Рішення № 29379545, 12.02.2013, Микитівський районний суд м. Горлівки

252/375/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Мілєйко Є.Д., при секретарях Пашкарьовій Г.С., Ярошенко О.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м.Горлівки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він з 28.05.1976 р. по 30.06.1993 р. працював в 9 ШПСУ „Трест Донецькшахтопроходка на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею.

01.12.1981 р. під час роботи стався нещасний випадок на виробництві і він отримав травму, а саме оскольчатий перелом обох кісток нижньої третини лівої голені. З 01.12.1981 р. по 7.09.1982 р. він знаходився на лікарняному, йому було зроблено операцію та встановлено апарат Єлізарова на 11 місяців. Після цього він продовжував лікування у лікарні, а потім тривалий час лікувався вдома.

Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК 7.06.1994 р. йому було вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності. Кожні два роки він проходив комісію, а 20.05.2008 року згідно виписки з акту №1610 огляду МСЕК йому встановлено 15 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково. 30.06.1993 р. він був звільнений згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням, оскільки йому було важко працювати під землею із-за гострого болю в нозі, швидкої втомлюваності.

Вважає, що ушкодження його здоров'я сталося внаслідок не виконання відповідачем своїх обовязків по охороні праці. Тому він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає в тому, що він переживає та морально страждає у звязку з ушкодженням його здоров'я, в порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного образу життя, в порушенні відносин з оточуючими людьми, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життя. Він зазнає фізичного болю в нозі під час фізичного навантаження, змінах погодних умов, яка в період загострень буває нестерпною. Його турбує слабкість та швидка втомлюваність, біль у нозі, що порушує його спокій та відпочинок. Все це негативно відобразилося на його характері, взаємостосунках з оточуючими. Його рухому активність обмежено, він вимушений відмовитися від активного відпочинку із сімєю, мало уваги приділяє облаштуванню побуту. Моральні страждання повязані напряму з фізичним станом та полягають у постійному душевному хвилюванні, оскільки він переживає за стан свого здоров'я, яке є для нього значною цінністю, втратив свою працездатності. Його не залишає відчуття провини перед сімєю, оскільки він не може як раніше матеріально забезпечувати свою родину, що принижує його гідність.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав зазначивши, що позивач безпідставно посилається на норми ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.ст.153, 237 1 КЗпП України, оскільки вони не можуть бути застосовані до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують чи скасовують відповідальність. В даному випадку необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли 07.06.1994 р. (встановлення позивачу вперше 25% втрати працездатності) Правила відшкодування власником підприємства установи та організації чи уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівнику ушкодження здоров'я, повязане з виконанням ним трудових обовязків, затверджених ПКМУ від 23.06.1993 р. №472 п.11, яким передбачено, що моральна шкода відшкодовувалася підприємством за заявою потерпілого про характер моральних втрат чи висновку медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 2550 грн. та при наявності вини підприємства.

Також, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як встановлено комісією по розслідування нещасного випадку в акті від 01.12.1981 р. нещасний випадок стався з позивачем по його вині, таким чином, вказані позивачем доводи про спричинення йому шкоди підприємством і наявності взагалі моральної шкоди безпідставні і не підтверджені документально.

Більш того, як вбачається з наданої позивачем копії трудової книжки, він після встановлення йому втрати працездатності активно продовжував свою трудову діяльність на підприємстві відповідача до 01.09.2004р.

Відповідно до порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким спричинено ушкодження здоров'я, повязане з виконанням трудових обовязків, затверджених Наказом МОЗ України від 22.11.1995 р. №212 затверджений Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, яким передбачено, що до обовязків МСЕК входить встановлення факту спричинення моральної шкоди потерпілому. Згідно Порядку висновком медичних органів як підстава для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря психіатра лікувально профілактичної установи або ЛКК або МСЕК про стрес, який отримав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи негативних проявів стану потерпілого.

Висновок лікаря-психіатра лікувально профілактичної установи чи ЛКК чи МСЕК про моральні страждання позивачем не надано.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м.Горлівки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.05.1976 р. по 30.06.1993 р. працював в 9 ШПСУ „Трест Донецькшахтопроходка на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею.

01.12.1981 р. під час роботи з позивачем стався нещасний випадок на виробництві і він отримав травму, а саме оскольчатий перелом обох кісток нижньої третини лівої голені, що підтверджується актом №7 форми №Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК 7.06.1994 р. йому було вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності. 20.05.2008 року згідно виписки з акту №1610 огляду МСЕК йому встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

З пояснень позивача вбачається, що у звязку з втратою професійної працездатності він переживає та морально страждає у звязку з ушкодженням його здоров'я, в порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного образу життя, в порушенні відносин з оточуючими людьми, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життя. Він зазнає фізичного болю в нозі під час фізичного навантаження, зміні погодних умов, яка в період загострень буває нестерпною. Його турбує слабкість та швидка втомлюваність, біль у нозі, що порушує його спокій та відпочинок. Все це негативно відобразилося на його характері, взаємостосунках з оточуючими. Його рухому активність обмежено, він вимушений відмовитися від активного відпочинку із сімєю, мало уваги приділяє облаштуванню побуту. Моральні страждання повязані напряму з фізичним станом та полягають у постійному душевному хвилюванні, оскільки він переживає за стан свого здоров'я, яке є для нього значною цінністю. Його не залишає відчуття провини перед сімєю, оскільки він не може як раніше матеріально забезпечувати свою родину, що принижує його гідність.

Відповідно до п.п.3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем своїх трудових обовязків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди.

Згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом, шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, які діяли на час встановлення позивачу вперше втрати працездатності, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати без урахування будь-яких інших виплат.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності, вперше встановлено 25% втрати працездатності, в подальшому безстроково встановлено 15%, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

Не відповідає дійсності твердження представника відповідача, що Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом, шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, повязаним з виконанням ним трудових обовязків передбачено розмір відшкодування моральної шкоди, який не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки ці зміни до п.11 Правил були внесені 03.10.1997 року, тобто після встановлення позивачу втрати працездатності. Також законодавством не передбачено, крім висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності, обовязкового надання висновків будь-яких інших спеціалістів на підтвердження спричиненої моральної шкоди. Подальша праця робітника після отримання травми і встановлення втрати професійної працездатності не може бути підставою вважати, що йому не було заподіяно моральну шкоду.

Тому суд не приймає до уваги заперечення з боку представника відповідача, оскільки вони суперечать встановленим у судовому засіданні обставинам у справі та вимогам чинного законодавства і не спростовують доводів позивача.

Керуючись ст. ст. 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка, ідентифікаційний код 00180841, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 копійок на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням 15 лютого 2013 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя