Рішення № 29369945, 11.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

Справа № 5011-53/15430-2012 11.02.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна"

про стягнення 662 035,16 грн.

Головуюча суддя: Грєхова О. А.

Судді: Бондарчук В. В.

Васильченко Т. В.

Представники сторін:

від позивача: Грищенко О.Р. - представник за довіреністю

від відповідача: Чернецький О.Я. - представник за довіреністю. Шепель В.Г. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕНДЖІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-економічна компанія «Ітера Україна» заборгованості за Генеральним договором від 05.05.2008 року № 003-08-25 в загальній сумі 662 035,16 грн., у тому числі: 550 398,17 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 75 965,76 грн. неустойки, 35 671,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив авансове перерахування грошових коштів за Генеральним договором у загальній сумі 6 531 000,00 грн.; відповідач у встановлений строк не виконав своїх зобов'язань щодо виконання робіт, надання послуг, передбачених умовами пунктів 2.1.1. - 2.1.6. Генерального договору; позивач, діючи у відповідності із умовами Генерального договору з урахуванням Угоди про особливі умови виконання, направив відповідачу повідомлення про свою відмову від Генерального договору та вимогу про повернення авансу, а відповідач отримав вказані документи, результатом чого є припинення дії Генерального договору в результаті його розірвання за ініціативою позивача; відповідач не повернув одержані ним грошові кошти, що є підставою для стягнення частини заборгованості в розмірі 500 000,00 грн. у судовому порядку на підставі заявленого позову з урахуванням встановленого індексу інфляції, договірної неустойки за несвоєчасне повернення грошових коштів та 3 % річних. Враховуючи викладене та норми ч. 2 ст. 214, ст.ст. 525, 610, 615, 625, 651, 653 ЦК України, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-53/15430-2012 та призначено до розгляду на 19.11.2012 року.

19.11.2012 року представник позивача в судове засідання не з'явився, представник відповідача в судове засідання з'явився та через канцелярію суду подав відзив на позов, який долучений судом до матеріалів справи, в якому відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що жодних підстав для відмови позивача від Генерального договору не було ні згідно з умовами договору, а ні згідно з діючим законодавством; позивач, відмовляючись від Генерального договору жодним чином не обґрунтовує: в чому ж саме полягає невиконання відповідачем договірних умов; відповідач виконав договірні умови; жодних претензій щодо якості та обсягів робіт і послуг позивачем заявлено не було; відповідачем неодноразово повторно направлялись акти приймання-передачі позивачу, який не заявляв жодної обґрунтованої відмови від їх підписання; повідомлення позивача про односторонню відмову від Генерального договору є неправомірним (безпідставним і необґрунтованим) та не визнається відповідачем, в судовому порядку Генеральний договір розірваним не визнавався, а від так і відсутні будь-які правові підстави вважати Генеральний договір розірваним, а тому підстав для повернення відповідачем коштів, отриманих від позивача в травні 2008 року у виконання Генерального договору, немає, як і підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань і 3 % річних; просив у позові відмовити повністю.

Також через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року розгляд справи відкладено на 17.12.2012 року, зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення на відзив відповідача, документи, що підтверджують повноваження директора ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ», витяг зі статуту, протокол загальних зборів учасників товариства, наказ про призначення на посаду, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінали додаткових угод від 05.05.2008 року та від 31.12.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.

В судовому засіданні 17.12.2012 року позивач надав для огляду витребувані судом документи та надав свої письмові пояснення на відзив відповідача, які залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору.

В судовому засіданні 17.12.2012 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 14.01.2013 року.

В судовому засіданні 14.01.2012 року відповідач звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі № 5011-53/15430-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/26019 в Господарському суді міста Києва, обргунтовуючи тим, що в іншій справі розглядається питання щодо дійсності положень окремих частин додаткової угоди (про особливі умови виконання) від 05.05.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, на які позивач посилається в якості обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.01.2013 року оголошено перерву до 18.01.2013 року.

Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Враховуючи складність справи та з метою забезпечення повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, ухвалою від 18.01.2013 року судом призначено колегіальний розгляд справи.

За Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року визначено колегію для розгляду справи № 5011-53/15430-2012 у складі: суддя Грєхова О.А. (головуюча суддя), судді Бондарчук В.В., Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року справу прийнято до розгляду колегією суддів, розгляд справи призначено на 11.02.2013 року.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5011-53/15430-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/26019 в Господарському суді міста Києва, суд його відхилив з наступних підстав.

У позовній заяві у справі у справі № 910/26019 про визнання недійсними окремих частин додаткової угоди від 05.05.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року відповідач просить господарський суд визнати недійсними умови пунктів 8.2. та 8.4. розділу 8, яким доповнюється текст вказаного Генерального договору, оскільки вважає, що вони не співвідносяться з жодною нормою Цивільного та Господарського кодексів, що регламентують право сторони у зобов'язанні на односторонню відмову, та прямо суперечать положенням щодо порядку та форми відмови та порядку розірвання господарського договору; положення пунктів 8.2. та 8.4. оспорюваної додаткової угоди суперечать основоположним принципам цивільних (господарських) взаємовідносин - справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

У даному випадку, як дана справа № 5011-53/15430-2012, так і справа № 910/26019 є справами господарської юрисдикції, а відтак, відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Вказані вище обставини є такими, що підлягають дослідженню у порядку господарського судочинства та можуть бути розглянуті у даній справі.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2012 у справі № 9/5005/54/2012.

Таким чином, у наведеній ситуації відсутні дійсні обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України можуть свідчити про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи та бути підставами для зупинення провадження у справі.

На підставі наведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі відхиляється колегією суддів за необґрунтованістю.

В судовому засіданні 11.02.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, письмові пояснення на відзив відповідача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача підтримав заперечення на позов викладений у відзиві на позовну заяву.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Генеральний договір № 003-08-25 (далі - Генеральний договір), відповідно до умов якого (п. 2.1.) відповідач зобов'язався:

- виконати за замовленням позивача підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі АГНКС (автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій) на умовах, передбачених Додатком № 1 до цього договору (п. 2.1.1.);

- систематизувати та передати позивачу динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, діяльність транспортних засобів та ін..) на будь-якій з АГНКС відповідача, експлуатацію якої було розпочато у поточному, 2008 році (Довідка завантаження АГНКС) на умовах, передбачених Додатком № 2 до цього договору (п. 2.1.2.);

- передати позивачу власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації АГНКС (Проектна інформація) на умовах окремого договору, який є Додатком № 3 до цього договору (п. 2.1.3.);

- передати позивачу права інтелектуальної власності на належній їй торговельні марки (бренди) «ІТЕРА» (на українській мові), «ИТЕРА» (на російській мові) та «ITERA» (на англійській мові) на умовах окремого ліцензійного договору, який є Додатком № 4 до цього договору (п. 2.1.4);

- надати позивачу рекламні послуги (Рекламні послуги) на умовах окремого договору, який є Додатком № 5 до цього договору (п. 2.1.5.);

- надати позивачу агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва АГНКС (Агентські послуги) на умовах договору, який є Додатком № 6 до цього договору (п. 2.1.6.).

Згідно пункту 2.3.1. Генерального договору позивач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору пороти та послуги відповідача.

За нижче вказаними пунктами Генерального договору позивач і відповідач домовились також про наступне:

- зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.1., 2.1.4 - 2.1.6. повинні у повному обсязі бути виконані протягом 3 (трьох) років з моменту підписання сторонами відповідних Додатків до цього договору з урахуванням особливостей та застережень, передбачених цими договорами (пункти 3.1. та 3.1.1.);

- зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2. та 2.1.3. повинні у повному обсязі бути виконані не пізніше 31 грудня 2008 року (п. 3.1.2.);

- сторони мають право на дострокове розірвання цього договору та Додатків до нього за мотивами зміни економічної ситуації в країні, безперспективності та недоцільності виконання робіт та надання послуг за цим договором, а також у випадку неможливості здійснення своєї діяльності на принципах самоокупності та самофінансування; у цьому випадку кожна із сторін зобов'язана письмово повідомити другу сторону за 2 робочих дні (п. 3.3.);

- у разі, якщо для будь-якої із сторін стане очевидним, що робота та/або послуги за цим договором не може бути виконана належним чином, сторони також мають право відмовитися від договору в цілому або в частині (п. 3.4.);

- визначено вартість окремих видів робіт та послуг, визначених у пунктах 2.1.1. -2.1.6. цього договору (пункти 4.1.-4.6);

- загальна ціна цього договору становить 5 442 500,00 гривень, крім того ПДВ (податок на додану вартість)1 088 500,00 гривень, разом з ПДВ 6 533 000,00 гривень (п. 4.7.);

- договірна ціна, визначена у п. 4.7. цього договору, є твердою договірною ціною, включає плату за виконану роботу та відшкодування усіх можливих витрат відповідача з ПДВ (робоча сила, сировина, матеріали, енергія усіх видів, конструкції, вироби, устаткування на умовах DDP), оплата витрат на відрядження тощо) (пункти 4.9., 4.10.);

- позивач перераховує відповідачу протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором аванс у розмірі 1 250 000,00 гривень, крім того ПДВ у сумі 250 000,00 гривень, разом з ПДВ 1 500 000,00 гривень (п. 4.11.);

- решта коштів, належних до виплати відповідачу за цим договором, оплачується на умовах передоплати до виконання робіт та надання послуг. Протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами Актів передачі-приймання результатів робіт та послуг, оформлених відповідно до діючого законодавства України, сторони зобов'язуються здійснити остаточні розрахунки між собою у випадку , якщо такі розрахунки не були завершені раніше (п. 4.13.);

- форма оплати: розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, вказаний у розділі 8 цього договору (п. 4.14.);

- у випадках, визначених п. 3.3. та п. 3.4. цього договору, сторони можуть повернути одна одній все, що вони одержали на виконання договору, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість (п. 4.15.);

- порядок здачі-приймання роботи передбачає направлення відповідачем позивачу проекту Акта приймання-передачі виконаних робіт та послуг разом з результатами та матеріалами виконання; позивач зобов'язаний розглянути надані документи і підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг або письмово заявити свої претензії у визначені строки (пункти 5.1.-5.3);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений Договором строк, Сторона 2 призначає Стороні 1 строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Стороною 1 цієї вимоги може відмовитись від Договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків (п. 6.4.);

- у разі дострокового розірвання Договору з підстав, передбачених п. 6.4. Договору, розмір оплати робіт, фактично виконаних Стороною-1, до моменту розірвання Договору, визначається за погодженням Сторін в залежності від можливості використання Стороною-2 частково виконаних робіт за призначенням (п. 6.5.);

- договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (п. 7.11.).

05.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року (про особливі умови виконання) (далі - Додаткова угода від 05.05.2008 року), згідно з якою Генеральний договір було доповнено розділом 8 «Особливі умови» за умовами якої сторони домовились про наступне:

- ненадання загальними зборами учасників відповідача дозволу (рішення) про передачу прав інтелектуальної власності, інших результатів та матеріалів виконання робіт позивачу тягне за собою дострокове припинення дії договору; при цьому, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане нею по договору до моменту його дострокового припинення (п. 8.1.);

- єдиним доказом своєчасного та належного виконання відповідачем зобов'язань за договором є Акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг, підписаний повноважними представниками сторін та завірений їх печатками; не підписання будь-якою стороною Акта приймання-передачі виконаних робіт та послуг з будь-яких причин тягне за собою наслідки, аналогічні наслідкам розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою цієї сторони (п. 8.2.);

- кожна сторона має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та усіх додатків до нього у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобов'язань за договором іншою стороною (п. 8.3.);

- у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони (п.8.4.);

- за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки (п.8.5.).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов пунктів 2.1.1. - 2.1.6. Генерального договору позивач і відповідач підписали Додатки №№ 1-6 до Генерального договору.

31.12.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, у якій сторони внесли зміни до пункту 3.1.2. Генерального договору і встановили, що зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2. та 2.1.3. повинні у повному обсязі бути виконані не пізніше 01 грудня 2009 року.

Як встановлено судом та підтверджено платіжними дорученнями та банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи, в травні-серпні 2008 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 6 531 000,00 грн., як передплату з посиланням на Генеральний договір. Вказані обставини одержання грошових коштів відповідачем також підтверджено ним у відзиві на позовну заяву.

Матеріали справи свідчать, що 02.06.2010 року позивач направив відповідачу Повідомлення про відмову від Генерального договору листом за № 04/10-18 та Вимогу про повернення авансу у розмірі 6 531 000,00 грн. листом за № 04/10-17. Одержання вказаних документів відповідачем підтверджується листами відповідача № 1/10-116 від 05.06.2010 року та № 1/10-130 від 22.06.2010 року, Описами цінних листів з повідомленнями від 02.06.2010 року з фіскальними чеками, повідомленням про вручення 08.06.2010 року поштових відправлень уповноваженій особі відповідача (референту з діловодства Зубок).

Однак, відповідач виставлену позивачем вимогу про повернення авансованих грошових коштів не виконав.

Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг чи послуг.

Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач у встановлений строк: не пізніше 01.12.2009 року, - не виконав своїх зобов'язань, передбачених умовами пунктів 2.1.1., 2.1.4 - 2.1.6. Генерального договору, а також не виконував зобов'язань, визначених пунктами 2.1.2. та 2.1.3. цього договору, Генеральний договір з цих підстав є таким, що припинив свою дію в результаті розірвання його за ініціативою позивача про відмову від цього договору з 05.06.2010 року, відповідач має зобов'язання впродовж 10-ти робочих днів повернути позивачу все отримане по договору, зокрема повернути сплачені авансом грошові кошти в сумі 6 531 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що господарськими судами вже розглядались спори між учасниками цього спору щодо вимог про визнання недійсними Генерального договору, Додаткової угоди від 05.05.2008 року, Додаткової угоди від 31.12.2008 року до Генерального договору, а також щодо зобов'язання позивача вчинити дії щодо підписання актів приймання-передачі виконаних робіт за пунктами 2.1.1.-2.1.3. Генерального договору, зокрема у господарських справах № 45/30 та № 51/345, судові рішення у яких містяться у матеріалах даної справи.

У зв'язку з несплатою відповідачем боргу позивач звернувся з вказаним позовом до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість в частині сплачених ним авансом грошових коштів згідно з платіжним дорученням від 29.05.2008 року № 278 в сумі 500 000,00 гривень з призначенням платежу: попередня плата за перед проектні роботи та проектну документацію згідно Договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, що підтверджується випискою з рахунку позивача в ВАТ «Банк НРБ», МФО 320627, за 29.05.2008 року. Позивач також просить стягнути основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 550 398,17 грн., договірної неустойки за несвоєчасне повернення грошових коштів в сумі 75 965,75 грн. та 3 % річних в сумі 35 671,23 грн., всього в загальній сумі 662 035,16 грн. згідно з доданими розрахунками, які посилаються на договірні умови, узгоджені сторонами Генерального договору та чинне законодавство.

Відповідач не надав суду своїх заперечень стосовно розміру заборгованості чи контрозрахунку заявлених до стягнення сум.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши зміст Генерального договору та додаткових угод до нього, з яких виникли спірні правовідносини між учасниками цього спору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є змішаним договором, в якому в основному містяться елементи договору підряду, який врегульовується нормами глави 61 Цивільного кодексу України «Підряд» та глави 63 «Послуги». При цьому, відповідач, який поіменований як Сторона-1, виступає підрядником, виконавцем при виконанні ним визначених робіт та наданні погоджених послуг, а позивач, поіменований як Сторона-2, виступає замовником.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено право замовника відмовитись від договору у визначених випадках: - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, та після невиконання підрядником вимоги про усунення недоліків у призначений строк; - а також у будь-який час до закінчення роботи.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання допускається, якщо про таке встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право відмовитися від нього у випадках, передбачених законом, навіть і у тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно з ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.

У ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору сторони мають право вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо таке встановлено договором.

Як вбачається із узгоджених учасниками цього спору умов Генерального договору з урахуванням додаткових угод до нього, зокрема, зазначених у пунктах 3.3., 3.4., 6.4., 8.1., 8.3., 8.4., сторони передбачили випадки та умови, коли кожна з ним має право відмовитись від Генерального договору та передбачили, що у відповідному випадку Генеральний договір буде розірваним.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено відповідачем, - позивач виконав власні зобов'язання за Генеральним договором щодо сплати авансових платежів в повному обсязі і належним чином, сплативши відповідачу грошові кошти в загальній сумі 6 531 000,00 грн.

Відповідно до умов пунктів 5.1.-5.3. Генерального договору сторони домовились оформлювати факти виконання відповідачем робіт, надання ним послуг і отримання вказаного позивачем разом з результатами та матеріалами виконання актами приймання-передачі виконаних робіт та послуг. Згідно з пунктом 8.2. в редакції Додаткової угоди від 05.05.2008 року акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг, підписаний повноважними представниками сторін та завірений їх печатками сторони домовились вважати єдиним доказом своєчасного та належного виконання відповідачем зобов'язань за договором. При цьому, сторони обумовили у пункті 4.13 Генерального договору, що саме акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг, оформлені відповідно до діючого законодавства України, є підставою для сплати позивачем відповідачу решти коштів, належних до виплати за цим договором та здійснення остаточних розрахунків.

Проте, як вбачається із судових рішень у господарській справі № 45/30, акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг, які б відповідали вимогам договірних умов щодо їх оформлення, у сторін відсутні, оскільки відповідач у справі № 45/30 звертався до суду із позовними вимогами про зобов'язання позивача підписати акти приймання-передачі, які відноситься до періоду: грудень 2010 року (ухвала про порушення провадження - від 28.12.2010 року). Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 45/30 було встановлено факт не підписання з боку ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ» заявлених ТОВ «ТЕК «Ітера Україна» у позові актів та відмовлено у задоволенні цього зустрічного позову повністю. В постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року у справі № 45/30 встановлено, що акти приймання-передачі за договором свідчать про наявність чи відсутність факту передачі однією стороною предмету та прийняття його іншою стороною, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань; … суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручанням в його господарську діяльність і може призвести до порушення його вільного волевиявлення. Вказаною постановою (не переглядалась касаційною інстанцією) рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 45/30 залишене без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали даної справи, позивач 02.06.2010 року звернувся до відповідача із Повідомленням про відмову від Генерального договору листом за № 04/10-18 та Вимогою про повернення авансу у розмірі 6 531 000,00 грн. листом № 04/10-17, тобто в період, коли акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг, як докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за Генеральним договором, сторонами не оформлювались.

Крім того, відповідач під час розгляду даної справи підтвердив факт відсутності актів приймання-передачі виконаних робіт та послуг, підписаних сторонами і скріплених їх печатками і на момент розгляду даної справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно завив 02.06.2010 року про свою односторонню відмову від Генерального договору і звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу у розмірі 6 531 000,00 грн.

Слід зазначити, що, оскільки, як вказано вище, право односторонньої відмови від Генерального договору, умови відмови та порядок повідомлення про таке були визначені учасниками даного спору в самому Генеральному договорі з урахуванням додаткових угод до нього та таке відповідає вищевказаному законодавству, то суд не приймає до уваги доводи відповідача про недійсність пунктів 8.2. та 8.4. Додаткової угоди від 05.05.2008 року, як необґрунтовані та такі, що суперечать фактичним обставинам, встановленим у даній справі.

Відповідно до 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом враховано, що розірвання договору у разі односторонньої відмови від договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор (позивач) повністю виконав умови договору до його розірвання.

Виходячи із суті правовідносин та фактичних обставин справи позивач у справі, який здійснив попередню оплату, на суму якої не було виконано роботи та не надані послуги, має право вимагати в судовому порядку її повернення.

Оскільки факт попередньої оплати в сумі 500 000,00 грн. підтверджується відповідними платіжними документами, встановлений строк для сплати заборгованості сплинув, а доказів виконання робіт, надання послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки, відповідно до ст. ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт виконання робіт, надання послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 550 398,17 грн., договірної неустойки за несвоєчасне повернення грошових коштів в сумі 75 965,75 грн. та 3 % річних в сумі 35 671,23 грн., всього в загальній сумі 662 035,16 грн. згідно з доданими розрахунками, які посилаються на договірні умови, узгоджені сторонами Генерального договору та чинне законодавство.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний Розрахунок загальної суми основного боргу ТОВ «ТЕК «Ітера Україна» перед ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ» з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за Генеральним договором від 05.05.2008 року № 003-08-25 станом на 01.11.2012 року, наданий позивачем, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення «Ліга:ЗАКОН» та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997року № 62-97р, встановив, що визначений позивачем основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягає стягненню з відповідача в сумі 550 398,17 грн.

Суд, перевіривши арифметичний Розрахунок 3-х %, які має сплатити ТОВ «ТЕК «Ітера Україна» на користь ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ» за. Генеральним договором від 05.05.2008 року № 003-08-25 станом на 01.11.2012 року, наданий позивачем, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення «Ліга:ЗАКОН», встановив, що визначена позивачем сума 3 % річних підлягає стягненню з відповідача в сумі 35 671,23 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України якщо укладеним договором передбачено більш тривалий ніж визначено у цій статті строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Наведена правова позиція викладена також, зокрема, у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Як підтверджують матеріали справи, пунктом 8.5. Генеральним договором з урахуванням Угоди від 05.05.2008 року встановлено, що за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки.

Таким чином, відповідач на підставі п. 8.5. Генерального договору з урахуванням Угоди від 05.05.2008 року, - має сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів, за кожний день затримки, починаючи з 18.06.2010 року (після спливу 10 робочих днів з дати (05.06.2010 року) вручення відповідачу письмової вимоги позивача та з урахуванням строків позовної давності в один рік.

Суд, перевіривши арифметичний Розрахунок суми неустойки яку має сплатити ТОВ «ТЕК «Ітера Україна» на користь ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ» на підставі п. 8.5. Генерального договору від 05.05.2008 року № 003-08-25 з урахуванням Угоди від 05.05.2008 року про особливі умови виконання станом на 01.11.2012 року, наданий позивачем, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення «Ліга:ЗАКОН», встановив, що визначена позивачем сума неустойки підлягає стягненню з відповідача в сумі 75 965,76 гри.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»(01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 2, код ЄДРПОУ 32668118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ»(03115, м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, код ЄДРПОУ 33778270) заборгованість за Генеральним договором від 05.05.2008 року № 003-08-25 в загальній сумі 675 275,86 грн., у тому числі: 550 398 (п'ятсот п'ятдесят тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 17 коп. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 75 965 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 76 коп. неустойки, 35 671 (тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 23 коп. 3% річних, 13 240 (тринадцять тисяч двісті сорок) грн. 70 коп. судовий збір.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2013

Головуюча суддя Грєхова О. А. Судді: Бондарчук В.В. Васильченко Т. В.