Ухвала суду № 29384258, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19425/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 737/17-04 від 10.08.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу від 05.08.2011 року № 2136/17-04, направлення на проведення позапланової невиїзної перевірки від 05.08.2011 р. № 2100/17-04 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 в звітному періоді квітні 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 08.08.2011 року № 86/17-04/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання по ПДВ за звітний період квітень 2011 року на суму 706 538 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 737/17-04 від 10.08.2011 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 706 539 грн., в тому числі за основним платежем - 706 538 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З матеріалів справи вбачається, що в.о. начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Коболєвим О.І. було прийнято наказ від 05.08.2011 року № 2136/17-04 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації в тому числі за результатами інших платників податків.

Письмове повідомлення про запрошення позивача до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.08.2011 року за № 2722/Н/17-432 на проведення перевірки та наказ від 05.08.2011 року № 2136/17-04 про проведення позапланової невиїзної перевірки, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення було скеровано позивачу 05.08.2011 року на адресу його реєстрації, однак така кореспонденція була повернута з відміткою поштового відправлення «не знайдено за адресою».

У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності протиправних дій з боку податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємому періоді - квітні 2011 року позивач мав правовідносини з контрагентом ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783).

16.08.2010 року між позивачем (замовником) та ПП «Фірма «Володар» (виконавцем) був укладений договір підряду № ПФВ/НСВ 16/08/10 на виконання комплексу робіт по проектуванню, погодженню, прокладці та монтажу зовнішніх ліній зв'язку і боксів оптичного кабелю, слабкострумним мережам зв'язку, а також виконання зварювальних й ремонтно-будівельних робіт на об'єктах та роботи з будівництва розподільчих внутрішньо будинкових мереж доступу.

На виконання зазначеного Договору, сторонами були підписані відповідні акти виконаних робіт, та ПП «Фірма «Володар» на адресу позивача виписало податкові накладні на загальну суму ПДВ - 706 538 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні 2011 року.

В ході здійснення перевірочних заходів та наявної інформації листа у Вишгородському районі Київської області від 21.06.2011 року № 2265/7/23-1-1925 про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів (акт від 21.06.2011 р. № 412/23-1/31988783 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за квітень, було встановлено, що місцезнаходження ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ: 31988783) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 7300, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик № 5-А, № 1, ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ: 31988783) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.08.2002 року за № 895-ПП, перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі.

ПП «Фірма «Володар» зареєстроване 18.03.2011 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100328607, видане ДПІ у Вишгородському районі. Підприємство було зареєстроване платником з 13.08.2010 року, свідоцтво платника ПДВ № 100296234 анульовано у зв'язку з перереєстрацією (зі зміною місцезнаходження).

Статутний капітал ПП «Фірма «Володар», відповідно до установчих документів на момент його створення складав 1,0 тис. грн., підприємство не має філій, дочірніх підприємств, відокремлених структурних підрозділів. Остання податкова звітність: декларація з ПДВ за квітень 2011 року.

За інформацією, наданою ДПІ у Вишгородському районі в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що за даними декларацій з податку на прибуток за І квартал 2011 року - основні засоби у ПП «Фірма «Володар» відсутні. До декларацій з податку на прибуток за І кв. 2011 року додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій - відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ за І квартал 2011 року, - кількість працюючих на підприємстві ПП «Фірма «Володар» складає: 0 осіб у штаті.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до п.п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п.п. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договору підряду, укладеного позивачем з ПП «Фірма «Володар», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати товарними господарські операції з придбання позивачем робіт з огляду на відсутність трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності з виконання комплексу будівельно-монтажних робіт.

Докази щодо укладення ПП «Фірма «Володар» субпідрядних договорів з метою виконання договорів із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, також не надоні.

Відповідно до положень п. 200.1. ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, оскільки відсутні підстави для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.