Рішення № 29392011, 13.02.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/1344/12

пр. № 2/759/215/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та заставу майна

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який уточнила 18.04.2012 року (а.с.41-43).

Просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №11114757000, укладений 05.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Вимоги мотивує тим, що вона вказаний договір не укладала, не підписувала його, про його існування вперше дізналась у 2011 році; жодних коштів від банку за вказаним договором не отримувала, автомобіль марки КІА, на придбання якого за договором видавались кредитні кошти, не придбавала.

В обґрунтування позовних вимог послалась на необхідність проведення почеркознавчої експертизи щодо підтвердження її стверджень про те, що договір вона не підписувала.

В судовому засіданні позивач (та його представник) позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

В судовому засіданні представник відповідача (банку) позов не визнав пояснив, що, оскільки оригінал договору є в банку, то він є дійсним. На запитання суду щодо стягнення боргу із ОСОБА_1 за вказаним договором, враховуючи раніше пред*явлений позов банку до неї об*активних пояснень не надав. Також не надав обґрунтувань: чому вважає дійсним договір, якщо експертизою встановлено, що позивач його не підписувала. Також заперечував вимоги позивача перед призначенням почеркознавчої експертизи ( (а.с. 95-97); відмовився приймати участь в її оплаті.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника , представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд при вирішенні спору дотримується приписів ст.ст. 10,1, 60 ЦПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності розгляду справи та обов*язку сторін надавати докази своїх вимог чи заперечень.

В ході розгляду справи призначена судово-почеркознавча експертиза на предмет: чи підписувала позивач оспорюваний нею договір. Відповідно до висновку експерта від 18.01.2013 року ОСОБА_1 оспорюваний договір не підписувала, він підписаний іншою особою.

Експерту були надані вільні та інші зразки підписів позивачки, які відбирались в установленому законодавством порядку в присутності представника відповідача.

Останній не мав жодних заперечень щодо об*єктів дослідження для експертів; клопотань про проведення додаткової, повторної експертизи не заявив.

Тому суд вважає, що ствердження позивача , викладені в позовній заяві підтверджуються належним доказом - висновком експертизи.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

Судом встановлено, що позивач не вчинювала жодних дій щодо правочину - оспорюваного нею договору.

За таких обставин можна достовірно вважати, що вона не вчинювала правочин, який оспорює.

Вимог про визнання вказаного договору неукладеним саме нею, вона не заявила.

Проте, суд вважає, що вона має право на судовий захист обраним нею способом відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин можу бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону (ст.8 ЦК України), оскільки відносини між сторонами однозначно не врегульовані ЦК України, а саме: ч. 3 ст. 203 ЦК України вказує про волевиявлення учасника правочину, а у відносинах між сторонами у справі, що розглядається однозначно встановлено про те, що ОСОБА_1 не була учасником правочину (кредитного договору), оскільки його взагалі не укладала.

Проте вказана норма (ч. 3 ст. 203 ЦК України) регулює подібні за змістом відносини, адже волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного нею договору дійсно не було.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача. До них суд, окрім судового збору відносить витрати на оплату судової експертизи, які документально підтверджені (квитанція від 18.12.2012 року на суму 2476 грн 32 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №11114757000, укладений укладений 05.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» , (м.Харків, просп.Московський, 60, Код ЄДРПОУ 09807750), на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1, яка проживає у АДРЕСА_1 понесені нею судові витрати: судовий збір 197 грн 30 коп, витрати на оплату проведеної при розгляді справи експертизи в сумі 2424 грн, а всього - 2531 грн 30 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: