Ухвала суду № 29398293, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-8254/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Паук" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-8254/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Паук"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Паук" звернулося до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області та просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: №0000202212 від 23.04.2012 р.; №0000212212 від 23.04.2012 р.; №0000222212 від 23.04.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної оцінки обставинами справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні-квітні 2012 року фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період квітень - червень 2010 року, грудень2010, січень 2011, червень-грудень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 09.04.2012 року № 198/221/33676376, яким встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3., п.5.2.1 п.5.2 , п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, 138.2, 138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1, 201.6, п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки 23.04.2012 р. відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення : № 0000202212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 32920,00 грн., в тому числі основний платіж 27105,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5815,00 грн.; № 0000212212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237177,00 грн., в тому числі основний платіж 191956,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 45221,00 грн.; № 0000222212 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2927,000 грн., в тому числі за грудень 2010 рок на суму 2132,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення законні, обґрунтовані, відповідачем при їх ухваленні правильно застосовано норми чинного законодавства при повному встановленні всіх дійсних обставин справи.

При цьому суд першої інстанції врахував, що при розгляді справи не було підтверджено належними доказами (первинними документами) формування валових витрат за господарськими правовідносинами позивача з ТОВ "Промтехноопт"та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та, відповідно, вважав обґрунтованими висновки податкового органу щодо неправомірного завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентами

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини у період з 01.01.2011р., витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що позивачем з ТОВ "Промтехноопт" було укладено договори купівлі продажу від 17.12.2010 року № 29 на придбання швелеру 16; від 17.01.2011 року № 42; від 01.09.2011 року № 279 на придбання проволоки ВР-1; від 29.06.2011 року № 145 на придбання опорної кран-балки г/п 5 тонн; від 26.08.2011 року № 215 на придбання опор металевих; від 10.11.2011 року № 364, від 16.11.2011 року № 368, від 21.11.011 року № 372, від 06.12.2011 року № 438, від 01.12.2011 року № 432, від 01.09.2011 року № 280 на придбання металопрокату; від 12.08.2011 року № 201 на придбання підкранового шляху для крану-балки, вантажопідйомністю 5 тон.; від 12.07.2011 року № 156 на придбання балки 30; від 13.07.2011 року № 159 на придбання балки 30 ст.3; від 28.10.2011 року № 354 на придбання балки 36, ст3; від 01.10.2011 року № 329 на придбання балки 60Б1 ст3; від 15.08.2011 року № 210 на придбання опор металевих.

З ТОВ "Тех-Агромаркетинг" позивачем укладалися договори купівлі-продажу від 04.05.2010 року № 15 на придбання плівки 100 мікр.; від 20.04.2010 року № 5 на придбання швелеру.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відвантаження товару відбувалося за рахунок покупця (ПП "Паук") та здійснювалось шляхом самовивозу за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним з СПДФО ОСОБА_1, від 20.04.2010 року.

При цьому матеріали справи не містять доказів відображення в бухгалтерському обліку позивача транспортно-заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у контрагентів.

При дослідженні долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних встановлено, що у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь-які відмітки щодо здійснення вказаних операцій, крім того не співпадають відомості про товар, який визначений у товарно-транспортних накладних та видаткових накладних: видаткова накладна від 20.11.2011 року № 369 року у графі "заказ" містить інформацію "Счет № 378 від 12.11.2011 г., дог № 364 від 12.11.11 г." - (а.с.64, т.2), тоді як товарно-транспортна накладна 02АБВ № 101 містить відомості про дог. № 364 від 10.11.11 року. Товарно-транспортні накладні 02АБВ №101, 02 АБВ № 129 від 21.11.2011 року містять ознаки внесення виправлень дати та номеру договору.

Із досліджених судовим розглядом актів виконаних робіт за договором перевезення від 20.04.2010 року встановлено, що перевізником протягом дії договору здійснено 17 виїздів, на підтвердження чого надані відповідні акти, які є додатком до товарно-транспортних накладних, проте до матеріалів справи позивачем надано лише 7 товарно-транспортних накладних.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160,167,195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паук" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-8254/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.