Ухвала суду № 29388234, 13.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8548/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д. А. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металлспецбуд» (далі позивач або Товариство) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень- рішень, -

УХВАЛИВ:

ТОВ «Металлспецбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202306 від 02 березня 2012 року та № 0000332205 від 15 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року позов було задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариству.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу № 10 від 03 січня 2012 року, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 121/23-6/35275780 від 17 лютого 2012, в якому встановлені порушення позивачем п. п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі ПК України) у зв'язку з завищенням валових витрат за III квартал 2011 року на 866 292 грн. собівартості продукції, використаної позивачем для виконання робіт, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011 року на 199 247,00 грн. та пп. пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі Закон № 168/97), п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку з завищенням та безпідставним включенням до складу податкового кредиту з ПДВ 145 459,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення - рішення № 0000202306 від 02 березня 2012 року (далі ППР №0000202306), яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 162 242 грн., у т.ч.: 145459 грн - основний платіж, 16783 грн - штраф та № 0000332205 від 15 червня 2012 року (далі ППР № №0000332205), яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 199 247 грн. основного платежу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були доведені висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за III квартал 2011 року та неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у господарських відносинах за період квітень-липень 2010 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як свідчать матеріали справи, Товариство під час виконання будівельних робіт на підставі договору будівельного підряду з TOB «К.А.Н. Строй» №1131 від 07 липня 2011 року використало металоконструкції «Запорізького заводу металевих конструкцій» в кількості 83,164 тонни на суму 866 292 грн., які були оприбутковані за їх собівартістю на підставі первинних документів-видаткових накладних, складених з дотриманням вимог чинного законодавства, вказані металоконструкції були прямими матеріальними витратами. Витрати по металоконструкціях «Запорізького заводу металевих конструкцій» разом з іншими витратами формують собівартість виконаних робіт.

За даними бухгалтерського обліку TOB «Металлспецбуд» списання вартості вказаних металоконструкцій на витрати виробництва проведено за їх собівартістю. На підтвердження цього та правильності оформлення довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року TOB «К.А.Н. Строй» позивачем було надано консультаційний висновок TOB «Аудиторська фірма «Міла-аудит».

Зазначений консультаційний висновок сторонами не заперечувався і не спростовується відповідачем в ході судового розгляду справи.

Враховуючи, що зазначені витрати позивача в розмірі 866 292, 00 грн. були його прямими матеріальними витратами, пов'язаними з виготовленням і реалізацією ним ТОВ "К.А.Н. Строй" товарів і робіт та формували собівартість останніх, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність визначених п. 138.8 ст. 138 ПК України підстав для віднесення даної суми до складу валових витрат ІІІ кварталу 2011року та безпідставність висновків ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011р. в сумі 199247,00 грн.

Отже, ППР № №0000332205 від 15 червня 2012 року за таких обставин є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вимоги апеляційної скарги, ППР № 0000202306 від 02 березня 2012 року оскаржується лише в частині неправомірності віднесення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 67 126,00 грн. за період квітень-липень 2010 року.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено наявність у позивача фінансово-господарських відносин з ТОВ "Інва 1991" з виконання останнім робіт з прокладки кабелю на території ТОВ "Адмірал-Клуб", за адресою: вул. Радянська, 116 у м. Ірпені, згідно з договорами будівельного субпідряду №08/04-10 від 08 квітня 2010року та від №20/04-10 від 16 квітня 2010 року на загальну суму ПДВ 67126,00 грн., у т.ч.: за квітень 2010 року - 20000,00 грн., за травень 2010 року - 22826,00 грн., за червень 2010 року -11391,00 грн., за липень 2010 року -12909,00 грн.

П. п. 3.2.3.1 розділу 1 акту перевірки зроблено висновок про завищення TOB «Металлспецбуд» податкового кредиту на вищезазначену суму, оскільки ТОВ "Інва 1991" не подало до податкової інспекції декларацій з ПДВ за квітень-липень 2010 року, тобто не задекларувало і не відобразило податкові зобов'язання з ПДВ.

Оскільки спірні правовідносини за даний період виникли до набрання чинності ПК України, до них застосовуються норми Закону №168/97.

Відповідно до п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовані податкові накладні, виписані ТОВ "Інва 1991" на виконання зазначених договорів, на підставі яких постачальником нараховано, а позивачем сплачено ПДВ в ціні робіт. Порушень в оформленні податкових накладних ТОВ "Інва 1991" перевіркою не виявлено. Зазначений в акті факт придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ "Інва 1991" і вказані податкові накладні сторонами не заперечувалися і підтверджуються наявними у справі копіями відповідних документів.

Крім того, наявні у справі копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Інва 1991" серія А01 №249228 та свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Інва 1991" платником ПДВ №100161836 від 31 січня 2009 року підтверджують той факт, що на час існування спірних правовідносин названий постачальник мав право нараховувати ПДВ і виписувати податкові накладні, які згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 є законною підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вірно відображено у податковому обліку спірні суми ПДВ в загальному розмірі 67126,00 грн. та, відповідно до пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97, включено їх в до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду, а оскаржуване ППР №0000202306 від 02 березня 2012 року є неправомірним та підлягає скасуванню в цій частині.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки наведені апелянтом докази не спростовують правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.