Ухвала суду № 29369397, 12.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7206/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивами апеляційних скарг осіб, які її подали, зазначають порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.06.2012 року позивачем розпочато реєстрацію автомобіля. При реєстрації придбаного автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір до Пенсійного фонду з відчуження автомобіля (3% його вартості) в сумі 6564.00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № g202gm_721 від 09.06.2012 року. Вважаючи, що зазначений збір сплачений помилково, позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником тривідсоткового збору до Пенсійного фонду України.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційних скарг та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа, яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, відповідно до пункту 12 вищезазначеного Порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій ( крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України, відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи вбачається, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на повернення помилково сплаченої до Пенсійного фонду України суми у розмірі 6564.00 грн.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.