Ухвала суду № 29392887, 18.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22 ц /778/775/ 13 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Т.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської О.В.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від « 12» грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Фізична особа підприємець ОСОБА_4 про відновлення права на отримання безоплатного твердого палива та стягнення компенсації і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Добропіллявугілля» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ФОП ОСОБА_4 про про відновлення права на отримання безоплатного твердого палива та стягнення компенсації і моральної шкоди.

В позові зазначено, що він - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 працював на шахті та його загальний підземний стаж складає 26,5 років. На пенсію він вийшов у 1988 році з шахти «Білицька», що є дочірнім підприємством державного підприємства «Добропіллявугілля».

Він має право на отримання пільгового палива на побутові потреби у розмірі 5,9 тон. У зв'язку з тим, що після виходу на пенсію він виїхав з вугільного регіону, то він має право на компенсацію вартості вугілля, яку здійснює підприємство з якого він вийшов на пенсію по рахунку виданого паливно-постачальним підприємством по заяві пенсіонера.

У 2007 році він отримав рахунок у паливно-постачальному підприємстві (фізична особа-підприємець ОСОБА_4) на 5,9 тон вугілля та весь необхідний пакет документів направив до Державне підприємство «Добропіллявугілля». Вартість вугілля згідно рахунку номер 41 від 15 вересня 2007 року становила 4 189,00 гривень. Відповідач компенсував лише суму у розмірі 2 212,00 гривень. 1977,00 гривень він сплатив за власні кошти, тобто борг відповідача перед мною за 2007 рік складає 1977,00 гривень. У 2008 році він отримав рахунок номер 19 від 05 травня 2008 року на 5,9 тон вугілля на загальну суму 4779,00 гривень . Однак відповідачем було компенсовано лише 2433,00 гривень, суму у розмірі 2346,00 гривень сплатив за власні кошти, тобто борг відповідача за 2008 рік складає 2345,00 гривень. У 2009 році позивач отримав рахунок у паливно-постачальному підприємстві (фізична особа-підприємець ОСОБА_4) на 5,970 тон побутового вугілля вартістю 5432,70 гривень (вартість 5,9 тон вугілля складає - 5369,00 гривень). Однак відповідачем було компенсоване лише 2465,14 гривень, різницю у розмірі 2465,14 гривень позивач сплатив за власні кошти. Тобто борг відповідача за 2009 рік складає 2465,14 гривень. 28 січня 2010 року він отримав рахунок на поставку побутового вугілля у паливно-постачальному підприємстві (фізична особа-підприємець ОСОБА_4) 5,9 тон вугілля вартістю 5546,00 гривень. 20 лютого цінним листом відправ увесь необхідний пакет документів, лист був отриманий 03 березня 2010 року. У квітні 2010 року він отримав лист від відокремленого підприємства «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» №1162 від 09 квітня 2010 року у якому було зазначено що копія паспорту, ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення, будинкової книги та інших особистих документів повинні бути нотаріально посвідчені, а копії документів постачальника (фізична особа-підприємець ОСОБА_4) повинні буди посвідчені самим постачальником. 06 травня 2010 року ним були надіслані всі необхідні документи засвідчені належним чином, однак, прочекав до жовтня 2010 року та не дочекавшись компенсації за побутове вугілля позивач був вимушений придбати 5,2 тон вугілля за власні кошти, що підтверджується копією квитанції номер 8 від 08 жовтня 2010 року. Вартість 5,2 тон вугілля станом на 08 жовтня 2010 року склала 7548,00 гривень. Копія квитанції номер 8 від 08 жовтня 2010 року ним була надіслана відповідачу, однак, станом на сьогоднішній день йому не була компенсована вартість побутового вугілля на яку він має законне право.

Відповідач відмовився компенсувати вартість вугілля, тому просив суд поновити його право на отримання твердого палива на побутові потреби та зобов'язати відповідача сплатити йому компенсацію вартості вугілля за 2007 - 2010 роки в розмірі 14 786, 14 грн., стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень, судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 600 грн.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 12.12.2012 року позовні вимоги були задоволенні частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2843.80 грн. - компенсацію за невикористане вугілля за 2010 рік., моральну шкоду в розмірі 1000 грн, правову допомогу в розмірі 600 грн., судовий збір на користь держави в розмірі 214, 60 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнили в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДП «Добропіллявугілля» зазначає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги адвоката ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ДП «Добропіллявугілля» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3 працював на шахті та його загальний підземний стаж складає 26,5 років. На пенсію він вийшов у 1988 році з шахти «Білицька», що є дочірнім підприємством державного підприємства «Добропіллявугілля».

Згідно із ч. 7 ст. 43 Гірничого Закону України ОСОБА_3 як пенсіонер, що пропрацював на підземних роботах на підприємстві з видобутку вугілля більше ніж 10 років, має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби в розмірі, що визначається колективним договором. Колективним договором передбачено, що підприємство взяло на себе зобов'язання забезпечити побутовим паливом працівників за нормою 5, 9 тони в рік .

Позивач мешкає в смт. Кирилівка Запорізької області в будинку з пічним опаленням. У 2007 року на придбання 5,9 т вугілля позивач ОСОБА_3 витратив 4 189, 00 грн. відповідач компенсував йому 2 212, 00 грн., у 2008 році на придбання 5,9 тон вугілля позивач витратив 4779.00 грн. відповідач йому компенсував 2346. 00 грн, у 2009 році на придбання 5,9 тон вугілля позивач витратив 5369, 00 грн. відповідач компенсував йому 2465,14 грн., у 2010 році позивач витратив на придбання 5, 2 тон вугілля 7548. 00 грн. відповідач взагалі не компенсував його вартість.

Відповідно до п. 12.12 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 7 серпня 2001 року № 71, у випадку неможливості виділення пільгового палива в його товарному вигляді особам, що виїхали з вугільного басейну після виходу на пенсію і мають на новому місті проживання потребу в паливі компенсується вартість вугілля за нормою, установленою колективним договором. Компенсація вартості пільгового вугілля здійснюється підприємством, з якого працівник вийшов на пенсію, за рахунком, виданим паливно-постачальною організацією, і заявою пенсіонера.

Згідно з п. 3.2. вказаної галузевої угоди її положення є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач, який є особою похилого віку, мешкає за межами вугільного басейну, що робить неможливим отримання ним пільгового палива, має право на компенсацію вартості вугілля, а відповідач безпідставно відмовляється сплатити йому таку компенсацію.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації вартості вугілля за 2007-2008 роки, оскільки позивачу стало відомо про порушення його права у 2007, у 2008 році. До суду позивач звернувся лише 03.09.2012 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 257 ЦК України, поважності причин пропуску строку суду не надав, а відповідач просив застосувати строк загальної позовної давності до позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача компенсації вартості вугілля за 2007, 2008 роки.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення компенсації вартості вугілля за 2009 рік та частково за 2010 рік, районний суд виходив з того, що колективним договором трудового колективу і адміністрації підприємства передбачено, що в разі відсутності можливості виділення пільгового палива в його товарному вигляді особам, що виїхали з вугільного басейну на пенсію, їм компенсується вартість вугілля за нормою, установленою колективним договором, а вартість однієї тонни вугілля визначається за вартістю однієї тонни вугілля за місяць, в якому пенсіонер звернувся за його здобуттям або компенсацією. Оскільки на 2009 рік вартість однієї тонни вугілля на ВП « Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» становить 439, 98 грн., а за 5, 9 тон становить 2586, 98 грн, яку відповідач виплатив позивачу, тому підстав для стягнення різниці вартості в розмірі 2465,14 грн., не має. Оскільки за 2010 рік відповідач не сплатив позивачу компенсацію вартості вугілля , тому суд прийшов до висновку, що підлягає стягненню лише 2843, 80 грн., виходячи з вартості 1 тони вугілля в розмірі 482, 00 грн., яка склалася на підприємстві в січні 2010 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки суд першої інстанції не врахував п. 12.12 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 7 серпня 2001 року № 71, що у випадку неможливості виділення пільгового палива в його товарному вигляді особам, що виїхали з вугільного басейну після виходу на пенсію і мають на новому місті проживання потребу в паливі компенсується вартість вугілля за нормою, установленою колективним договором. Компенсація вартості пільгового вугілля здійснюється підприємством, з якого працівник вийшов на пенсію, за рахунком, виданим паливно-постачальною організацією, і заявою пенсіонера, а згідно з п. 3.2. вказаної галузевої угоди її положення є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Тобто, виходячи з положення зазначених норм, колективним договором встановлюється лише норма (кількість) вугілля, вартість якого компенсується підприємством, але за рахунком виданим паливно-постачальною організацією, і заявою пенсіонера.

Як вбачається з рахунку виданим паливно-постачального підприємства (фізична особа - підприємець ОСОБА_4) від 03.08.2009 року вартість однієї тонни вугілля складає 910 грн., а 5, 9 тон складає 5369.00 грн. (а.с. 19), відповідачем було компенсовано 2903, 86 грн., отже різниця у розмірі 2465, 14 грн. ( 5369.00- 2903,86 =2465.14) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З рахунку виданим паливно-постачального підприємства (фізична особа - підприємець ОСОБА_4) від 08.10.2010 року вбачається, що вартість однієї тони вугілля складає 1460 грн., позивач був змушений придбати 5, 2 тон вугілля на суму 7548 грн. (а.с. 28). Зазначену суму відповідач не компенсував позивачу, отже, зазначена суму підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, з колективного договору трудового колективу і адміністрації ВП «Шахта « Білецька» ДП«Добропіллявугілля» затвердженого 06.06.2006 року виконавчим комітетом Добропільської міської ради, на який посилається суд першої інстанції в своєму рішенні вбачається, що він діє на період з 2006 по 2008 рік, доказів, які б свідчили про те, що він продовжував діяти на 2009 рік та 2010 рік відповідач суду не надав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові про стягнення компенсації вартості вугілля за 2009 рік в розмірі 2465, 14 грн., за 2010 рік в розмірі 7548 грн., а всього 10013, 14 грн. не можна вважати законним і обґрунтованим, атому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенню позову.

Приймаючи рішення про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди суд посилався на те, що у зв'язку із незабезпеченням позивача паливом йому було завдано збитків, що спричинило душевні страждання, а тому застосувавши норми ст. 23 ЦК України стягнув суму на відшкодування моральної шкоди.

Але із такими висновками суду в цій частині погодитись не можна, тому що вони зроблені без врахування обставин у справі та норм матеріального права. Стягуючи на користь позивача суму на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував того, що обов'язок безплатного забезпечення побутовим паливом позивача передбачений колективним договором. А тому немає підстав для застосування до вказаних правовідносин, які врегульовані договором, норм законодавства, які регулюють порядок відшкодування моральної шкоди.

Що стосується стягнення судом витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права на підставі ст. 84 ЦПК України, то суд взяв до уваги договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 від 23.08.2012 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 557 виданого на ім."я ОСОБА_5, розрахунок характеру надання правової допомоги та вартість цих робіт в розмірі 600 грн., та квитанцію про понесення цих витрат позивачем (а.с. 86-95), тому рішення суду в цій частині є законним , а доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Добропіллявугілля» безпідставні.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» задовольнити частково. Рішення Якимівськогол районного суду Заппорізької області від 12 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення компенсації вартості вугілля за 2009 рік в сумі 2465, 14 грн ., за 2010 рік в сумі 7548 грн., а всього 10 013, 14 грн. скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_3 10 013 грн.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення 1000 грн. моральної шкоди скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22 ц /778/775/ 13 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Т.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської О.В.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від « 12» грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Фізична особа підприємець ОСОБА_4 про відновлення права на отримання безоплатного твердого палива та стягнення компенсації і моральної шкоди, -

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» задовольнити частково. Рішення Якимівськогол районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення компенсації вартості вугілля за 2009 рік в сумі 2465, 14 грн., за 2010 рік в сумі 7548 грн., а всього 10 013, 14 грн. скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_3 10 013 грн.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення 1000 грн. моральної шкоди скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: