Рішення № 29366193, 05.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17741-2012 05.02.13

за позовомКомунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, м. ЖитомирдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Київоблпреса», м.Київпростягнення 15 935,05 грн.Суддя - Жагорнікова Т.О.

за участю уповноважених представників:

від позивача - Кімак З.К. (предст. за дов. №100/16 від 09.01.2013 р.);

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (надалі -Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблпреса» (надалі -Відповідач) про стягнення 15 935,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року включно не в повному обсязі виконувався обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17741-2012 розгляд справи призначено на 10.01.2013 р.

До початку судового засідання 10.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.01.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.01.2013 р.

До початку судового засідання 18.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.01.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.01.2013 р. не з'явився, свої представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.02.2013 р.

До початку судового засідання 04.02.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2013 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02099, м. Київ, вул.. Руднєва, буд. 100 на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №15548055 від 08.01.2013 р.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 р. Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблпреса» про стягнення 15 935,05 грн. заборгованості за фактично надану теплову енергію.

Свої вимоги мотивував тим, що за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (надалі - КП ««Житомиртеплокомуненерго») було надано послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблпреса» (надалі - ТОВ «Київоблпреса») з теплопостачання за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 53 на загальну суму 15 935,05 грн.

Позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок по сплаті за теплову енергію, оскільки останній є власником приміщення в м. Житомир, вул. Київська, буд. 53.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України та згідно з Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила) відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Зокрема, відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

Зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.

Тобто, відносини між споживачем та постачальником житлово-комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, в розумінні даної норми, не надав суду докази укладення договору на постачання житлово-комунальних послуг.

У ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Отже, вимоги закону щодо необхідності здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб'єктів правочину, що в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов'язків та вимог.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що між позивачем і відповідачем до теперішнього часу не укладено договір про надання житлово-комунальних послуг, і, таким чином, сторони не дійшли згоди по всіх суттєвих умовах з надання таких послуг, в т.ч. щодо цін на послуги за технічне обслуговування і порядку оплати таких послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №668 від 01.10.2009 р. виробником та виконавцем послуг з теплозабезпечення споживачів міста Житомира визнано комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради

17.08.2009 р. позивач направив на адресу відповідача проект договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Відповідач відмовився підписувати даний Договір, про що повідомив в листі №359/05-01 від 28.12.2009 р. та просив припинити постачання теплової енергії, тобто відключити від централізованого теплопостачання приміщення розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 53.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено (та не заперечувалось позивачем), що Договір на постачання теплової енергії, з якого б вбачався обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за послуги з теплопостачання, між сторонами не укладався.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують надання та відповідного споживання відповідачем теплової енергії у період з листопада 2009 року по квітень 2011 року.

В якості доказів фактичного користування відповідачем комунальними послугами позивач надав рахунки фактури з листопада 2009 - квітень 2011 роки. Однак надані рахунки фактури не є належними доказами споживання комунальними послугами відповідачем, та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в усіх рахунках мається посилання на Договір №214 від 01.10.2009 р., проте ані Договору, ані доказів його укладання між сторонами суду не надано.

Також позивачем не надано належних доказів, щодо обсягу наданих комунальних послуг, з яких би вбачалося обсяги спожитої відповідачем теплової енергії.

В обґрунтування розміру позовних вимог, позивач посилався на те, що розрахунок здійснювався з розміру проведеної площі протягом опалювального періоду, яка визначається з фактичної площі займаного приміщення. Проте належних доказів на підтвердження розміру фактичної площі приміщення, яке знаходиться у власності відповідача, позивач не надав.

Посилання позивача на фактичну площу приміщення, зазначену відповідачем у листі №359/05-01 від 28.12.2009 р. є безпідставним, оскільки даний лист не є правовстановлюючим документом. З інформаційної довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №23683763 наданої позивачем, не вбачається площа приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 53, яке з 25.09.2008 знаходилась у власності відповідача.

На запитання суду, щодо кількості та видів радіаторів, у приміщенні власником якого є відповідач, позивач пояснення не надав. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів перебування відповідачем за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 53 протягом спірного періоду.

На запитання суду щодо встановлення у приміщенні лічильників, позивач пояснив, що такі лічильники у спірний період були відсутні, та були встановлені тільки після квітня 2011 р. Однак суд дане твердження не приймає, оскільки належних доказів відсутності або встановлення лічильників позивачем не надано.

Крім того, суд бере до уваги, що ще у 2009 році відповідач повідомив позивача про небажання споживати теплову енергію, однак позивач з 2009 р. не звертався до суду про зобов'язання відповідача укласти Договір про надання комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 11.02.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова