Постанова № 29387763, 14.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5017/2120/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Матковський Ю.І., за довіреністю №Д-02/08-12, від 25.12.2012р.

від відповідача: Мікуленко В.В., за довіреністю від 06.08.2012р.

від Лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова: Матковський Ю.І., за довіреністю №01-17/01-546, від 20.12.2012р.

від Фонду Державного майна України: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова

на рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року

по справі №5017/2120/2012

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова

2. Фонду Державного майна України

про визнання недійсним договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс" про визнання договору оренди від 17.02.2003р. №27.02.2003 недійсним.

09.08.2012р. ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс" до місцевого господарського суду було подано клопотання про застосування строку позовної давності за вх.№24923/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року у справі №5017/2120/2012 (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, оскільки відповідно до умов чинного законодавства відсутні будь які підстави для визнання спірного договору недійсним, при цьому, місцевий господарський суд зауважив про виконання сторонами спірного договору та послідуюче схвалення самим позивачем спірного договору. Також господарський суд першої інстанції зазначив, що усі обставини, на які посилається позивач у своєму позові та у письмових поясненнях, були йому відомі з моменту укладення договору оренди.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, з посиланням при цьому на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

31.01.2013р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду продовжено строк розгляду справи та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 18.12.2012р. за вх.№3484/12/Д2 та у додаткових письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 24.01.2013р. за вх.№3484/12/Д2.

Представник Лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими Лікувально-санаторна відновлювальна асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова підтримує апеляційну скаргу ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова та наполягає на її задоволенні, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 24.01.2013р. за вх.№3484/12/Д5.

Представник Фонду Державного майна України у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.02.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" ДП „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова за відсутністю представника Фонду державного майна України у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача та Лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 10.12.1999р. між Державним головним підприємством „Медісан" лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова (підприємство), в особі менеджера-керівника Саранчук Е.А. та Костовим А.Д. було укладено контракт на керувальну, фінансово-економічну та господарську діяльність, відповідно до якого підприємство прийняло на роботу в якості керівника ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медісан" лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя" Костова А.Д.

Пунктом 5 контракту, зокрема, передбачено, що в період роботи директор зобов'язаний забезпечити надання на узгодження до „Медісан" договорів по здачі в оренду приміщень, інвентарю та обладнання, а також інших договорів з обсягом грошової угоди більш ніж 5000 грн. у рік.

Вказаний контракт підписано менеджером-керівником Державного головного підприємства „Медісан" лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова Саранчук Е.А., директором ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медісан" лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя" Костовим А.Д. та узгоджено з генеральним директором лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова Довгим Н.І.

Як вбачається зі Статуту ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медісан" лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя" у редакції від 18 травня 2001 року, зареєстрованого у виконавчому комітеті Білгород -Дністровської міської ради за №314, дане підприємство є юридичною особою та від свого імені укладає договори та інші цивільно -правові правочини, може бути позивачем та відповідачем у судових інстанціях.

17.02.2003р. між ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс" (орендар, відповідач), в особі директора Костюк П.П. та ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій „Сенетатя" Державного головного підприємства „Медісан" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова (орендодавець), в особі директора Костова А.Д. було укладено договір оренди будинку прибуваючих п'ятого пансіонату №27.02.2003 (надалі -договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс п'ятого пансіонату для розміщення під час лікування, перебування та реабілітаційного відпочинку державних службовців потерпівших під час Чорнобильської аварії (у подальшому - об'єкт), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та балансу орендодавця, складеного станом на кінець 2002р. і становить 1804097 грн., залишкова ціна становить 929478 грн.

Відповідно до п.п.1.2-1.5 договору об'єкт що орендується являє собою будинок що стоїть окремо з підсобними приміщеннями, для розміщення, перебування, оздоровлення та відпочинку людей. Адреса: с.м.т. Сергіївка, Набережна Ротерхема, 9. Загальна площа: 3069 кв. м, розмір огородженої земельної ділянки, що передається у користування з об'єктом що орендується: 15230 кв. м.

Пунктом 1.8 договору стан об'єкта оренди на момент передачі в оренду був визначений таким, що потребує капітального ремонту

За п. 9.3 договору одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Згідно із п.9.1 договору даний договір діє з 17 лютого 2003р. до 17 лютого 2033р., строком на 30 років.

Вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи 02.12.2004р. виконавчим комітетом Сергііївської селищної ради було видано Республіці Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова свідоцтво про право власності на будинок для приїжджих, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївна, вул. Гагаріна, 37.

27.12.2005р. між позивачем та відповідачем по справі було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р., вказана додаткова угода підписана зі сторони позивача головним лікарем Цуркан М.Г., а зі сторони відповідача Костюк П.Ф., дана додаткова угода скріплена печатками підприємств. Вказаною додатковою угодою сторони погодили план реконструкції та обсяги робіт по створенню вентиляції та теплопостачання, питання відносно ремонту спірного об'єкту та інше.

Як вбачається з матеріалів справи з 14.11.2003р. по 26.03.2009р. між Лікувально-санаторною відновлювальною асоціацією Державної канцелярії Республіки Молдова та відповідачем велось листування по різним питанням.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.3 статуту позивача в редакції станом на 01.04.1999р. (надалі - статут) визначено, що підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, наділено обособленим майном, веде самостійний баланс, набуває майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, представляє свої інтереси у відношеннях з українськими та іноземними юридичними і фізичними особами, державними організаціями. Підприємство від свого імені укладає договори та інші цивільно-правові угоди, може виступати позивачем та відповідачем у судових інстанціях. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самооплатності.

Пунктом 8.8 статуту зазначено, що директор організовує роботу підприємства, несе відповідальність за результати його роботи, без довіреності представляє підприємство у всіх організаціях, підприємствах, установах, діє від його імені, розпоряджається грошовими коштами та іншим майном, укладає господарські та інші договори, видає довіреності, приймає та звільняє працівників, здійснює повсякденне керівництво діяльності підприємства.

Як вже було зазначено вище, 17.02.2003р. між ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс", в особі директора Костюк П.П. та ДП з іноземними інвестиціями „Санаторій „Сенетатя" Державного головного підприємства „Медісан" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, в особі директора Костова А.Д. було укладено договір оренди будинку прибуваючих п'ятого пансіонату №27.02.2003, предметом якого є передача відповідачу у строкове володіння та користування майна, що визначено договором, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язується прийняти майно у строкове володіння та користування, а також оплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 4, 6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, даний кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. 50 ЦК УРСР, який діяв під час укладення договору оренди, недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори" від 29.06.2004р. чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно зі ст. 2 Угоди, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі, кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року в віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

31.10.2002р., на виконання ст. 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова, протоколом, підписаним Урядом Республіки Молдова та Фондом державного майна України, ДП „Санаторій „Сенетатя" визнано власністю Республіки Молдова.

Статтею 5 вказаної Угоди встановлено, що кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним та юридичним особам. При цьому, реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної із Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Законом України „Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року" від 12.07.2001 р. на Фонд державного майна України накладено виконання функцій, які відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на відносини щодо майна, яке є предметом договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р., поширюється дія Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 р. № 2269-ХІІ.

Згідно зі ст. 5 абз. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла під час укладення спірного договору) орендодавцями є підприємства щодо окремого індивідуального майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

Абзаци другий та третій вказаної статті встановлюють, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Пунктом 3 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Статтею 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

За ст. 19 ч. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Як вбачається з договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р., укладеного між ДП „Санаторій „Сенетатя" та ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс", його умови не відповідають зазначеним вище вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна", тому з цієї підстави договір оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р. слід визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Аналогічна правова позиція стосовно визнання недійсним договорів оренди викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2006р. по справі №25-9/217-03-6841.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач про порушення свого права знав з моменту укладення договору, таким чином право пред'явлення відповідного позову про визнання недійсним договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р. виникло до 1 січня 2004 року.

Між тим, як вже було зазначено вище, 09.08.2012р. відповідачем до місцевого господарського суду було подано клопотання про застосування строку позовної давності за вх.№24923/2012.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР, який діяв під час укладення договору оренди, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Дослідивши матеріали та обставини справи, специфіку спірних відносин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що до позову по даній справі має застосовуватись загальна позовна давність.

За ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

За ч.1 ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Статтею 83 ЦК УРСР, встановлено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме:

- на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом;

- на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;

- на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;

- у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що чинне на той час цивільне законодавство не передбачало винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання угод недійсними, оскільки вимоги про визнання угод недійсними не містяться у встановленому ст. 83 ЦК УРСР переліку вимог, на які позовна давність не поширюється.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування позовної давності до позовів про визнання договорів недійсними викладена у постанові Верховного суду України від 25.05.2004р. по справі №14/278, та у постановах Вищого господарського суду від 24.02.2005р. по справі №46/151-04, від 07.06.2011р. по справі №6/154, від 16.10.2007р. по справі №1/611-4/112, від 31.10.2006р. по справі №55/129-06.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з моменту укладення договору - 17.02.2003р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку початок перебігу строку позовної давності починається з 17.02.2003р., тобто право на позов виникло в лютому 2003р., а позивач звернувся з відповідним позовом у липні 2012р.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на ч.5 ст. 261 ЦК України, за приписами якої, на думку скаржника, перебіг позовної давності по даній починається зі спливом строку дії договору, оскільки відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання саме за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, і слід розмежувати поняття зобов'язання з визначеним строком виконання від строку дії договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приймаючи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова звернутись до суду з відповідним позовом про визнання договору оренди недійсним у межах позовної давності, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку що позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова подано поза межами встановленого ст. 71 ЦК УРСР строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова на підставі ст. 80 ЦК УРСР у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують факту недійсності договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р. та відсутності підстав для застосування строку позовної давності.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року у справі №5017/2120/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Санаторій" „Сенетатя" Державного підприємства „Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош