Ухвала суду № 29397714, 28.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-3940/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3940/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтекс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альтекс», звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472303 від 12.03.2012 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 27746,69 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6936,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято при неправильному застосуванні норм законодавства, неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, що призвело до необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі №2а-3940/12/2070 позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтекс» перебуває на податковому обліку у Західній МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, яка є правонаступником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від12.03.2012 р. №0000472303 є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 27.02.2012 р. №275/23-03-05/31632583 складений за результатом проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альтекс» (код ЄДРПОУ 31632583) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо операцій по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962) за травень 2010 р., ТОВ «Тех-агроремпоставка» за період лютий 2010 року, березень 2010 року, серпень 2010 року.

Правомірність підстав та проведення перевірки позивач не оспорює.

Перевіркою встановлено наступні порушення п.п 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 8296,67 грн., за березень 2010 року на суму 6700,0 грн., за серпень на суму 2969,20 грн.

12.03.2012 року з посиланням на даний акт перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення за №0000472303 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 683,36 грн. в тому числі за основним платежем у сумі 27 746,69 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6936,67 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом з'ясовано, що фактичною підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що при проведенні перевірки встановлено, що підприємство позивача мало взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех», з яким було укладено договір підряду №14/04-10 від 14.04.2010 року на проведення робіт по ремонту адміністративно- лабораторного корпусу, який знаходиться по вул. Пощенковській,17 у м. Харкові та з ТОВ «Тех-агроремпоставка», з яким укладено договір купівлі -продажу №01/08/02 від 08.02.2010 року, договір про надання послуг №19/04/03 від 04.03.2010 року та договір купівлі -продажу №95/06/08 від 06.08.2010 року.

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-агроремпоставка» було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Тому податківці вважають, що правочини укладені від імені ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-агроремпоставка» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині укладені між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-агроремпоставка» є нікчемними.

З урахуванням інформації з інших актів перевірок, відповідачем зроблено висновок, що правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Електроспецтех», ТОВ Тех-агроремпоставка» з підприємством - позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Проте, колегія суддів зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів ТОВ«Електроспецтех», ТОВ «Тех-агроремпоставка» не встановлено.

Окремо колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були надані письмові пояснення із документальним підтвердженням підстав для формування податкового кредиту, а саме: копії договорів, специфікації, податкові накладні, виписки по рахунках, акти приймання-передачі основних засобів, рахунки, видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти приймання робіт, акти приймання та передачи векселя.

Відповідачем досліджувались під час перевірки документи, якими підтверджено реальність виконання господарських операцій з контрагентами за господарськими договорами та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено. Крім того, сторонами не оспорюється достовірність та правомірність оформлення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку в тому числі податкових накладних, досліджених під час судового розгляду.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні були надані для перевірки фахівцям податкової та відповідають всім вимогам законодавства.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від певних складових чинників, а саме, документального підтвердження нарахування (сплати) податку, напрямоку використання придбаних товарів (послуг). Відтак, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт реальності господарської операції, підписання здачі-приймання виконаних робіт, отримання податкових накладних від контрагенту, що достеменно підтверджено доказами наданими позивачем до матеріалів справи і не спростовані відповідачем.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3940/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.