Постанова № 29398358, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 2а-1870/5216/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-1870/5216/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, головного управління державного казначейства України в Сумській області в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2012р. № 0000011505/314 та № 0000021505/311, стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» 48 985,57 гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодившись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про ПДВ», Податкового кодексу України, КАС України.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, березень 2011р., за результатами якої складено акт від 12.03.2012 року №1421/23-620/05785448 (а.с. 15-29).

На підставі акту перевірки, 29.03.2012р. відповідачем були винесені податкові повідомлення -рішення № 0000021505/311, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48 985,57грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00грн. та № 0000011505/314, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 985, 57грн. (а.с. 11, 13).

В акті перевірки відповідач зазначив, про завищення задекларованих позивачем показників в рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010р. в сумі 43784.00 грн. в зв»язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту грудня 2010р. суми ПДВ по господарським операціям з контрагентом ПВКП „Любарт+", а також зазначив про завищення задекларованих показників в рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 в сумі 5201,57 грн. в зв»язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту лютого 2011р. суми ПДВ по господарським операціям з TOB "Луганськ-Інструмент".

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесені оскаржуваного рішення діяв на підставі та у межах діючого законодавства та висновків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що податковий кредит за грудень 2010 р. та право на заявлене у січні 2011 р. бюджетне відшкодування у розмірі 43 784 грн. виникло у позивача у зв'язку з передплатою на користь ПКП «Любарт+» вартості товару у грудні 2010 р. на суму 262 7904 грн. з яким позивач уклав договір від 31 серпня 2009 р. № 28-4/122.

ПКП «Любарт+» була видана податкова № 11 від 10 грудня 2012 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 43 787 грн.

Здійснення зазначеної господарської операції підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжних документів, видатковою накладною, рахунком - фактурою, витягом з журналу видачі довіреності за 2011 р., накладною на вантаж , прибутковим ордером.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Луганськ - Інструмент» укладений договір на поставку товару.

Податковий кредит у лютому та право на заявлене у березні 2011 р. бюджетне відшкодування в розмірі 5 201, 57 грн. виникло у позивача у зв'язку з передплатою

ТОВ «Луганськ - Інструмент» у лютому 2011 р. вартості товару на суму 31 209, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02 лютого 2012 р. № 42186, від 23.02. 201 р. 3 43106.

Здійснення господарської операції підтверджується наданими податковими накладними, видатковою накладною, накладною вимогою, витягом з журналу обліку довіреностей, прибутковим ордером.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду встановлюється виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, на протязі такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності; придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому разі при їх імпорті, з метою наступного використання в виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1, 2 ст.215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правочини між позивачем та його контрагентами у судовому порядку не оскаржувались та недійсними не визнавались.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які відомості того, що укладені договори між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково зроблені висновки стосовно того, що дії податкового органу стосовно винесення оскаржуваного податкового органу обґрунтовані та винесені без порушення діючого законодавства.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-1870/5216/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень -рішень, стягнення бюджетної заборгованості.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000011505/314 від 29 березня 2012 р.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000021505/311 від 29 березня 2012 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»43 784 копійок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.