Постанова № 29388098, 14.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5017/2753/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець Р.І., за довіреністю №100 від 28.12.2012р.

від відповідача-1: Гордієнко М.В., за довіреністю від 02.01.2013р.

від відповідача-2: Павленко О.О., за дорученням №6 від 23.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 грудня 2012 року

по справі №5017/2753/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго"

до відповідачів: 1.Державного підприємства „Одеська залізниця"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ „Селидівська"

про стягнення 7542,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Західенерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ „Селидівська" 7542,52 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 грудня 2012 року у справі №5017/2753/2012 (суддя Лічман Л.В.) позов ПАТ „ДТЕК Західенерго" задоволено частково: з ТОВ ,,ЦЗФ ,,Селидівська" на користь позивача стягнуто 3771,26 грн. вартості недостачі вантажу, 804,75 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обопільної вини вантажовідправника та перевізника у втраті вантажу. Між тим, враховуючи, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця".

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ПАТ „ДТЕК Західенерго"), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ „ДТЕК Західенерго" в повному обсязі, з посиланням при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача-1 (ДП „Одеська залізниця") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ „ДТЕК Західенерго", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача-2 (ТОВ „ЦЗФ „Селидівська") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач-2 не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ „ДТЕК Західенерго", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 24.01.2012р. вх.№3757/12/Д1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ „ДТЕК Західенерго", з огляду на таке.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 22.11.2011р. між ТОВ „ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (постачальник) та ПАТ ,,ДТЕК Західенерго" (покупець) було укладено договір поставки кам'яного вугілля №22-11/11, на виконання умов якого, 29.05.2012р. зі станції відправлення Новогродовка Донецької залізниці ТОВ ,,ЦЗФ ,,Селидівська" (відправник) було відправлено на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ПАТ ,,ДТЕК Західенерго" (одержувач) вагон №67863944 з вугільним концентратом марки Г 0-100 енерг. в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52655594. Відмітки у накладній свідчать про те, що вага вантажу визначена ДСТУ 22235/6, вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; по всьому вагону нанесено катком поперечні борозни.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2012р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт про технічний стан вагона (контейнера) №63, відповідно до якого вагон №67863944 технічно справний; праворуч над 2,3 люками наявні зазори між кришками люків та армованими листами довжиною по 200 мм, шириною по 60 мм, раніше закладені дрантям; втрата вантажу можлива через дані зазори, які вантажовідправник бачити міг, проте заходів по усуненню не вжив.

Водночас, 03.06.2012р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці було складено комерційний акт АА №043042/174/45, яким встановлено, що: у вагоні №67863944 знаходиться вугільний концентрат; при переважуванні вагону на справних 150-ти тоних вагах було виявлено різницю у вазі проти документу в сторону зменшення на 7700 кг; наявні поглиблення праворуч над 1,2,3 люками довжиною 3,1 м, шириною 2,2 м, глибиною 0,8 м; на решті площі вагону навантаження рівномірне, нижче бортів 10 см; вантаж не марковано; двері, люки закриті, течі вантажу немає; праворуч над 2,3 люками маються зазори між кришками люків та армованими листами довжиною по 200 мм, шириною по 60 мм, раніше закладені дрантям; на хребтовій балці знаходяться сліди старої течі вантажу.

Після складання комерційного акту вантаж доставлено до місця призначення та 06.06.2012р. видано одержувачу, що вбачається з відмітки про видачу вантажу на накладній від 29.05.2012р. №52655594.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 7542,52 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 7010 кг; вартість вантажу 855,00 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по додатковій угоді від 28.04.2012 р. до договору поставки від 22.11.2011 р. № 22-11/11, знижка по волозі (W) - 7,79 грн. та приплата по зольності (А) - 299,67 грн. по акту від 18.06.2012 р. № 226-Л).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ ,,ЦЗФ ,,Селидівська" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПАТ ,,ДТЕК Західенерго".

Як вбачається із залізничної накладної завантаження вантажу у вагон №67863944 здійснювалося відправником (відповідачем-2), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №01-08/71 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

При цьому, місцевим господарський суд правильно встановлено, що однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери зобов'язана залізниця. Водночас у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Згідно із п.3.20 вищевказаного роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Приймаючи до уваги обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що комерційний акт від 03.06.2012р. АА №043042/174/45 який засвідчує наявність поглиблень може підтверджувати те, що недостача у спірному вагоні, навантаження до якого здійснювалось навалом, є результатом втрати вантажу під час перевезення, при цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин.

Дослідивши матеріали і обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля вагон з ознаками непридатності в комерційному відношенні (із зазорами, які могли призвести до витікання вантажу) та без нанесення маркування з метою запобігання можливим втратам і заходів щодо запобігання висипанню вантажу (нанесення катком поперечних борозен таким захистом не є).

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагоні виникла внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, таким чином колегія суддів приходить до висновку про наявність обопільної вини відповідачів за втрату вантажу у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі вантажу з кожного: з перевізника - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та з вантажовідправника - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон, ненанесення захисного маркування, невжиття заходів щодо запобігання висипанню вантажу та за те, що не відмовився від використання комерційно несправного вагону.

При цьому місцевим господарським судом правильно встановлено, що в п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому ст.ст. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601.

Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)".

Таким чином, з огляду на завдані неправомірними діями відправника вантажу збитки, фактичне понесення яких підтверджується платіжними дорученнями від 24.05.2012р. №3168, від 31.05.2012р. №3393, виходячи з розрахунку вартості вугілля відповідно до додаткової угоди від 28.04.2012р. до договору поставки від 22.11.2011р. №22-11/11 та акту від 18.06.2012р. №226-Л, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ТОВ ,,ЦЗФ ,,Селидівська" слід стягнути 3771,26 грн. вартості недостачі товару, в т.ч. ПДВ:

((69 т - 1%) - 61,3 т / 2) * 896,64 грн. + 20% ПДВ.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями абз.1 п.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу") та відсутністю рахунку-фактури, довідки або іншого документу, з якого вбачається підтверджена відправником дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 29.05.2012р. №52655594 у вагоні №67863944. Вказані документи місцевий господарський суд зобов'язував надати до суду як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправника), про що виніс відповідні ухвали.

Між тим, позивач та відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду, а за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, з огляду на що, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця" слід відмовити.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги надані позивачем копії договорів між власником вугільної продукції та збагачувального підприємства, специфікації залогової вартості вугілля та розрахунки вартості вугілля позивача, оскільки вони не є належними доказами вартості вантажу, у розумінні ст. 115 Статуту залізниць України, для притягнення до відповідальності перевізника.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 3771,26 грн. шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу лише з вантажовідправника (відповідача-2) та відмову у задоволенні позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідача-1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 03 грудня 2012 року у справі №5017/2753/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош