Ухвала суду № 29399133, 14.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року справа №2а/1270/2597/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29.03.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі -ПАТ"Луганськтепловоз") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.12р. № 0002298013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120146грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.03.12р. № 0002298013. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі належним чином оформлені первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що приймаючи до уваги приписи ст. 55 Податкового кодексу України, якою передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ПАТ «Луганськтепловоз» мало взаємовідносини з контрагентами у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, отже, на думку апелянта, документи, які надані позивачем, не підтверджують фактичне здійснення господарських операції без дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Луганськтепловоз" є юридичною особою, зареєстровано платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (т.2 а.с. 36,64 ).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проводилася планова виїзна перевірка ПАТ "Луганськтепловоз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт № 87/08-3/05763797 від 12.03.2012 р. (т.1 а.с. 13-230).

У висновках акту вказано про встановлені порушення: п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 120146 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на 1150 грн., за квітень 2011 року на 5863 грн., за травень 2011 року на 3306 грн., за червень 2011 року на 92477 грн., за липень 2011 року на 13000 грн., за серпень 2011 року на 3567 грн., вересень 2011 року на 750 грн.

В акті перевірки зазначено, що відсутні підстави для заявлення до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплачений у вартості товарно-матеріальних цінностей, отримання яких, на думку відповідача не підтверджене від наступних контрагентів: 1) ТОВ "Луганськ-Інструмент" (м. Луганськ) - отримувався інструмент (сверла, рулетки, метчики, борфрези, пневмогайковерти, ключи, отвертки та інше); 2) «Різнопрофіль» (м. Донецьк) - отримувався кокс ливарний; 3) TOB «Транс Агентство Сервіс» (м. Луганськ) - отримувався метал; 4) «Компанія Квік Дан» (м. Алчевськ. Луганська обл.) - отримувалося вугілля марки AM; 5) «Фінансовий Альянс» (м. Вишневе Київська обл.) - отримувалося вогнегасники; 6) ТОВ «Інструменти нових технологій» (м. Стаханов. Луганська обл.) - отримувався інструмент (пили стрічкові). Отже, єдиним доводом податкового органу, щодо безпідставності віднесення ІІАТ «Луганськтепловоз» сум до податкового кредиту, є те, що у перевіряємому періоді ПАТ «Луганськтепловоз» мало взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інетрумент», у яких, згідно податкової інформації, а саме згідно акту Алчевської ОДПІ в Луганській області, довідки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, акту ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, відсутня необхідна матеріальна база для здійснення підприємницької діяльності, надання послуг, що, на думку податкового органу, вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0002298013., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120146грн. (т. 1 а.с. 12).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, визначав поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону, дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, і яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Стаття 200 ПК України (чинний з 01.01.2011р.) встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Так відповідно до. вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п.200.2.) При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (200.3.). Пунктом 200.4.ст.. 200 ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Луганськтепловоз" мало взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ "Луганськ-Інструмент" (м. Луганськ)договори № 009/34 від 21.10.2009р., № 009/33 від 30.09.2009р., № 011/03 від 25.01.2011р., № 011/04 від 31.01.2011р. щодо придбання товарів: інструментів, сверла, рулетки, метчики, борфрези, пневмогайковерти, ключи, отвертки, тощо;

- TOB «Різнопрофіль» (м. Донецьк) придбання кокс ливарний, договір № 803-21/11 від 23.05.2011р.;

- TOB «Транс Агентство Сервіс» (м. Луганськ)отримувався метал, договір № 803-34/11 від 17.05.2011р.

- TOB «Компанія Квік Дан» (м. Алчевськ. Луганська обл.) придбання вугілля марки AM на підставі рахунку-фактури № 96 від 13.07.2011р.

- TOB «Фінансовий Альянс» (м. Вишневе Київська обл.) придбання вогнегасник, договір № 803-121/09 від 03.09.2011р.

- ТОВ «Інструменти нових технологій» (м. Стаханов. Луганська обл.) - отримувався інструмент (пили стрічкові), договір № 011/02 від 25.01.2011р.

Позивач на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надав первинні документи податкової звітності та бухгалтерського обліку: договори, декларації з ПДВ, картки рахунків, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, розшифровки податкових накладних платіжні доручення, прибуткові ордери, книга реєстрації довіреностей, сертифікатів якості акти здачі-прийняття робіт, актів прийому - передачі товарів (том 2 а.с. 198-229, том 2 а.с. 38-191, том 3 а.с. 145-248, том 4 а.с. 1-210).

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в акті перевірки відсутній будь-який аналіз первинної документації за договірними відносинами ПАТ «Луганськтепловоз» з вказаними контрагентами, що висновки податкового органу побудовані лише на підставі податкової інформації за наслідками перевірок підприємств-контрагентів.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що у позивача наявні всі належним чином оформлені документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, отже, позивач має право й на податковий кредит з ПДВ, оскільки підставою для нарахування кредиту є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та які оформлені відповідно до чинного законодавства. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон