Рішення № 29394978, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26208 12.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР - ХК" До Комунального підприємства "Шкільне харчування" Простягнення 725 816,00 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаЗіміна Н.М. (діє за дов № 26-3 від 11.02.2013 рокуВід відповідача не з'явивсяВідповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР - ХК" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Шкільне харчування" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 725 816, 00 грн. за договором поставки товару № 386-ХК від 03.09.2012 року, а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

12.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог та докази надсилання відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 12.02.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року підтримав заяву про зменшення позовних вимог, надав оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду суду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Судом в порядку ст. 22 ГПК України прийнята заява про зменшення позовних вимог, відповідно позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 321900, 81 грн. основного боргу за договором поставки товару № 386-ХК від 03.09.2012 року, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2012 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки товару № 386-ХК (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії цього договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його по факту поставки.

Відповідно до п. 2.1. договору товаром за даним договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається накладною на кожну окрему партію товару, яка погоджена сторонами. Видаткові накладні формуються на підставі заявки покупця. В якій зазначається асортимент, номенклатура товару, кількість та строк поставки. Видаткові накладні підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені їх печатками становлять невід'ємну частину цього договору, виконуючи при цьому функції специфікації (за умови, що у таких накладних є посилання на реквізити цього договору).

Покупець сплачує за поставлений постачальником товар ціну, що передбачена п. 2.1. даного договору та відображена у видатковій накладній за кожну окремо поставлену та відповідно прийняту партію товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом десяти банківських днів з дня підписання видаткової накладної (п. 4.1. договору).

Загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару (п. 4.2. договору).

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору за період з 04.09.2012р. по 19.12.2012р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 785 816, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 463 915, 19 грн., станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 321 900, 81 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір поставки товару №386 - ХК від 03.09.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 785 816, 00 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 463 915, 19 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 321 900, 81 грн. (785 816, 00 грн. вартість поставленого товару - 463 915, 19 грн. часткова оплата = 321 900, 00 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 321 900, 81 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 321 900, 81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 321 900, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог. Враховуючи, що позивачем в процесі розгляду справи був зменшений розмір позовних вимог, сума переплати судового збору підлягає поверненню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю .

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шкільне харчування» (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8; код ЄДРПОУ 20043325; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд.22-А, кім. 310; код ЄДРПОУ 37250616) 321 900 (триста двадцять одну тисячу дев'ятсот) грн. 81 коп. основної заборгованості, 6 438 (шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 02 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд.22-А, кім. 310; код ЄДРПОУ 37250616) з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 8 078 (вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 30 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 5378 від 27.12.2012 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко