Постанова № 29372783, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року 10:45 № 2а-16502/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн»

До Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення №0012802202 від 21.11.12р.

Суддя : Смолій І.В.

Секретар с/з : Колесник І.Ю.

За участю:

Від Позивача: Мироненко С.М.

Від Відповідача: Сперкач С.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.12р. №0011272240.

Ухвалою суду від 05.12.12р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 22.01.13р. з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Карнет плюс» за період з 01.04.11р. по 30.04.11р. За результатами перевірки складено акт від 01.11.12р. за № 958/2202/35370700 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011року на суму 113 333,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Печерському районі 21.11.12р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0012802202 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 113 333,00рн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що спірне рішення винесено податковим органом у зв'язку із встановленням формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум сплаченого ПДВ при оплаті товарів (послуг) отриманих від ТОВ «Карнет плюс» у квітні 2011рорку

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються за встановленні відсутності можливості настання реальних наслідків за договором украденим позивачем з ТОВ «Карнет плюс».

Так зокрема відповідачем вказується на те, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.04.11р. № 35/15-05/37145630, яким встановлено, що у ТОВ «Карнет плюс» відсутні засоби для здійснення господарської діяльності, податкова звітність за лютий 2011року не подавалась, чисельність працівників на початок 2011року склала - 1особа, крім того ТОВ «Карнет плюс» відсутнє за юридичною адресою. Саме викладена у акті перевірки від 15.04.11р. № 35/15-05/37145630 слугувала підставою для висновків податкового органу про неможливість настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Так судом встановлено, що 27 грудня 2010 року між Позивачем та ТОВ «Карнет Плюс» було укладено договір про виконання робіт/надання послуг.

Підтвердженням виконання даного договору є акти виконаних робіт № № 0101, 100, 99, 98, 97,96, 95 від 01.04.2011р.; № №108, 107, 106, 105, 104, 103, 102 від 02.04.2011р.; № 109 від 03.04.2011р.; № № 114, 113, 112, 111, ПО від 0^.04.20lip на загальну суму 680000,00 грн.

Оплату за виконані роботи разом з ПДВ було проведено у безготівковій формі за платіжними дорученнями №№ 05.04.11p., № № 879, 880 від 08.04.2011р., №№ 903, 904 від 12.04.2011р.; №№ . 940,941, 942, 943,944,945 від 26.04.2011р.; №№ 948, 949, 950, 951, 952 від 27.04.2011р.; № 959 від 28.04.2011р.

У відповідності до вимог Договору, деякі види робіт ТОВ «Карнет Плюс» виконувало із матеріалів Позивача, які було придбано саме для виконання робіт ТОВ «Карнет Плюс».

Монтажні роботи були виконані ТОВ «Карнет Плюс» на реальних об'єктах, що підтверджуються фотознімками, зробленими Позивачем (копії фотознімків наявні в матеріалах справи).

На підставі накладних №№ 11, 10, 9,8, 7, 6 , 5 від 01.04.2011р.; №№ 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12 від 02.04.2011р.; №№ 19, від 03.04.2011р. №№ 24, 23, 22, 21, 20 від 04.04.2011 року Позивач включив суми сплаченого ПДВ в розмірі 113333,34 грн. до складу податкового кредиту.

Аналізуючи акт Броварської ОДПІ від 02.08.11р. № 942/231/31648017, судом встановлено, що відомості на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а саме: відповідно до п. 2.7 вказаного акту станом на 31.12.10р. загальна чисельність працюючих на ТОВ «Карнет плюс» становить 42 особи, а місцезнаходження ТОВ «Карнет плюс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію київська обл.. м. Бровари, вул. Металургів,4.

Крім того судом встановлено, що ТОВ «Карнет плюс» є належним чином зареєстровано, відомості про юридичну особу підтверджені та являється платником податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Карнет плюс», даних ЄДР, довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Таким чином не можливо погодитись з міркуваннями податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків по даному договору.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Карнет плюс» договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Карнет плюс» та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем ТОВ «Карнет плюс» договори визнано недійсними.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та ТОВ «Карнет плюс» з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ТОВ «Карнет плюс» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Карнет плюс» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Карнет плюс», що містяться в матеріалах справи, яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0012802202 від 21.11.12 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС .

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій