Рішення № 29383875, 13.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18958-2012 13.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 1 521,07 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Костенко А.О. (дов. № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (надалі - ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» (надалі - ПРАТ «НФСК «ДОБРОБУТ») про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 1 521,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18958-2012, розгляд справи призначено на 17.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.01.2013 не з'явився, витребувані ссудом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду юув повідомлений належним чином, у зв»язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.02.2013Ю, потім оголошено переву на 13.02.2013.

Представник позивача в судові засідання 12.02.2013 та 13.02.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2013 та 13.02.2013 вдруге не з'явився, витребувані докази судом не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача є: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Сайгадачного/Ігорівська, буд. 10/5а.

Ухвала суду від 17.01.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 24.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04070 1965450 0 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2012 між ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» та Керичок Т.М. був укладений Договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0388103 (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Тойота Рав 4», д.н. АА 9191 АМ (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

08.05.2012 по вул. Кіквідзе, 17/10 у м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянка Базилян Наталія Григорівна., керуючи транспортним засобом «Тойота », д.н. АА 2226 АТ, порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого вчинила зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «Тойота Рав 4», д.н. АА 9191 АМ, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2012 (справа № 3-2967/12) Базилян Н.Г. за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Тойота Рав 4», д.н. АА 9191 АМ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно із Звітом № 3С-0158 від 20.06.2012 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу складають 1 521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 07 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 06.06.2012, страхового акту № 135482 від 18.06.2012, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у 1 521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 07 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6803 від 07.07.2012.

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Базилян Н.Г. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота», д.н. АА 2226 АТ нею відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Базилян Н.Г. як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ПрАТ «НФСК «Добробут» згідно із полісом № АВ/77356 (копія в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про часткову відмову в задоволенні позову з огляду на таке:

Згідно ст. 22 ЦК України особи, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права, має право на її відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством юстиції та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.03 (надалі - Методика).

Згідно з вимогами пунктів 3.1., 3.3., 3.4,3.9. даної Методики, визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуваннях фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної якості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках.

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п.4.4. Методики.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 п.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Матеріали справи містять докази розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Рав 4», д.н. АА 9191 АМ суб'єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат, а тому суд має можливість встановити їх відповідність п.4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відповідності.

Натомість позивачем не було надано документ, який підтверджує у встановленому Законом України № Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку розмір оціненої шкоди застрахованого позивачем автомобіля в сумі 1 521,07 грн. Таким документом, на думку суду, є висновок (звіт) експерта, оскільки згідно з роз'ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до вищевказаної Методики.

Відповідно до наданого Звіту № 3С-0158 від 20.06.2012 матеріальні збитки спричинені Страхувальнику даного транспортного засобу позивача складають 1 521,07 грн.

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками позивача є збитки на суму 1 521,07 грн., яку і мав право вимагати позивач в порядку регресу.

Окрім того, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ № 589/7-3-11 від 16.01.2013 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну за полісом № АВ/77356 становить 50 000,00грн., а передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

Оскільки відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить: 1 521,07 грн. - 510 грн. = 1 011,07 грн.

Таким чином, до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» перейшло в межах суми 1 011,07 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст..33 ГПК України кожан сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.4 Закону України «Про судовий збір», в якому встановлено порядок та правила розрахунку судового збору, на момент подання позивачем позовної заяви судовий збір за аналогічне подання становить 1 609,50 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 539 грн.67 коп., на відповідача - 1 069 грн. 83 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «ДОБРОБУТ» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Сайгадачного/Ігорівська, буд. 10/5а; ідентифікаційний код 31093336) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, Печерський район, пров. Ново-Печерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 18.02.2013