Ухвала суду № 29392675, 13.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/735/13 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року

у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Концерну «Міські теплові мережі» про присудження примусового виконання обов'язку в натурі шляхом спонукання до укладання договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року Концерн «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначав що, відповідно до Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у період з 01.08.2010 року по 31.12.2011 року надавав відповідачу послуги з централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 5 276,31 грн.

Відповідач за вказаний період здійснював оплату за надані послуги лише частково. У зв'язку з чим, станом на 01.01.2012 року загальна сума заборгованості склала 1 186,27 грн. На адресу відповідача направлялася претензія стосовно вказаної заборгованості, яка залишена без задоволення.

За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на адресу Концерну «МТМ» не надходило.

З урахуванням зазначених обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за період з 01.08.2010 року по 31.12.3011 року в сумі 1 186,27 грн. та витрати судового збору в розмірі 214,60 грн.

03 вересня 2012 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до Концерну «МТМ» про присудження примусового виконання обов'язку в натурі шляхом спонукання до укладання договору.

В позові зазначав, що відносини між сторонами повинні здійснюватися лише на договірних засадах, проте договір на постачання теплової енергії у квартиру між ним та Концерном «МТМ» укладений не був, а тому відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості. Також, зазначав, що оферентом у договірних відносинах між сторонами, в силу діючого законодавства, повинен бути Концерн «МТМ», який ухиляється від виконання обов'язку укладання договору.

Просив відмовити Концерну «МТМ» у задоволенні позову про стягнення заборгованості з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 1 186,27 грн., на підставі п. 2 ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України, зобов'язати Концерн «МТМ» у строк, не пізніше одного місяця з дати набрання рішенням законної сили, укласти з ОСОБА_3 договір на постачання теплової енергії у квартиру, що належить йому на праві власності і розташована по проспекту Леніна, 196/6 в м. Запоріжжя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року позов Концерну «МТМ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані послуги в сумі 1 186,27 грн. та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суд є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову Концерну «МТМ» відмовити, а його задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги Концерну «МТМ» та стягуючи суму заборгованості за використану теплову енергію, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що між сторонами не укладений договір про надання послуг з центрального опалення та гарячої води, позивачем такі послуги надавалися відповідачу у період з 01.08.2010 року по 31.12.2011 року, від них він не відмовився, однак, належним чином оплату не здійснив, тому виникла заборгованість у розмірі 1186,27 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про спонукання до укладення договору, суд виходив з того, що в даний час між сторонами існує переддоговірний спір щодо укладення договору, тому звернення ОСОБА_3 з позовом про спонукання до укладення договору не відповідає фактичним обставинам справи та способу захисту порушеного права.

Судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції є правильним.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Зокрема, судом правильно застосовані норми ст. 526,530 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у визначений в договорі строк.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 30.01.2001 року та після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняв спадщину і став власником зазначеної квартири (т.1 а.с. 25-27).

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, але й нести відповідальність перед суспільством за належне використання цих прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна.

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за теплову енергію, оскільки відповідачем не доведено, що у вказаний період послуги надання тепла та гарячої води у квартиру не надавалися.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На спростування доказів щодо надання теплової енергії в квартиру № АДРЕСА_1, відповідачем належних та допустимих доказів не надано, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості є правильним та відповідає обставинам справи.

Доводи апелянта про те, що у вказаний період він не проживав у квартирі та послугами не користувався, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 57-60 ЦПК України не підтвердженні, а відповідно ч. 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні ст.57-60 ЦПК України, на спростування висновку суду першої інстанції відповідачем до апеляційної інстанції, які б суд апеляційної інстанції міг би дослідити у відповідності до вимог ч.2 ст. 303 ЦПК України, не надано. Таким чином, доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.

Правильний висновок суду і щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на даний час між сторонами вирішується питання щодо укладення договору та існує переддоговірний спір і розбіжності, які виникли при укладенні такого договору мають вирішуватися в іншому порядку, а не шляхом подачі позову про спонукання до укладення договору.

Так як Концерн «МТМ» не ухиляється від укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а насправді існує переддоговірний спір щодо розбіжностей які виникли при укладенні договору (т.2 а.с. 11-17), судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалення в цій частині нового рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції та їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: