Рішення № 29380700, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/389/13 12.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі центру технічної експлуатації № 1 Філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Військової частини А-0351 Міністерства оборони України

про стягнення 13 009,25 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Курилкін О.С. - довіреність №1204 від 15.06.2012;

від відповідача: Павлов В.М. - довіреність б/н від 03.01.2013;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі центру технічної експлуатації № 1 Філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Військової частини А-0351 Міністерства оборони України про стягнення 13 009,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм майна згідно умов Договору № 38-4-42 від 03.01.2006 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 12 664,07 грн. - основного боргу, 264,55 грн. - пені, 98,62 грн. - 3% річних, 1 609,50 грн. - судового збору.

Ухвалою від 08.01.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.02.2013 року.

У зв'язку з тим, що 04.06.2012 є вихідним днем, ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи призначено на 11.06.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2013 року позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», далі по тексту - позивач, Орендодавець) та Військовою частиною А-0351 (далі по тексту - відповідач) було укладено Договір № 38-4-42 оренди майна товариства (далі по тексту - Договір).

Згідно з п 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення Лінійно - апаратного залу Центру технічної експлуатації № 1 площею 7,37 кв.м. (далі - майно), розташоване в м. Києві по вул.. Толстого, 16/18, для встановлення обладнання Орендаря.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі Майна (додаток 1), вказаного в п 1.1. цього Договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання Сторонами Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється Орендарем на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від 04.10.1995 р. № 786 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» від 19.01.2000 р. № 75 і перераховується Орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.4 Договору Орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1. Договору, згідно з рахунками Орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, Орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками Орендодавця пропорційно орендованій площі.

Відповідно до п. 3.5. Договору Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця в термін, визначений у п. 3.1 Договору.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього Договору орендна плата вноситься Орендарем до дня фактичної передачі Орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого Майна.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 03.01.2006, копія якого міститься у матеріалах справи.

Суду не надано жодних доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу.

Під час дії Договору Сторони підписували додаткові угоди, а саме додаткова угода № 1 від 23.08.2006 до Договору № 38-4-42 від 03.01.2006, додаткова угода № 2 від 03.01.2007 до Договору № 38-4-42 від 03.01.2006, додаткова угода № 118-2-24 від 01.01.2008 до Договору № 38-4-42 від 03.01.2006, додаткова угода № 4/21-2-24 від 30.07.2009 до Договору № 38-4-42 від 03.01.2006, додаткова угода № 5 від 17.12.2009 до Договору № 38-4-42 від 03.01.2006, якими було продовжено дію договору до 31.12.2009.

З метою виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати та платежів по відшкодуванню витрат на електроенергію та комунальні послуги позивачем було виставлено відповідачеві відповідні рахунки, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати відповідно до умов Договору у останнього за період з травня 2012 року по вересень 2012 року перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 34218,90 грн. за фактичне користування орендованим майном, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Листами № 420 від 07.06.2012 року, № 538 від 07.08.2012 року, № 605 від 10.09.2012 року, № 747 від 07.11.2012 року на адресу відповідача позивач направляв претензію про сплату заборгованості за оренду майна і надані послуги, однак ні відповіді ні сплати коштів позивач не тримав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 664,07 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.8.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 264,55 грн.

Згідно п. 8.2. Договору за несвоєчасне перерахування орендної плати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 264,55 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути на свою користь 98,62 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати користування майном та відшкодування витрат на електроенергію та комунальні послуги, чим порушив пп. 3.1., 3.4., 3.5 Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому на підставі статті 625 ЦК України, з відповідача підлягають стягненню 98,62 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0351 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, Шевченківський район, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) 12 664 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 07 коп. - основного боргу, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 55 коп. - пені, 98 (дев'яносто вісім) грн. 62 коп. - 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 18.02.2013 року.