Ухвала суду № 29390287, 11.02.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0311/6699/2012 Головуючий у 1 інстанції:Невар О.В. Провадження № 22-ц/773/193/13 Категорія:51 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л М

суддів - Антонюк К.І., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів Ципко Н.П., Товкач О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Маневицької центральної районної лікарні на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 10 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 10 грудня 2012 року позов в даній справі задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді медичної сестри фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні.

Стягнуто з Маневицької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 4152, 74 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з Маневицької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць на суму 945,82 грн. підлягає до негайного стягнення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач Маневицька центральна районна лікарня подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками Маневицької центральної районної лікарні, що перебувають на аналогічних посадах, має переважне право на залишення на роботі, крім того це право їй гарантується відповідно Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вона підлягає поновленню на попередньому місці роботи.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинам справи та нормах матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.10.1978 року працювала на посаді фельдшера оргкабінету Маневицької центральної районної лікарні, а з 01.12.1979 року на посаді сестри медичної кабінету стаціонару Маневицької ЦРЛ ( а.с.6-13).

01.04.2008 року ОСОБА_1 за наслідками атестації присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності сестринська справа.

19.03.2012 року позивача було ознайомлено з наказом № 51-ос від 19.03.2012 року «Про зміну в штатному розписі», попереджено про звільнення з роботи з 20.05.2012 року в зв'язку з скороченням штату, а також запропоновано роботу на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, від якої вона відмовилась ( а.с.30).

Профспілковим комітетом було прийнято рішення дати згоду на звільнення ОСОБА_1 в зв'язку з скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП. Наказом № 80-ос від 10.05.2012 року позивача було звільнено із займаної посади з 20.05.2012 року.

В зв'язку із неправильним нарахуванням вихідної допомоги наказом №86-ос від 18.05.2012 року від 18.05.2012 року раніше виданий наказ № 80-ос від 10.05.2012 року про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, позивач була звільнена із займаної посади з 10.05.2012 року та видано копію наказу, належно оформлену трудову книжку, а також з нею було проведено повний розрахунок.

23 листопада 2012 року профспілковим комітетом було повторно прийнято рішення дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Серед дев»яти працюючих медичних сестер фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні вищу кваліфікацію присвоєно двом працівникам, в тому числі і позивачці ОСОБА_1 Крім того, вона має найбільший трудовий стаж. Тобто її кваліфікація є більш високою в порівняні з іншими працівниками. Це дає їй переважне право залишитись на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України.

Крім того, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ОСОБА_1 має переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із скороченням чисельності або штату працівників (а.с.15-18).

Відповідач всупереч ст.60 ЦПК України не довів своїх заперечень щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі із-за неможливістю виконання нею обов»язків медичної сестри через стан її здоров»я. Крім того, ця обставина не дає адміністрації підстав для звільнення працівника за ч.1 ст.40 КЗпП України.

Отже відповідно до вищезазначених норм закону позивач ОСОБА_1 мала переважне право залишення на роботі, так має вищу кваліфікацію, найбільший безперервний стаж роботи, а пунктом 7 статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй гарантується переважне право залишення на даній посаді.

За таких обставинах справи та відповідно до зазначених норм матеріального права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та з дотриманням вимог ст.ст.212,213,214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та поновлення позивача на роботі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Його розмір відповідачем не оспорюється, а розрахунок середнього заробітку проведено відповідно до вимог Порядку обчислення середнього заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Розмір стягнутої судом моральної шкоди відповідає характеру і обсягу моральних страждань позивача, вимогам розумності і справедливості та є достатньою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду у зв'язку з порушенням його права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки були предметом дослідження під час розгляду даної справи і суд дав їм правильну правову оцінку.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача відповідача Маневицької центральної районної лікарні відхилити, а рішення Маневицького районного суду Волинської області від 10 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді