Рішення № 29383666, 14.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13р. Справа № 8/5005/11278/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006", (смт. Ювілейне, Дніпропетровська область)

до 1) Приватного підприємства "Техностандарт", (м. Луганськ)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Самоцвіт", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 14 186,50 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Білуха Р.М. - представник (дов. б/№ від 08.01.13р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Техностандарт" (далі-відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самоцвіт" (далі-відповідач-2) про стягнення 14 186,50 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 13 300,99 грн. - основний борг, 737,93 грн. - пеня, 147,58 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 1449 від 01.01.12р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки від 01.01.12р., відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем відповідати у повному обсязі за порушення відповідачем-1 його зобов'язань за договором поставки № 1449 від 01.01.12р.

У судовому засіданні 29.01.13р. від позивача надані пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Самоцвіт" визнає позовні вимоги у повному обсязі у розмірі 66,51 грн.

Відповідач-1 тричі у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, згідно поштовому повідомленню № 9105507372243, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи, що підтверджується направленням ухвали суду на юридичну адресу відповідача витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач-2 тричі у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006", як постачальник, та Приватним підприємством "Техностандарт", як покупець, було укладено договір поставки № 1449, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною в порядку і строки , встановлені договором, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, обумовлених у цьому договорі.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2012 року. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань (п. 10.1. договору).

Кількість, вартість та асортимент товару, що вказуються в специфікаціях та/або накладних на товар, складених на підставі заявок Покупця на поставку товару. Під накладної на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від постачальника до покупця (п. 3.1. договору).

Ціна товару встановлюється відповідно до затверджених прайс-листами постачальника і вказується в специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про зміну цін здійснюється шляхом направлення покупцю нового прайс-листа в порядку, передбаченому п. 2.5 цього договору (п. 1.4. договору).

Загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Відстрочка оплати вартості товару, надана Покупцю згідно даного договору, а також попередня оплата постачаємого за цим договором товару, в разі її здійснення покупцем, не є комерційним кредитом.

У відповідності до договору поставки, позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачеві-1 товар - продукти харчування, а відповідач-1 зобов'язався сплатити за отриманий від позивача товар.

Матеріалами справи встановлено, що факт належного виконання позивачем зобов'язання з передачі товару у власність відповідача-1, відповідно до умов договору, підтверджується видатковими накладними від 07.07.12р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 26 - 39) на загальну суму 14 517,97 грн.

Позивач зазначає, що взяті на себе обов'язки виконав у повному обсязі та належним чином на підставі договору поставки.

Згідно п. 2.2. договору поставки, відповідач-1 зобов'язався зробити оплату за придбаний товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару від позивача.

Позивач стверджує, що відповідач-1 повинен був здійснити оплату вартості переданого йому позивачем у власність товару в повному обсязі до 28.07.12р. Однак, відповідач-1 оплату за отриманий товар від позивача за видатковими накладними в повному обсязі не здійснив.

Станом на 11.12.12р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 13 300,99 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач не виконав взяті на себе за договором поставки зобов'язання у визначений строк, а саме, сплатити позивачеві вартість переданого товару, визначеного договором, тим самим порушив умови даного договору.

На підставі п. 2.2. договору поставки позивач просить суд на стягнути з відповідача-1 заборгованість за отриманий товар у загальному розмірі 13 234,48 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки № 1449 від 01.01.12р. на загальну суму 13 234,48 грн. на момент розгляду спору відповідач-1 не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, але тричі був повідомлений про розгляд справи, яке підтверджується поштовим повідомленням та витягами які знаходяться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у загальному розмірі 13 234,48 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

На підставі п. 7.2. договору позивач просить суд стягнути з відповідача-1 у сумі 737,93 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 9).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені, відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 737,93 грн., слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача-1 3% річних у сумі 147,58 грн., згідно розрахунку, який додається до матеріалів справи (а.с. 9).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок 3% річних, відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 147,58 грн., слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

01.01.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самоцвіт", як поручителем, було укладено договір поруки, згідно умовам якого, поручитель зобов'язується в відповідати перед кредитором за виконання частини зобов'язань боржником за договором поставки товару № 1449 від 01 січня 2012р., укладеним між кредитором та боржником.

Підставою зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором , є основний договір (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором в частині оплати товару, в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару.

Поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором, в частині передбаченій даним договором, на умовах, в порядку і в строки, визначені в основному договорі (п. 4.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 7.1. договору).

На підставі п. 3.1. договору поруки позивач просить суд стягнути з відповідача-2 частину заборгованості у сумі 66,51 грн.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення частини заборгованості з відповідача-2 у розмірі 66,51 грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 543, 546, 549, 551, 554, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 199, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Техностандарт" (91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, офіс 503-Г; місцезнаходження: 91033, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, квартал Героїв Брестської Крепості, буд. 4; код ЄДРПОУ 36255660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 36; код ЄДРПОУ 34432852) - 13 234 (тринадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 737 (сімсот тридцять сім) грн. 93 коп. пені, 147 (сто сорок сім) грн. 58 коп. 3% річних, 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрати по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самоцвіт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лейтенанта Роя, буд. 30; код ЄДРПОУ 13473378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія - 2006" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 36; код ЄДРПОУ 34432852) - 66 (шістдесят шість) грн. 51 коп. частину заборгованості боргу, 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрати по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 15.02.13р.