Постанова № 29388731, 07.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. 12 год.39 хв.Справа № 2а - 5176/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Чеботарь Ж.С.,

відповідача - Савченко І.А., Гученко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іванівського міжрайонного управління водного господарства до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Іванівське міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Генічеська МДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.12.2012 року №0000162301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6591,48 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 5273,18 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1318,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо не підтвердження реального здійснення операцій по придбанню у ТОВ «Агрогазсервіс» товару - хлору ґрунтується виключно тому, що за ланцюгами постачання є підприємства, що здійснюють діяльність з порушенням діючого законодавства. При цьому, вказує, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи щодо придбання товару у спірного контрагента, так і подальшого його використання в господарській діяльності, у т.ч. податкові накладні, які згідно податкового законодавства дають право платнику податку сформувати за рахунок вказаних в них сум ПДВ податковий кредит, та відповідно підтверджують реальність господарської операції. Крім цього, позивач вважає, що довід податкового органу про порушення законодавства контрагентами ТОВ «Агрогазсервіс», не може слугувати підставою для встановлення порушень податкового законодавства Іванівським міжрайонним управлінням водного господарства в силу конституційного принципу персональної відповідальності особи за вчинені порушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначає, що порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, отриманих від ТОВ «Агрогазсервіс», встановлено матеріалами документальної позапланової невиїзної перевірки. Оскільки в ході проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Агрогазсервіс», тому надані позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи не можуть бути підставою для їх відображення в податковому обліку.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вказані заперечення та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Іванівське міжрайонне управління водного господарства зареєстроване Іванівською районною державною адміністрацією Херсонської області 11.03.1999 року за №14901050001000068, взято на податковий облік 15.03.1999 року за №17. Відповідно до свідоцтва №30867768 від 23.03.2005 року є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності Іванівського міжрайонного управління водного господарства є - допоміжна діяльність у рослинництві, збір, очищення та постачання види, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 26.11.2012 року АБ№607796.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пп. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку Іванівського міжрайонного управління водного господарства з питань правомірності формування податкового кредиту, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при ведені господарських операцій з платником податків ТОВ «Агрогазсервіс» за період червень 2011 року, про що було складено акт від 29.11.2012року № 21/22-230144557 (далі - акт перевірки).

Висновками вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення ст. 22, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ з ТОВ «Агрогазсервіс» (в частині придбання хлору рідкого у ТОВ «Агрогазсервіс») в загальній сумі ПДВ 5273,18 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року за № 0000162301 щодо збільшення суми грошового зобовзбільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 6591,48 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 5273,18 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1318,30 грн., яке є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 6591,48 грн. за оскаржуваним рішенням, слугував висновок акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Агрогазсервіс» від 02.11.2011 року №116/222/30600063 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» за червень 2011 року, внаслідок порушення контрагентом ТОВ «Агрогазсервіс» - ПП «Аквахлор» своїх податкових зобов'язань, відсутності доказів причетності ТОВ «Агрогазсервіс» до придбання, транспортування та реалізації хлору рідкого з метою використання його у господарській діяльності. На підставі вказаних обставин податковий орган приходить до висновку про відсутність об'єкту оподаткування при здійсненні господарських операцій Іванівським міжрайонним управлінням водного господарства з ТОВ «Агрогазсервіс» по придбанню товару - хлору рідкого, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за рахунок вказаної операції.

Суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ виходячи із наступного.

В пункті 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України зазначається, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Місцем постачання товарів є, зокрема, фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту) (підпункт а п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України).

Як передбачено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку) (абз. 1 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме: у продавця - відвантаження товару та отримання коштів від покупця, а у покупця - наявність належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів продавцю, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податкової зобов'язання та відповідно податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2011 року між Іванівським міжрайонним управлінням водного господарства (за договором - покупець ) та ТОВ «Агрогазсервіс» (за договором - продавець) був укладений договір на поставку рідкого хлору №64, згідно умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує хлор рідкий за цінами згідно додатку №1 до договору, товар постачається партіями в залежності від потреби покупця по його письмовій заявці, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, поставка товару здійснюється спецавтотранспортом, місце призначення - дільниця групового водогону, термін дії договору до 31.12.2011 року. Згідно протоколу погодження ціни вартість хлору рідкого в контейнерах (включаючи послуги по зберіганню, ремонту та підготовці хлорної тари до наповнення) на умовах франко-склад покупця складає 5640,00 грн. за 1 т.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Агрогазсервіс» було поставлено Іванівському міжрайонному управлінню водного господарства хлору рідкого в кількості 4,484 т на загальну суму 31639,10 грн., в тому числі ПДВ 5273,18 грн. згідно видаткової та податкової накладної, що зазначається на стор. 10 акту перевірки та не заперечується відповідачем.

Оплата отриманої продукції на загальну суму 31752,00 грн. здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням №590 від 02.06.2011 року, банківською випискою, та про що вказується на стор. 11 акту перевірки. Транспортування товару у кількості 4,484 т підтверджується наданою копією товарно-транспортної накладної №01222 від 08.06.2011 року.

Факт подальшого використання у господарській діяльності позивача продукції, отриманої від спірного контрагента, підтверджується актом перевірки, зокрема на стор. 11 акту інспектор вказує, що згідно оборотної відомості по рахунку 234 «господарські матеріали і канцелярські приладдя» отриманий хлор від ТОВ "Агрогазсервіс", оприбутковано Іванівським міжрайонним управлінням водного господарства хлор у кількості 4484 літрів на загальну cyму 26365,92 грн. Залишок хлору по Іванівському міжрайонному управлінню водного господарства станом на 01.06.2011 року складає 7,129 т. на суму 36024,00 грн. Згідно акта списання матеріальних цінностей "станції очистки" (затверджений начальником Іванівського МУВГ) за червень 2011 року списано хлор у кількості 2,7 т на суму 13643,50 грн., що підтверджено «Розрахунком потреби в хлорі» за червень 2011 року, розрахованої в кількості обробленої води питної. Залишок хлору по Іванівському міжрайонному управлінню станом на 30.06.2011 року складає 8,913 т на суму 48746,40 грн. (станом на 01.01.2012 року залишок хлору складає 8,794 на суму 49678,37 грн.), хлор використовується виключно для обробки води питної.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, та підтвердженням розрахунків між позивачем та контрагентом, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Агрогазсервіс» безтоварними не вбачається.

Внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що у перевіреному періоді позивачем було отримано від ТОВ «Агрогазсервіс» товар - хлор рідкий, вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, після чого отримано податкову накладну, за рахунок якої був сформований податковий кредит у відповідному звітному періоду.

Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Зокрема, відповідно до акту перевірки ТОВ "Агрогазсервіс" від 02.11.2012 року за №116/222/30600063 вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований як юридична особа в Криничанській районній державній адміністрації Дніпропетровської області 23.12.1999 року №12051050002000150, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 28.12.1999 року №1269, зареєстрований платником ПДВ з 03.05.2006 року по день перевірки. Таким чином, на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ТОВ "Агрогазсервіс" мало право на оформлення податкових накладних.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Агрогазсервіс" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про відсутність об'єктів оподаткування по господарській операції між позивачем та ТОВ "Агрогазсервіс".

Щодо посилання податкового органу на те, що перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту за рахунок постачальників в ланцюгах постачання, які здійснюють діяльність з порушеннями вимог чинного законодавства, суд зауважує, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про не реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені вимогами ст. 22, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Оскільки визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5273,18 грн. є неправомірним, а тому неправомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1318,30 грн. (25%) згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не дотримав вимог законодавства про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року №0000162301, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Іванівського міжрайонного управління водного господарства до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.12.2012 року №0000162301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6591,48 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 5273,18 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1318,30 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 лютого 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1