Постанова № 29388649, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 лютого 2013 року 14:40 справа №826/662/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Корнієнко О.О.;

відповідача: Воєводіна Р.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ"доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання нечинними податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі місті Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0006872260 та №0006882260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/662/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 лютого 2013 року.

04 лютого 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву з метою надання додаткових доказів до 11 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 11 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29 грудня 2012 року №0006882260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 260 585,00 грн., у тому числі за основним платежем - 840 90,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 420 195,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29 грудня 2012 року №0006872260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 400 649,00 грн., в тому числі за основним платежем - 800 371,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 278,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 04 грудня 2012 року №604/22-604/31722996 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" (код за ЄДРПОУ 31722996) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "ЕЛАНТ" (код ЄДРПОУ 36177415) за період з 01.05.2012 по 30.09.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено наступні порушення: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 5 539 035,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року - 3 847 815,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 800 371,00 грн., у тому числі за травень 2012 року - на 53 400,00 грн., за червень 2012 року - на 443 545,00 грн., за липень 2012 року - на 46 525,00 грн., за серпень 2012 року - на 121 445,00 грн., за вересень 2012 року - на 135 456,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки мотивовані тим, що за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "ЕЛАНТ" не підтверджено реальності проведених цим підприємством господарських операцій з третіми особами; за юридичною адресою підприємство не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження немає можливості; встановлено відсутність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, тобто про відсутність наміру настання правових наслідків.

Наведене, на думку відповідача, позбавляє первинні документи та податкові накладні, виписані ТОВ "ЕЛАНТ", юридичної доказовості та виключає можливість формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із зазначеним контрагентом, а правочини укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, мотивуючи позовні вимоги наступним: ТОВ "ЕЛАНТ" на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; на підтвердження взаємовідносин з вказаним підприємством до перевірки було надано всі необхідні документи; укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" та ТОВ "ЕЛАНТ", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправомірного, на думку відповідача, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕЛАНТ".

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" (замовник) та ТОВ "ЕЛАНТ" (виконавець) укладено договір від 02 квітня 2012 року №120403, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги, які необхідні замовникові для ведення господарської діяльності, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Копії актів надання послуг та податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, датовані травнем - вереснем 2012 року, свідчать про те, що ТОВ "ЕЛАНТ" надало позивачу послуги, а саме шихтування ґрунту.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" здійснює діяльність зокрема у сфері добування піску, гравію, глин і каоліну.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: копії господарських договорів, податкових накладних, актів надання послуг по відносинам з ТОВ "ЕЛАНТ", копії фотознімків екскаваторів.

Як встановлено судом, на підставі первинних документів наданих позивачем, ТОВ "ЕЛАНТ" надавало позивачеві послуги з шихтування ґрунту.

Шихтування - змішування окремих компонентів в строго регламентованій пропорції з метою одержання суміші (шихти) заданої якості. При зміні якості окремих компонентів їх частинна участь може змінюватись так, щоб визначальний показник в шихті залишався на рівні заданого, який не повинен перевищувати допустимих меж коливань.

Таким чином, метою шихтування є одержання однорідної суміші заданої якості.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, наприклад в первинних документах не визначено місця, де проводилось шихтування, які компоненти та в яких пропорціях змішувались, яка саме суміш (шихта) замовлялась та якої якості; надані позивачем копії фотознімків екскаваторів, не дають змоги встановити обставини щодо часу і місця проведення шихтування та про те, що саме ця техніка використовувалась ТОВ "ЕЛАНТ" для шихтування ґрунту на замовлення позивача; відсутні докази на підтвердження того, що у ТОВ "ЕЛАНТ" наявний необхідний транспорт, трудові ресурси та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, тобто відсутні будь-які докази, які б дали змогу ідентифікувати участь ТОВ "ЕЛАНТ" у виконанні зазначених послуг.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження мети придбання позивачем зазначених послуг та яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з ТОВ "ЕЛАНТ".

Так, в договорах між ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" та третіми особами на поставку позивачем яружного піску, не встановлено вимог до товару, зокрема, що пісок повинен бути шихтований, з якими компонентами, до якої якості тощо.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "ЕЛАНТ" послуг шихтування ґрунту, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "ЕЛАНТ" носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЕЛАНТ", у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, наданих ТОВ "ЕЛАНТ", та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2012 року №0006872260 та №0006882260 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Г.АРТ" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко