Рішення № 29378285, 11.02.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 217/1107/2012 Провадження № 22-ц/772/438/2013Головуючий в суді першої інстанції:Алєксєєнко В.М.Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Торбасюк О.І.

За участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и л а :

В березні 2012 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 16 374,75 доларів США, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № VIW3AN08140119, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 13 133,62 доларів США на термін до 01 липня 2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання виконав частково. Станом на 12 квітня 2011 року заборгованість відповідача становить 16 374 доларів США, в тому числі: 10 375,44 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 238,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 854,22 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1096,58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,41 доларів США - штраф (фіксована частина), 778,25 доларів США - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №VIW3AN08140119 від 02.07.2008 року в розмірі 14 381,59 доларів США, а також витрати, понесені позивачем при підготовці справи до судового розгляду, а саме: за сплату судового збору в розмірі 1 149,52 грн. та за сплату ІТЗ розгляду цивільної справи в суді в розмірі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором № VIW3AN08140119 від 02.07.2008 року, а саме: заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 10 375,44 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 3 238,85 доларів США, комісію в сумі 854,22 доларів США, штраф (фіксовану частину) - 31,41 доларів США, процентну складову - 778,25 доларів США та пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 096,58 доларів США.

Зазначив, що рішення суду в частині зменшення розміру пені й штрафу є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального і матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача заперечила апеляційну скаргу, її доводи вважає безпідставними та просить її відхилити, а рішення суду просить залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 2 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитно-заставний договір № VIW3AN08140119, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на придбання автомобіля в сумі 13 133,64 доларів США на строк до 01 липня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами - 15% річних (а. с. 13-28).

Між сторонами було погоджено графік погашення кредиту - додаток № 1 до кредитно-заставного договору № VIW3AN08140119 від 02 липня 2008 року, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, які складаються із погашення кредиту, винагороди за резервування та відсотків, 6 числа кожного місяця, починаючи з 06 серпня 2008 року до 06 червня 2015 року і останній платіж - 01 липня 2015 року; розмір щомісячного платежу складає 286,49 доларів США (а. с. 26).

Відповідно до п. 4.4. договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до статті 17.8. договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом.

Пунктом 17.8. договору передбачено обов'язок позичальника щомісяця в період сплати сплатити щомісячний платіж в розмірі 286,49 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним.

Пунктом 6.2. договору визначено обов'язки позичальника, зокрема: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі здійснити повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту (п. 6.2.2.); сплатити банку винагороди, визначені статтями 5.2., 16.9., 16.10., 17.1.7 договору, та погасити іншу заборгованість (зокрема, таку, що виникла відповідно до статті 3.4.2. договору) згідно з вимогами договору (п. 6.2.3.); погасити кредит в порядку, в сумах і в строки, що передбачені статтями 12.2.6. та 17.1.5. договору (п. 6.2.4.).

Взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_4 по травень 2009 року виконував, а починаючи з червня 2009 року платежі за кредитним договором не сплачував. В березні 2011 року було реалізовано заставне майно - автомобіль Chery Kimo та кошти в сумі 4 638,82 доларів США, отримані від реалізації автомобіля, зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Після реалізації автомобіля відповідач не здійснював погашення залишку заборгованості за кредитним договором.

Станом на 12 квітня 2011 року склалася заборгованість в сумі 14 468,51 доларів США, із яких: 10 375,44 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 238,85 доларів США - заборгованість зі слати відсотків за користування кредитом; 854,22 доларів США - заборгованість зі сплати комісії.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в сумі 10 375,44 доларів США, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 3 238,85 доларів США та заборгованості зі сплати комісії в сумі 854,22 доларів США.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 14.2. кредитно-заставного договору № VIW3AN08140119 від 02 липня 2008 року у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених ст. 6.2.2. та 6.2.3. договору щодо сплати винагороди та процентів позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 14.3. договору у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого ст. 6.2.4. договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.

Пунктом 14.9. договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання.

Пунктом 14.10. договору встановлено, що нарахування неустойки за цим договором здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане відповідною стороною. Сплата неустойки здійснюється в гривнях. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Згідно з п. 14.11. договору сторони встановили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у п'ять років.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочення платежів з 01 липня 2009 року по 12 квітня 2011 року в сумі 1 096,58 доларів США, штраф (фіксована частина) в сумі 31,41 доларів США та штраф (процентна складова) в сумі 778,25 доларів США.

Розрахунок суми пені і штрафу (фіксованої частини) є правильним, проте, штраф (процентна складова) у розмірі 5% позивачем нараховано не вірно, оскільки із розрахунку заборгованості вбачається, що штраф (процентна складова) нарахований в тому числі й на суму пені (а. с. 9).

Зі змісту ст. 549 ЦК України вбачається, що пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Отже, виходячи із розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 14 468,51 доларів США, із яких: 10 375,44 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 238,85 доларів США - заборгованість зі слати відсотків за користування кредитом; 854,22 доларів США - заборгованість зі сплати комісії, розмір штрафу (процентна складова) складає 723,43 доларів США (14 468,61 доларів США * 5%).

Зменшуючи розмір пені до 100 доларів США та штрафу (процентна складова) до 100 доларів США, суд першої інстанції послався на те, що відповідачем було погашено основну суму боргу за кредитним договором, 10 березня 2011 року банком було реалізовано автомобіль, який перебував у заставі, хоча строк дії договору погоджено до 01 липня 2015 року, крім того відповідач хворіє, перебуває у тяжкому сімейному та матеріальному становищі, кредитні кошти отримував в доларах США, а доходи отримував у гривні й внаслідок фінансової кризи в жовтні 2008 року відбулося знецінення гривні по відношенню до долара США майже вдвічі, що є істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо зменшення розміру пені і штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи у п. 27 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, розмір неустойки може бути зменшений судом за наявності двох обставин: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором розмір нарахованої банком пені та штрафу не перевищує розміру заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості за кредитом, відсотками та комісією складає 14 468,51 доларів США, пеня нарахована в сумі 1 096,58 доларів США, штраф (процентна складова) - 778,25 доларів США (а. с. 6-9).

Докази, які б свідчили про незадовільний стан здоров'я відповідача, його тяжке сімейне та матеріальне становище тощо в матеріалах справи відсутні. Також відсутня і заява відповідача, якою б він просив зменшити розмір неустойки.

Крім того, слід врахувати те, що починаючи з липня 2009 року відповідач не здійснював погашення кредиту, в зв'язку з чим в березні 2011 року банком було реалізовано заставний автомобіль та кошти, одержані від реалізації зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Після реалізації автомобіля відповідач заборгованість не погашає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір пені з 1 096,58 доларів США до 100 доларів США і штрафу (процентної складової) з 778,25 доларів США до 100 доларів США.

З урахуванням п. 14.10. договору, відповідно до якого сплата неустойки здійснюється у гривнях, а у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 096,58 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 8 764,96 грн. та штрафу (фіксованої частини) в сумі 250 грн. підлягають стягненню в повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу (процентної складової) підлягають до часткового задоволення в сумі 723,43 доларів США, що еквівалентно 5 782,38 грн.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення повинно бути зазначено встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яким особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. У резолютивні частині слід зазначати висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 13 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші запитання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову у позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

У пункті 14 зазначеної постанови роз'яснено, що згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскаржуване рішення суду за своїм змістом не відповідає таким вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

До задоволення підлягають позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача: заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором №VIW3AN08140119 від 2 липня 2008 року в сумі 10 375,44 доларів США, що еквівалентно 82 930,89 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 3 238,85 доларів США, що еквівалентно 25 888,13 грн.; заборгованості зі сплати комісії в сумі 854,22 доларів США, що еквівалентно 6 827,78 грн.; пені в сумі 1 096,58 доларів США, еквівалентно 8 764,96 грн.; штрафу (фіксованої частини) в сумі 250 грн. та штрафу (процентної складової) в сумі 723,43 доларів США, що еквівалентно 5 782,38 грн., а разом 130 444,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 310,29 грн. (а. с. 44).

З урахуванням положення ст. 88 ЦПК України до стягнення із відповідача підлягає судовий збір в сумі 1 305,97 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2012 року скасувати.

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боблів Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого по вул. АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ; р/р № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором №VIW3AN08140119 від 2 липня 2008 року в сумі 10 375,44 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 82 930,89 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 3 238,85 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 25 888,13 грн., заборгованість зі сплати комісії в сумі 854,22 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 6 827,78 грн., пеню в сумі 1 096,58 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 8 764,96 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 723,43 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11 лютого 2013 року еквівалентно 5 782,38 грн., а разом 130 444,14 грн., а також 1 305,97 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору (на р/р № 64993919400001, МФО 305299).

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/ М.В. Матківська

Судді : /підписи/ В.С. Марчук

Т.М. Шемета

Копія вірна:

Суддя Матківська М.В.