Постанова № 29373655, 06.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2013 року 11:11 год. № 826/1172/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової служби Українидо про Державної виконавчої служби України скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35542787 від 08.01.2013 р. за участю представників:

позивача - Шевченко М.А.

відповідача - Малиш Т.О., Іванюк Д.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова служба України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому, з урахуванням заяви від 06.02.2013 про зміну позовних вимог, просила:

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.01.2013 р. ВП№35542787 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн. по невиконанню виконавчого листа від 06.11.2012 р. виданого Вищим адміністративним судом України по справі №1/112 (2-а-5729/08).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 01.02.2013 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду в судовому засіданні на 06.02.2013 р.

В судове засідання 06.02.2013 року з'явився представник позивача, який підтримав позовну вимогу про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.01.2013 р. ВП№35542787 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн. по невиконанню виконавчого листа від 06.11.2012 р. виданого Вищим адміністративним судом України по справі №1/112 (2-а-5729/08).

Представники відповідача, кожен окремо, заперечували проти позову, зазначивши, що факт несвоєчасного виконання судового рішення позивачем не заперечується, а отже, в даному випадку, існують об'єктивні причини прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2012 року постановою Вищого адміністративного суду України по справі №1/112 (2-а-5729/08) визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 05 травня 2008 року №926-0 «Про звільнення ОСОБА_4»; вирішено поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу контролю за розрахунковими операціями Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України з 05 травня 2008 року; зобов'язано Державну податкову адміністрацію України виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячної заробітної плати 6 471 грн. 15 коп. з вирахуванням відповідних внесків і платежів за період з 05 травня 2008 року по день працевлаштування - 06 жовтня 2008 року; в задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з Державного бюджету України на його користь витрат на правову допомогу відмовлено.

06.11.2012 року Вищим адміністративним судом України був виданий виконавчий лист по адміністративній справі №1/112 (2-а-5729/08).

05.12.2012 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №35542787, щодо виконання виконавчого листа №1/112 (2-а-5729/08) виданого 06.11.2012 р. Вищим адміністративним судом України про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 05 травня 2008 року №926-0 «Про звільнення ОСОБА_4.»; поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу контролю за розрахунковими операціями Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України з 05 травня 2008 року; зобов'язання Державну податкову адміністрацію України виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячної заробітної плати 6 471 грн. 15 коп. з вирахуванням відповідних внесків і платежів за період з 05 травня 2008 року по день працевлаштування - 06 жовтня 2008 року. Боржнику - Державній податковій адміністрації України, запропоновано самостійно виконати рішення суду негайно, про що повідомити державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана постанова була надіслана відповідачем 07.12.2012 року на адресу Державної податкової адміністрації України та отримана позивачем 10.12.2012 року.

У відповідь позивач надіслав до відділу примусового виконання рішень ДВС України лист від 17.12.2012 р. №7207/5/0/- 51-12/04-0216 в якому просив державного виконавця звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну боржника - ДПА України на ДПС України, оскільки відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. №1085/2010 передбачено утворення Державної податкової служби України шляхом реорганізації Державної податкової адміністрації України, а також в зв'язку з тим, що на виконання приписів встановлених ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 07.09.2011 р. №836-р., яким функції і повноваження ДПА України передано Державній податковій службі України.

08.01.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до Вищого адміністративного суду України листом № М-15932/5.-946/5 була надіслана заява про заміну сторони виконавчого провадження - Державної податкової адміністрації України її правонаступником - Державною податковою службою України. Відповідна заява отримана Вищим адміністративним судом України 14.01.2013 р.

В той же день 08.01.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про стягнення з боржника - Державної податкової адміністрації України виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Не погодившись з даною постановою про стягнення виконавчого збору Державна податкова служба України оскаржила її до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону).

За правилами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно п.12 ч.1 ст.37 Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону.

Частиною 1 статті 39 Закону, зокрема, встановлено, що постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 39 Закону протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Державний виконавець 08.01.2013 р. звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, однак, в порушення ч.1 ст. 37 Закону, постанови про зупинення виконавчого провадження, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору, винесено не було.

На виконання ухвали суду від 01.02.2013 р. про відкриття адміністративного провадження, відповідачем на адресу суду надіслано завірені належним чином матеріали виконавчого провадження ВП №35542787. З відповідних матеріалів вбачається, що постанова про зупинення виконавчого провадження все ж таки була винесена, однак винесена вона була аж 05.02.2012 р., тобто вже під час розгляду даної справи в суді.

Крім того, як вбачається зі змісту ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Зі змісту пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

Враховуючи, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій для примусового виконання рішення суду, то і підстави для стягнення плати за компенсацію вчинюваних дій (виконавчого збору) були також відсутні.

А тому, винесення постанови про стягнення виконавчого збору до моменту початку примусового виконання рішення суду і в той час, коли існували підстави для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, суд вважає неправомірним.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття оскаржуваної постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Державної податкової служби України, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Державної податкової служби України задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.01.2013 р. ВП №35542787 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн. по невиконанню виконавчого листа від 06.11.2012 р. виданого Вищим адміністративним судом України по справі № 1/112 (2-а-5729/08).

3.Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві стягнути на користь Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 37472277, адреса: 04655, м. Київ, Шевченківський район, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 6-8) судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 37471975, адреса: 04053, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 73).

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 08.02.2013