Ухвала суду № 29372244, 11.02.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 227/3889/12 Провадження № 22-ц/772/521/2013Головуючий в суді першої інстанції:Войнаревич М.Г.Категорія: 32Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 11 лютого 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВП «Жданівський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року, -

встановила:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВП «Жданівський цукровий завод» товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Посилається на те, що він працював слюсарем монтажником технологічних трубопроводів на ВП «Жданівський цукровий завод» ТОВ «Хмільницьке» в селі Жданівка Хмільницького району Вінницької області. 10.10.2011 року о 2-й годині ночі під час виконання ним та іншими працівниками заводу своїх трудових обов'язків стався нещасний випадок, про що 21.10.2011 року було складено акт. Внаслідок нещасного випадку йому було заподіяно тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи за №401 від 06.12.2011 року носять характер середньої степені важкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я. У зв'язку з чим, відповідно до висновку МСЕК від 09.02.2012 року йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності довічно. Тому, він вважає, що враховуючи зазначені обставини, а також їх наслідки йому було завдано моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.

В ході розгляду справи позивачем ОСОБА_2 було зменшено розмір моральної шкоди до 25 000 гривень, так як такий розмір завданої моральної шкоди є співрозмірним із завданими йому на виробництві тілесними ушкодженнями, перенесенням фізичного болю, тривалим лікуванням, втратою 25% професійної непрацездатності довічно, часу і зусиль необхідних для відновлення його попереднього стану.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Хмільницьке» с. Жданівка Хмільницького району Вінницької області р/р НОМЕР_1 у ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 302247, код ЄРДПОУ 00692245 на користь ОСОБА_2 25000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Також вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

В апеляційній скарзі скаржник ТОВ «Хмільницьке» просить рішення суду першої інстанції від 16 січня 2013 року змінити, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 на суму 5000 гривень. Посилається на необ'єктивність та упередженість суду, що призвело до неправильного вирішення справи, а також до порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Хмільницьке» не з'явився, однак був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача у справі, що з'явився до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується доказами у справі та визнано представником відповідача у справі те, що позивач ОСОБА_2 працював у ВП «Жданівський цукровий завод» «ТОВ Хмільницьке» с. Жданівка Хмільницького району Вінницької області.

10 жовтня 2011 року біля 2-ї години ночі під час виконання ОСОБА_2 та іншими працівниками заводу своїх трудових обов'язків, проведення ремонтних робіт бурякорізки №2 стався відрив частини накопичуваного бункера та падіння його на дільницю різки буряків переробного цеху, внаслідок чого лінійка № 2 та наявний у ній буряк, вагою 10 тон, впали на даних працівників, що заподіяло їм різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я. З приводу цього 21 жовтня 2011 року складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений начальником управління Дергірпромнагляду по Вінницькій області Коваль А.Д. 26.10.2011 р., а також акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.10.2011 р. в ВП «Жданівський цукровий завод» «ТОВ Хмільницьке», складений 21.10.2011 р.

Згідно Висновку судово-медичного дослідження обстеження № 401 від 06.12.2011 року встановлено, що у ОСОБА_2 мали місце слідуючі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, підшкірна гематома, садно ділянки лоба справа, забійна рана тім'яній зліва, забій лівої кисті та правого кульшового суглобу, дисциркуляторна енцеалопатія 2 ст. початкова церебральна атрофія, які виникли від дії твердого, твердих тупих предметів можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і носять характер середньої степені важкості, що потягли за собою довгостроковий розлад здоров'я.

Випискою з акту огляду МСЕК щодо результатів визначення ступеня втрати професійної працездатності доведено, що ОСОБА_2 втратив 25% професійної працездатності довічно.

Випискою з медичної карти Хмільницької ЦРЛ №3416 доведено, що позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Хмільницької центральної районної лікарні з 10.10.2011 року по 21.10.2011 року.

Витягом з медичної карти Славутської ЦРЛ доведено, що позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Славутської центральної районної лікарні з 23.10.2011 року по 11.11.2011 року.

Виписним епікризом №24497 доведено, що позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні з 06.12.2011 року до 20.12.2011 року.

Випискою із історії хвороби Дніпропетровського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності №966 доведено, що позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні Дніпропетровського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності з 20.02.2012 року по 28.02.2012 року.

Разом з тим, незважаючи на пройдене лікування позивач ОСОБА_2 себе почуває погано, в нього постійні головні болі, він почав недочувати та погіршився зір, відповідно йому важко знайти роботу, яку міг би виконувати відповідно до стану свого здоров'я, так як йому протипоказана робота на висоті, в умовах рухових механізмів, важка фізична праця, робота в нічний час, оскільки втратив 25% професійної працездатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка виразилась в перенесенні фізичного болю, переживаннях, мірильних стражданнях, втратою нормальних життєвих зв'язків, йому тепер потрібно вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода заподіяна працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, відшкодовується в установленому законодавством порядку. .

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності..

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, повинна її відшкодувати в повному обсязі. Шкода завдана фізичній особі ушкодженням здоров» я відшкодовується у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці" (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року N 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) надано ст. ст. 23, 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача конкретного розміру морального відшкодування в сумі 25000 грн. у рішенні суду навів достатні відповідні мотиви, оскільки при цьому судом враховані конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача ОСОБА_2, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям внаслідок ушкодження його здоров'я, тощо.

Таким чином, посилання скаржника відповідача у справі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: