Ухвала суду № 2939469, 12.11.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Христофоров А. Б.

                                                                                                        Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2008 року                                                                                   справа № 22-а-13495/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                Яманко В. Г.

суддів:                      

при секретарі судового засіданняАрабей Т. Г.

Горбенко К. П.

Білоус К. І. за участю представників: від позивача:Доканова Н. І. за дов. № 502 від 1 липня 2008 року,від відповідачів:Фортель М. Л. за дов. № 64 від 8 січня 2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу                          Красноармійської  об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду 

від             12 вересня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2008 року)по адміністративній справі               № 2-а-16408/08 (суддя Христофоров А. Б.)за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», м. Красноармійськдо    Красноармійської  об’єднаної державної податкової інспекціїпро   визнання недійсними повідомлень про розподіл сплачених сум податків та збору, внесення змін до особового рахунку

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» звернулося 12 серпня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 2-5) до державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання недійсними повідомлень Красноармійської ОДПІ про перерозподіл сплачених позивачем сум податку на прибуток, податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього природного середовища, внесення змін до особового рахунку.

В апеляційній скарзі (арк. справи 59-60) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового засідання відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції від 12 вересня 2008 року залишити без змін (арк. справи 67-68).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на скаргу,  встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію – арк. справи 30, статут – арк. справи 19-29), яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32011542, що підтверджується довідкою (арк. справи 33). Згідно довідки форми № 4-ОПП (арк. справи 31) позивач знаходиться на обліку як платник податків в Красноармійській ОДПІ з 8 жовтня 2003 року. За свідоцтвом № 06533142 (арк. справи 32) ТОВ «Донбасвуглепереробка» є платником податку на додану вартість з 20 жовтня 2003 року.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) податковим періодом для визначення податку на додану вартість є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року викладеного в новій редакції Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) податок на прибуток за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

За статтею  44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року зі змінами та доповненнями порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303  затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно пункту 9 якого розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

За підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів просрочки.

Згідно повідомлення № 105210009978140 від 5 грудня 2007 року (арк. справи 44) Красноармійською ОДПІ  був здійснений самостійний перерозподіл сплаченої ТОВ «Донбасвуглепереробка» 30 листопада 2007 року платіжним дорученням № 1356 (арк. справи 10)  суми податку на додану вартість в розмірі 139287 грн. в погашення  податкового боргу  в розмірі 129032 грн. 73 коп. та пені в розмірі 10254 грн. 27 коп., при тому, що у цьому платіжному дорученні  в призначенні платежу позивачем було вказано про перерахування повної суми задекларованого податкового зобов’язання з  податку на додану вартість за жовтень 2007 року   у розмірі 139287 грн. за рядком 27 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року  (арк. справи 11-12).

Згідно повідомлення № 105210009985362 від 29 грудня 2007 року (арк. справи 47) Красноармійською ОДПІ  був здійснений самостійний перерозподіл сплаченої ТОВ «Донбасвуглепереробка» 28 грудня  2007 року платіжним дорученням № 1651 (арк. справи 16)  суми податку на додану вартість в розмірі 112184 грн. в погашення  податкового боргу  в розмірі 102705 грн. 32 коп. та пені в розмірі 9478 грн. 68 коп., при тому, що у цьому платіжному дорученні в призначенні платежу позивачем було вказано про перерахування частини суми задекларованого податкового зобов’язання з  податку на додану вартість за листопад 2007 року  у розмірі 112184 грн., оскільки за рядком 27 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року  (арк. справи 17-18)  загальна сума зобов’язання з ПДВ склала 142184 грн. і попередньо 30000 грн. з цієї суми були сплачені позивачем платіжним дорученням № 1566 від 20 грудня 2007 року (арк. справи 15).

Згідно повідомлення № 105210009950783 від 22 серпня 2007 року (арк. справи 45) Красноармійською ОДПІ  був здійснений самостійний перерозподіл сплаченої ТОВ «Донбасвуглепереробка» 20 серпня 2007 року платіжним дорученням № 504 (арк. справи 8)  суми збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 124402 грн. 39 коп. в погашення  податкового боргу  в розмірі 117717 грн. 98 коп. та пені в розмірі 6684 грн. 41 коп., при тому, що у цьому платіжному дорученні в призначенні платежу позивачем було вказано про перерахування збору (плати) за забруднення навколишнього середовища за 2 квартал 2007 року за податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища (арк. справи 9).

Згідно повідомлення № 105210009985350 від 29 грудня 2007 року (арк. справи 46) Красноармійською ОДПІ був здійснений самостійний перерозподіл сплаченої ТОВ «Донбасвуглепереробка» 28 грудня 2007 року платіжним дорученням № 1652 (арк. справи 13)  суми податку на прибуток в розмірі 16151 грн. в погашення  податкового боргу  в розмірі 15310 грн. 49 коп. та пені в розмірі 840 грн. 51 коп., при тому, що у цьому платіжному дорученні в призначенні платежу позивачем було вказано про перерахування податку на прибуток за 11 місяців 2007 року у розмірі 16151 за рядком декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2007 року (арк. справи 14).  

Здійснення перерозподілу сплачених позивачем сум згідно наведених повідомлень письмово підтверджено відповідачем (арк. справи 7), який всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  не надав доказів наявності законних підстав для проведення цього перерозподілу без дозволу позивача на здійснення подібних дій, без доведення існування податкового боргу та підстав нарахування пені. Посилання відповідача на пункт 7.7  статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" колегією суддів не приймається, оскільки цією нормою  не надано право органу податкової служби при веденні обліку сплати податків та зборів  змінювати напрямок зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення попередньо утвореного податкового боргу. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими законами з питань оподаткування.

Однією з найважливіших ознак правової держави є її пов’язаність правовим законом. Це означає, що діяльність органів державної влади, їх посадових осіб повинна здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене положення закріплене в частині 2 статті 19 Конституції України. При цьому, спосіб – це визначене законом в їх компетенції те, яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючі такі дії, вони можуть спиратися тільки на компетенційні права і обов’язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.  

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Красноармійська ОДПІ перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.  До того ж за здійсненим перерозподілом, який відображається в особових рахунках платника податків (арк. справи 70-73), для позивача виникає загроза застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за той податковий період, який за призначенням платежу фактично сплачується.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсними повідомлень про перерозподіл сплачених позивачем сум податку на прибуток, податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього природного середовища № 105210009978140 від 5 грудня 2007 року, № 105210009985362 від 29 грудня 2007 року, № 105210009950783 від 22 серпня 2007 року, № 105210009985350 від 29 грудня 2007 року, та правомірно задовольнив вимоги позивача щодо внесення змін до особового рахунку з зазначених податків та збору про відображення фактичної за призначенням платежу сплати сум, оскільки задоволення цих вимог відповідає вище наведеним нормам цивільного та господарського законодавства, які забезпечують захист прав власності господарюючих суб’єктів на їх майно (грошові кошти) та є належним засобом захисту їх порушених прав.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-16408/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-16408/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними повідомлень про перерозподіл сплачених сум податків та збору та зобов’язання внести зміни до особового рахунку  – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 листопада 2008 року.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 17 листопада 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                         Т.Г.Арабей

                                                              /підпис/                                                     К.П.Горбенко