Постанова № 29372609, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року 09:30 № 826/750/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Селянко А.О. (довіреність від 10.01.2013 р.)

від відповідача: Прокофєва Л.С. (довіреність від 22.01.2013 р. № 616/9/10-2-09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тероль»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСпро визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Тероль» з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, оформленого повідомленням № 43112/10/5-110 від 11.12.2012.

Позивач зазначає, що подав до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. Прийняття зазначеної декларації податковим органом підтверджується квитанцією № 2, яка у той же час містила зауваження щодо закінчення подання форми 20.11.2012 р. В даному випадку, як зазначає позивач, декларація дійсно була подана з порушенням строку її подання, а саме 26.11.2012 р., що, однак, як вважає позивач, не є підставою для відмови у її прийнятті, а наслідком порушення строку подання є лише накладення штрафу в порядку ст. 120 ПК України.

У той же час, як надалі зазначає позивач, ДПІ прийняла оскаржуване рішення про відмову у прийнятті декларації, в якому, однак, не зазначено у чому саме полягає порушення, а лише міститься загальні посилання на складання декларації з порушенням ст.ст. 26 - 51 ПК України.

Проте, як зауважує позивач, декларація складена відповідно до вимог ПК України та містить всі обов'язкові реквізити, а отже підстав для її неприйняття не має, у зв'язку з чим вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

При цьому, позивач вказує на порушення ДПІ строків прийняття спірного рішення внаслідок чого, як зазначає позивач, податкова декларація вважається прийнятою в силу закону.

Відповідач надав заперечення проти позову, процитувавши положення ПК України, не зазначивши однак у чому полягає вчинене позивачем порушення та не надавши пояснень щодо дотримання строку прийняття оскаржуваного рішення. З урахуванням наведеного ДПІ просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позов виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тероль» зареєстровано у статусі юридичної особи 12.07.2012 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Код з ЄДР 38291229. Адреса - 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 5.

Підприємство взято на податковий облік 16.07.2012 р. за № 62609 у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Підприємство є платником ПДВ згідно свідоцтва від 14.08.2012 р. Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті ДПС України позивач до цього часу перебуває на обліку як платник ПДВ та щодо нього відсутні відомості в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ».

23.11.2012 р. позивачем складено податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року разом з додатком № 1, додатком № 5, а також з реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до квитанції № 2 декларація доставлено до районного рівня ДПС України (до ДПІ) 26.11.2012 р. о 19:07:44 год. та прийнята із зауваженням (попередженням) щодо закінчення подання форми 20.11.2012 р.

Відносно цього слід зазначити, що позивачем визнається факт подання декларації з порушенням строку.

Крім того, відповідно до квитанцій № 2 до ДПІ також доставлено додаток № 1, додаток № 5, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

У той же час, 11.12.2012 року ДПІ прийнято рішення № 43112/10/5-110, оформлене у вигляді повідомлення «Про відмову у прийнятті».

У повідомленні крім іншого зазначено, що згідно з п. 46.1. ПК України податкова звітність не може бути самостійним документом без наявності додатків до неї, які є невід'ємною частиною податкової декларації. Зазначається також про те, що вищезгадана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, а відтак не вважається податковою звітністю. Враховуючи наведене зазначається, що відповідно до п. 49.11. ПК України вищезгадана декларація не може бути прийнята. Позивачу запропоновано надати декларацію з податку на додану вартість, оформлену належним чином.

У той же час, оскаржуване рішення, як і заперечення на позов не містять визначення - у чому саме полягає порушення позивачем правил/порядку заповнення декларації. В контексті наведеного представник ДПІ під час розгляду справи послався на наявність внутрішніх положень ДПС, у зв'язку з якими прийнято спірне рішення виходячи з того, що відносно позивача держреєстратору направлено повідомлення про відсутність особи за місцезнаходженням, відомості щодо чого, однак, відсутні в ЄДР.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п/п. 49.12.3 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. Відтак, позивач має право оскаржити у суді вищезгадане рішення ДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, а також змісту, суті і призначення КАС України, суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що (1) відповідно до п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В даному випадку оскаржуване рішення, крім загальних посилань на зміст положень ПК України, не містить визначення конкретних причин відмови у прийнятті декларації та конкретних порушень, вчинених на думку ДПІ позивачем, а отже спірне рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам ПК України, та вважатися обґрунтованим, що у свою чергу вказує на невідповідність спірного рішення вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України (вимогам щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень), дотримання вимог щодо чого перевіряється судом під час розгляду справи. В сукупності наведене вже само по собі вказує на протиправність спірного рішення та наявність підстав для його скасування.

(2) Окрім того, відповідно до положень п/п. 49.11. ПК України, у разі отримання податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку, рішення про відмову у прийнятті декларації (за наявності підстав) орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Даною нормою не передбачено право ДПІ прийняття такого роду рішень поза межами визначеного строку.

У той же час, відповідно до п/п. 49.2.2. ПК України податкова декларація вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що згідно з п. 49.13. ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

В даному випадку декларація із зазначеними вище додатками, як встановлено під час розгляду справи, прийнята ДПІ 26.11.2012 р., а отже, рішення про відмову у прийнятті декларації могло бути прийнято та надано позивачу не пізніше 03.12.2012 р.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, спірне рішення прийнято 11.12.2012 року, тобто поза межами встановленого строку, в порушення зазначених вимог, відповідно до яких ДПІ не надано повноважень прийняття такого роду рішень поза межами встановленого строку, що, у свою чергу, також свідчить про протиправність спірного рішення та наявність підстав для його скасування.

При цьому, внаслідок того, що рішення про відмову у прийнятті декларації прийнято поза межами встановлених строків та до того ж - безпідставно, в силу закону вона вважається прийнятою у день її фактичного отримання ДПІ.

(3) Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Із змісту п. 49.11. ПК України вбачається, що рішення про відмову у прийнятті декларації може бути прийнято у разі, якщо податкової декларації заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 48.3. ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Окрім того, відповідно до п. 48.4. ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

В даному випадку, з копії декларації та додатків до неї, наданої позивачем та ідентичність якої тій, що була направлена позивачем на адресу ДПІ 26.11.2012 р., не спростовано останньою під час розгляду справи, вбачається, що вона містить всі обов'язкові реквізити з урахуванням того, що надіслана декларація підписана електронним підписом та містить адресу позивача, визначену в ЄДР, у зв'язку з чим суд також приходить до висновку про відсутність підстав для неприйняття декларації та, відповідно, до висновку про необґрунтованість та протиправність спірного рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для його скасування.

Відтак, враховуючи наведене у сукупності, виходячи з приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ законності та обґрунтованості спірного рішення та, відповідно, до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, виходячи з характеру спірних відносин, наявності підстав для визнання спірного рішення протиправним та його скасування, внаслідок чого спірна декларація разом із додатками в силу закону вважається прийнятою у день її надходження, а саме 26.11.2012 р., суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати відповідача врахувати декларацію в обліку станом на дату її фактичного надходження та внести станом на 26.11.2012 р. наведені в декларації позивача відомості до автоматизованих інформаційних систем, баз даних ДПІ та відобразити по особовому рахунку позивача.

Наведене ґрунтується на наступному. Наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 затверджено Інструкцію про порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету (Інструкція № 276). Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи. Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження. Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобов'язань/вигод платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету. Порушення прав та інтересів позивача у цьому контексті зумовлює необхідність захисту цих прав судом так, як зазначено вище відповідно до повноважень, наданих суду згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль» (код з ЄДР 38291229; адреса - 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 5) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, викладене у формі повідомлення № 43112/10/5-110 від 11.12.2012 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль» (код з ЄДР 38291229).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва ДПС (код з ЄДР 26088831; адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 2) врахувати декларацію ТОВ «Тероль» (код з ЄДР 38291229) з податку на додану вартість за жовтень 2012 року датою її фактичного надходження - 26.11.2012 р. та відобразити наведені в ній відомості в автоматизованих інформаційних системах та базах даних ДПІ та по особовому рахунку ТОВ «Тероль» (код з ЄДР 38291229) станом на 26.11.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2013 р.