Ухвала суду № 29364163, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/66843/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 07.02.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-5139/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БДО Лігал Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „БДО Лігал Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення №0001272320 від 30.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань ти податного кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Ековент 2000" за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 та складено акт № 441/23-205/36336456 від 08.11.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0001272320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 739435 грн.: 591548 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147887 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 591548 грн.: за липень 2011 року в сумі 152485 грн., за серпень 2011 року в сумі 439063 грн.

Контрагент позивача ТОВ „Ековент 2000" відсутній за місцем знаходження, відповідно до поданої звітності у нього відсутні ресурси для здійснення господарської діяльності, а крім того вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 по справі № 1-786/10 визнано винним у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України гр. ОСОБА_3, який відповідно до вироку надав ОСОБА_4 матеріальну винагороду та зареєстрував на останнього ТОВ „Ековент 2000", на переконання податкового органу вказаним вироком встановлено, що ТОВ „Ековент 2000" створено особою за винагороду, без наміру займатись господарською діяльністю. Крім того відповідач посилається на протоколи допиту свідка ОСОБА_4 із змісту яких вбачається, що він господарської діяльності від імені товариства не здійснював, жодних документів не підписував.

Між позивачем та ТОВ „Ековент 2000" 15.06.2011 укладено договір № Ф0611-02 щодо надання послуг з маркетингового та фінансового консалтингу.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ „Ековент 2000", брало на себе зобов'язання надати позивачу усні та письмові консультації з питань отримання банківського кредиту, перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства документів, які необхідні для отримання кредиту, надання допомоги з підготовки та правильного оформлення зазначених документів та ін. (п. 2 Договору ), позивач зобов'язання своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених договором, у тому числі відповідною документацією та оплачувати послуги виконавця (п.3 Договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ „Ековент 2000" надано позивачу звіти про виконання послуг від 27.07.2011, 29.11.2011, 04.08.2011, 05.08.2011, 08.11.2011, 10.08.2011 та 11.08.2011 за підписом директора ОСОБА_4

Крім того, ТОВ „Ековент 2000" за результатами виконаних робіт виписано податкові накладні та складено акти приймання-передачі послуг, які досліджено судами попередніх інстанцій.

ТОВ „Ековент 2000" на виконання умов договору у письмовому вигляді надано: "порівняльні звіти по банківському кредитуванню за липень 2011 року", „Результати фінансової звітності по чотирьох відібраних банках потенційних кредиторах за 1,2 квартал 2011 року", „Аналітичний звіт ринку кредитування бізнесу в банках України за перше півріччя 2011 року", „Аналіз зміни показників великих банків України в 2011 році", „Письмова консультація щодо процесу отримання кредиту", „Скорочена фінансова звітність станом на 30.07.2011 ПАТ „ДБ Збербанк Росії", „Письмовий звіт щодо порядку отримання кредиту у відібраних банках та щодо способу та часу контактування конкретних представників банків" та „Звіт по підсумках проведених процедур по юридичному та податковому огляду" (додатки до справи 1 та 2).

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ „Ековент 2000" на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії договорів про надання послуг, акти прийому-передачі торгово-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ „Ековент 2000".

Укладений між позивачем та ТОВ „Ековент 200" договір не визнано недійсними в судовому порядку.

Вирок суду, обвинувальний висновок, постанова про виділення матеріалів справи в окреме провадження, протоколи допиту в якості свідка директора ТОВ „Ековент 2000" та інші матеріали кримінальної справи, містять інформацію про події 2009 року, крім того допитаний в якості свідка в рамках кримінальної справи ОСОБА_4

ТОВ „Ековент 2000" належним чином зареєстроване та є платником податку на додану вартість, а також подає звітність до податкового органу.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ „Ековент 2000" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірною угодою контрагент виконали повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 2а-5139/12/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 2а-5139/12/2670 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко