Постанова № 29383804, 14.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2013 р. №2а - 14028/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Райський уголок" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Дочірнє підприємство "Райський уголок" (надалі - ДП "Райський уголок"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2012 року №0009512305 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, прийнятим на підставі висновків акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року, вважає його незаконним. При цьому посилався на те, що між ним та ТОВ «Інтехліс» існували господарські правовідносини, предметом яких було придбання товарів (послуг) для їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. Виконуючи вимоги Податкового кодексу України, за наслідками продажу товарів постачальник - ТОВ «Інтехліс» оформлював податкові накладні, які включено позивачем до складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Позивач зазначив, що за формою та змістом податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства та суті вчиненої операції, виписані зареєстрованим платником ПДВ, що вказує на правомірність їх використання позивачем. Крім того, позивач зазначив, що реальність вчинених господарських операцій з ТОВ «Інтехліс» підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, фактом оплати отриманого товару в повному обсязі та подальшого використання отриманого товару в його господарській діяльності. Таким чином, позивач вважає, що висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій та отримання від ТОВ «Інтехліс» податкової вигоди не підтверджуються жодними фактичними даними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі та заперечення проти позову, в яких посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за період вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 84054 грн. При проведенні перевірки було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Інтехліс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, які лічаться на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.08.2011 по 30.09.2011, якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Інтехліс» за серпень та вересень 2011 року, а отже надання податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб у вересні 2011 року без реального здійснення господарських операцій. У зв'язку з цим, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в даній справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу від 25.10.2012 року №1710 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Райський уголок" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Інтехліс» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року (а.с. 140-147).

Згідно висновків акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року встановлено, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за період вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 84054 грн.

На підставі вказаних висновків 28.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009512305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84054,00 грн. за вересень 2011 року та застосовано штрафні санкції в сумі 42027,00 грн. (а.с. 3).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у вересні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтехліс», по якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні - вересні 2011 року на підставі рахунків-фактур №11 від 18.08.2011 року, №12 від 18.08.2011 року, №10 від 18.08.2011 року, №21 від 29.09.2011 року, №22 від 29.09.2011 року, №20 від 29.09.2011 року, 23 від 29.09.2011 року, №24 від 29.09.2011 року (а.с. 15, 17, 20, 23, 27, 29, 32, 35) ДП "Райський уголок" були придбані у ТОВ «Інтехліс» будівельні матеріали в асортименті, що підтверджується видатковими накладними №19081 від 19.08.2011 року на загальну суму 8471,54 грн., в т.ч. ПДВ 1411,92 грн., №19082 від 19.08.2011 року на загальну суму 14202,10 грн., в т.ч. ПДВ 2367,02 грн., №19083 від 19.08.2011 року на загальну суму 55500,56 грн., в т.ч. ПДВ 9250,09 грн., від 30.09.2011 року на загальну суму 14340,00 грн., в т.ч. ПДВ 2390,00 грн., від 30.09.2011 року на загальну суму 18760,40 грн., в т.ч. ПДВ 3126,73 грн., від 30.09.2011 року на загальну суму 54319,00 грн., в т.ч. ПДВ 9053,17 грн., від 30.09.2011 року на загальну суму 126417,00 грн., в т.ч. ПДВ 21069,50 грн., від 30.09.2011 року на загальну суму 212313,90 грн., в т.ч. ПДВ 35385,65 грн. (а.с. 14, 18, 21, 24, 26, 28а, 31, 34). Зазначений товар прийнято безпосередньо директором ДП "Райський уголок" Белявцевой В.В.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, оплату за отриманий товар, в т.ч. в рахунок передплати, проведено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2011 року № 65, від 29.09.2011 року №91, від 29.09.2011 року №87, від 29.09.2011 року № 89, від 29.09.2011 року № 88, від 29.09.2011 року № 90 (а.с. 10-13).

Транспортування товару від ТОВ «Інтехліс» здійснювалось самовивозом автотранспортом на адресу місцезнаходження ДП "Райський уголок": м. Харків, пров. Кравцова, 19, що підтверджується товарно-транспортними накладними №24 від 30.09.2011 року, №23 від 30.09.2011 року, №22 від 30.09.2011 року, №21 від 30.09.2011 року, №20 від 30.09.2011 року, №11 від 19.08.2011 року, №10 від 19.08.2011 року (а.с. 165-171).

ТОВ «Інтехліс» були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні №912 від 19.08.2011 року на загальну суму 8471,54 грн., в т.ч. ПДВ 1411,92 грн., №913 від 19.08.2011 року на загальну суму 14202,10 грн., в т.ч. ПДВ 2367,02 грн., №914 від 19.08.2011 року на загальну суму 55500,56 грн., в т.ч. ПДВ 9250,09 грн., №1327 від 29.09.2011 року на загальну суму 14340,00 грн., в т.ч. ПДВ 2390,00 грн., №1328 від 29.09.2011 року на загальну суму 18760,40 грн., в т.ч. ПДВ 3126,73 грн., №1326 від 29.09.2011 року на загальну суму 54319,00 грн., в т.ч. ПДВ 9053,17 грн., №1329 від 29.09.2011 року на загальну суму 126417,00 грн., в т.ч. ПДВ 21069,50 грн., №1330 від 29.09.2011 року на загальну суму 212313,90 грн., в т.ч. ПДВ 35385,65 грн. (а.с. 16, 19, 22, 25, 28, 30, 33, 36).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с. 46-48) та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за період вересень 2011 року (а.с. 49-52).

В подальшому отримані від ТОВ «Інтехліс» будівельні матеріали були використані під час проведення генеральним підрядчиком ПП «Будінжинірінг плюс» будівельних робіт ТСК «Столиця» за адресою: м. Харків, пров. Кравцова, 19, на яку і були доставлені будівельні матеріали, а саме при обладнанні підпірної стіни, при обладнанні внутрішньої частини даху газової котельної, при ремонті фасадів і земляних робіт по обладнанню газопроводу; та списані в відомостях ресурсів відповідних актів виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів до актів прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат), договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локальних кошторисів (а.с. 86-127) та бухгалтерською довідкою №01 від 23.01.2013 року (а.с. 45). Замовником вказаних будівельних робіт виступав ДП "Райський уголок" в якості відповідального за договором про спільну діяльність щодо будівництва ТСК «Столиця».

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається з акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарської операції ТОВ «Інтехліс» було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом - ТОВ «Інтехліс» зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчиненої між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Інтехліс», та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №4990/2204/480927735 від 06.11.2012 року висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс» №1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року (а.с. 148-157), якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень - вересень 2011 року.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого товару від ТОВ «Інтехліс».

Отже, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84054,00 грн. за вересень 2011 року та застосування штрафних санкцій в сумі 42027,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0009512305 від 28.11.2012 року є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Райський уголок" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2012 року №0009512305 повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.02.2013 року.

Суддя Піскун В.О.