Постанова № 29378115, 06.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 лютого 2013 року 16 год. 15 хв. № 2а-15741/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 липня 2012 року № 0002642250 і № 0002662250 та від 17 жовтня 2012 року № 0004192250 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

Ухвалою суду від 16 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

12 грудня 2012 року до суду надійшла письмова заява прокуратури Подільського району міста Києва (також далі за текстом - прокуратура) про вступ у справу з метою захисту інтересів держави, яку судом задоволено на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України).

Ухвалою суду від 23 січня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення доказів.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 грудня 2012 року.

Представник прокуратури у судове засідання 23 січня 2013 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи прокуратура повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду і вирішення справи до суті, у судовому засіданні 23 січня 2013 року, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що прокуратуру повідомлено письмово.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 14 травня по 25 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 04 липня 2012 року № 231/22-511/35877574 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 108732,00 грн., у тому числі за періоди: за 9 місяців 2010 року - 48023,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 48023,00 грн.), за 2010 рік - 108732,00 грн. (у тому числі за IV квартал 2010 року - 60709,00 грн.), а також завищено значення об'єкту оподаткування у загальному розмірі 5895627,00 грн., у тому числі за періоди: І квартал 2011 року - 3571449,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 3905521,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 4573923,00 грн., ІІ- IV квартали 2011 року - 5576262,00 грн., І квартал 2012 року - 5895627,00 грн., чим порушено п. 1.32 ст. 1, підпункт 5.2.1 п. 5.2, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (також далі за текстом - Закон), підпункти 14.1.15, 14.1.27, 14.1.143 п. 14.1 ст. 14, ст. 36, п. 37.1 ст. 37, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, п. 145.1 ст. 145, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 25 липня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0002642250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 108732,00 грн. за основним платежем та у розмірі 27523,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002662250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у загальному розмірі 5895627,00 грн.

За результатами розгляду скарг на вказані рішення в адміністративному (досудовому) порядку, їх залишено без змін. При цьому, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 08 жовтня 2012 року № 6430/10/12-114 збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначену оскаржуваним рішенням № 0002662250, у зв'язку з чим 17 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0004192250, яким позивачу додатково зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 5370,00 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

В акті перевірки зазначено, що позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року, внаслідок чого валові витрати за І квартал 2011 року збільшено на 15744311,00 грн.

За результатами вивчення первинних документів позивача виявлено, що вказаний розмір складається з валових витрат за: І квартал 2011 року - у розмірі 7343181,00 грн., IV квартал 2010 року - у розмірі 1529833,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - у розмірі 3579955,00 грн., 2008 рік - І півріччя 2010 року - у розмірі 3291342,00 грн.

Таким чином, позивачем подано уточнюючий розрахунок за І квартал 2011 року, до складу якого включено валові витрати 2008-2009 років та І півріччя 2010 року, тобто витрати за період, за який відповідачем раніше проведено перевірку, що підтверджується актом від 13 жовтня 2010 року № 338/23-404/35877574.

Відповідно до Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2010 року № 756, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (ст. 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо заявлені у податкових деклараціях (уточнених розрахунках) суми податкових зобов'язань за даними документальних перевірок занижені або завищені.

Таким чином, виявлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно, підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника податків відсутні.

Як пояснили у судових засіданнях представники відповідача, у ході перевірки позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 13 жовтня 2010 року № 338/23-404/35877574, не виявлено неврахованих валових витрат позивача за період із 25 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, а тому незрозуміло, на підставі чого витрати у загальному розмірі 3291342,00 грн. включені позивачем до уточнюючого розрахунку за І квартал 2011 року.

Згідно з п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, підпунктом 5.2.1 п. 5.2, абзацом 4 підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до валових витрат І квартал 2011 року витрат за 2008 рік - І півріччя 2010 року у загальному розмірі 3291342,00 грн.

Крім того, як виявлено у ході перевірки, на підставі договору оренди № 11-02/22011, укладеного 11 лютого 2011 року між позивачем та компанією KM Core Limited, до складу валових витрат включено витрати на площі, які мають здаватись в суборенду, у загальному розмірі 1110844,00 грн.

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 ст. 138 ПК України, будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

З викладених положень вбачається, що у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які використані для отримання доходу.

Таким чином, враховуючи, що понісши витрати у загальному розмірі 1110844,00 грн. позивач не отримав прибутку (доходу), суд прийшов до висновку про відсутність підстав для включення вказаного розміру до валових витрат періоду, заявленого позивачем.

Стосовно амортизаційних відрахувань суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.15, 14.1.143 п. 14.1 ст. 14 ПК України, будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Таким чином, враховуючи положення п. 145.1 ст. 145 ПК України, позивач, віднісши основні засоби до інших груп, завищив амортизаційні відрахування на ремонт приміщення офісу, охоронні системи, пожежну сигналізацію, систему вентиляції, які, у свою чергу, призвели до завищення валових витрат у загальному розмірі 210860,00 грн.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, а також враховуючи факт ненадання у ході судового розгляду справи представниками позивача документів, які б підтвердили правомірність формування позивачем валових витрат, суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних рішень.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку не йде мова про правомірність/протиправність включення позивачем до складу витрат ІІ кварталу 2011 року витрат І кварталу 2011 року, з урахуванням показників попередніх періодів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 липня 2012 року № 0002642250 і № 0002662250 та від 17 жовтня 2012 року № 0004192250.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам та прокурору у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин