Постанова № 29393306, 12.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/398/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Амарант" про стягнення коштів, накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2013 року позивач Полтавська МДПІ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП "Амарант" про стягнення коштів у розмірі 27631,39 грн., накладення арешту на кошти.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг у розмірі 27631,39 грн., у встановлені строки борг не погашено та враховуючи, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути відчужено, наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банківських установах.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи. Заперечень щодо позову суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Амарант" (ідентифікаційний код 24392677) зареєстроване державним реєстратором Решетилівської РДА 24 липня 1996 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис за 15781200000000237 (а.с. 6).

Як платник податків та інших обов'язкових зборів (платежів) відповідач перебуває на обліку в Полтавській МДПІ 17 липня 1996 року про що видано довідку форми № 4-ОПП за № 59 (а.с. 10).

Матеріалами справи підтверджено, що за ПП "Амарант" значиться податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 27631,39 грн., що виник за наступних обставин.

Позивачем 13 березня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року та за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 5/15-159/24392677 від 13 березня 2012 року, в якому відображено порушення позивачем підпунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за листопад-грудень 2011 року завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 22112,00 грн.

На підставі акта перевірки № 5/15-159/24392677 від 13 березня 2012 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000041501 від 14 березня 2012 року (отримане відповідачем 14 березня 2012 року) на суму 27640,00 грн. (а.с. 15).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем ні в порядку адміністративного узгодження, ні в судовому порядку не осакржувалось.

Таким чином, за відповідачем на дату розгляду справи судом з урахуванням переплати значиться податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 27631,39 грн.

Відповідно статті 59 Податкового кодексу України позивачем винесено податкову вимогу № 22 від 16 листопада 2012 року (а.с. 16). Зазначена вимога вручена відповідачу 26 листопада 2012 року, однак, була залишена ПП "Амарант" без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині стягнення податкового боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України встановлено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявний у відповідача податковий борг, який останнім не погашено у встановлені строки, позовні вимоги в частині стягнення коштів на погашення податкового боргу перед Державним бюджетом України в розмірі 27631,39 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти ПП "Амарант", що знаходяться на рахунках у банках, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволені з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 листопада 2011 року № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 січня 2012 року за № 9/20322 (далі - Порядок № 1398), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з пунктом 7.3 Порядку № 1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до вимог пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок № 1398, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Таким чином, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з доводами позивача, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу, підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачене право податкового органа звертатися до суду із позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що листи ВРЕР з обслуговування м. Кобеляки, Кобеляцького, Н.Санжарського, Козельщинського та Решетилівського районів підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, КП "Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району", Відділу держкомзему у Решетилівському районі, про відсутність у власності земельних ділянок, рухомого та нерухомого майна не є підставами для накладення арешту на кошти відповідача, оскільки, по-перше, за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі, на нерухоме майно та транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, по-друге, відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на нерухомість не може бути достатнім доказом відсутності у нього майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Інших заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, податковим органом не вчинялось.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти відповідача та не надав необхідних доказів, в підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Амарант" про стягнення коштів, накладення арешту на кошти - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Амарант" (ідентифікаційний код 24392677) кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 27631 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 39 коп. на р/р 31117029700422 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код платежу 3014010100, отримувач Державний бюджет, код отримувача 37852478.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова