачем надано Філіалу «Кримське центральне відділення Промінвестбанку»(надалі - Банк) платіжне доручення №3262 про перерахування з розрахункового розрахунку товариства грошових коштів в сумі 50000,00 грн.; призначення платежу податок на додану вартість за вересень 2008 року. Факт отримання Банком платіжного доручення підтверджується відміткою Банку.

У зв'язку з невчасним перерахуванням коштів до бюджету позивачем відповідачем на підставі акту невиїзної (камеральної) перевірки від 07.04.2009 №3340/15-2/01130621 винесено податкове повідомлення-рішення №0006011502/0 від 09.04.2009 з визначенням суми штрафних санкцій 1151,32 грн. за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту - Закон N2181-III) в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість у сумі 43696,76 грн. за декларацією №181255 від 17.10.2008, граничний строк сплати якого настав 30.10.2008.

Колегія суддів погоджується, з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»узгоджуються положення пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону N2181-III, відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон N2181-III пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій позивача, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова